Рішення

від 08.12.2014 по справі 922/4653/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р.Справа № 922/4653/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинторгсервис", м. Донецьк до 1) Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м.Миколаїв , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Люкс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Моісеєнко О.М. довіреність №11-11/2014 від 11.09.14 р.;

1-го відповідача - Власенко М.О. довіреність №1 від 03.01.14 р.;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинторгсервис" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єра Люкс", в якій просить стягнути з 1-го відповідача суму основного боргу у розмірі 69992,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 10942,83 грн., 3% річних у розмірі 1349,11 грн., пеню у розмірі 8033,78 грн. посилаючись на неналежне виконання 1-им відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №0811-1 від 08.11.13 р., який укладено між позивачем та 1-им відповідачем. Також позивач просить солідарно стягнути з першого та другого відповідачів суму боргу у розмірі 2000,00 грн., за договором поруки №10-01/2014 від 10.01.14 р.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Також надав через канцелярію суду 05.12.14 р. документи згідно супровідного листа за вх.№43689, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки позивачем не надано 1 відповідачу оригіналів документів передбачених п.5.2. договору, крім рахунку - фактури, а відтак за умов невиконання цієї умови строк виконання обов'язку по оплаті у 1-го відповідача не настав, про що надав відзив на позов за вх.№ 42235, який долучений судом до матеріалів справи. Також відповідач посилався на те, що позивач пред'явлено позов до 2-х відповідачів, про стягнення з 1-го відповідача заборгованості у розмірі 90318,07 грн. та про солідарне стягнення з 1-го та 2-го відповідачів 2000,00 грн., тобто основні вимоги заявлені до 1-го відповідача, тому позивач мав би пред'являти даний позов до господарського суду Миколаївської області.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти клопотання про передачу справи за підсудністю заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 10.11.14 р. повноважному представнику 2-го відповідача 15.11.14 р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що 2-ий відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача господарським судом встановлено наступне.

08.11.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №0811-1. Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є зобов'язання постачальника постачати покупцеві автошини (далі по тексту - товар), узгодженими партіями, а зобов'язання покупця оплатити та прийняти товар в кількості відповідно до рахунків-фактур продавця. Кількість товару для постачання за договором визначалась у рахунках-фактурах сформованих на підставі заявок покупця.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість та вартість товару за кожну його партію вважається узгодженими сторонами з моменту поставки покупцю товару згідно довідного рахунку-фактури покупця.

Відповідно до п.5.2 договору постачальник (позивач) зобов'язаний надати 1-му відповідачу документи на товар, що постачається: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем на виконання умов договору позивач поставив товар 1-му відповідачу на загальну суму 81992,35 грн., відповідно до рахунку-фактури №ШТ00000030 від 12.02.2014 року, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №ШТ0000089 від 19.02.2014 року на суму 81 992,35, у т.ч. ПДВ 13665,39 грн., яка скріплена печатками сторін; довіреністю №036 від 12.02.2014 року; рахунком-фактурою №ШТ00000030 від 12.02.2014 року; податковою накладною №38 від 19.02.2014 року.

Судом встановлено, що 1-ий відповідач прийняв товар без зауважень на суму 81 992,35 грн. у т.ч. ПДВ 13 665,39 грн., що не заперечується представником 1-го відповідача у судовому засіданні.

Про прийняття товару на суму 81992,35 грн. 1-им відповідачем також свідчить часткова оплата товару, а саме у розмірі 10000,00 грн., що не заперечується представником відповідача.

1-ий відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що не оплачував товар, оскільки позивачем не були надані оригінали документів передбачених п.5.2. договору, а саме рахунку, видаткової накладної, податкової накладної, а відтак за умов невиконання цієї умови строк виконання обов'язку по оплаті у 1-го відповідача не настав.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підприємство позивача знаходиться у зоні АТО, у зв'язку із чим позивач був позбавлений можливості надання 1-му відповідачу зазначених ним документів, але позивач товар отримав, зауважень по прийняття товару не надав та товар не повернув, тому у 1-го відповідача є обов'язок по оплаті отриманого товару.

Згідно Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитеррористичної операції" м. Донецьк, на території якого знаходиться підприємство боржника, згідно розпорядженню затвердженому КМУ 30.10.2014 р. №1053-р. внесено в перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитеррористична операція, тобто знаходження позивача у зоні АТО унеможливлює надання ним оригіналів рахунку, видаткової накладної, податкової накладної, тому суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до 1-го відповідача із претензіями: від 18.04.14 р., №24-09/2014 від 24.09.2014 р., в яких позивач вимагав сплатити заборгованість, яка склалася за договором поставки №0811-1 від 08.11.13 р., 1-го відповідача які були направлені на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення, які містяться у матеріалах справи, але відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

У матеріалах справи міститься лист ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" за вих.№ 4/14-10/1995 від 24.09.14 р. адресоване ДП "Миколаївський облавтодор" (відповідач) із повідомленням про отримання листа ТОВ "Шинторгсервіс" (позивач), та розпорядженням для врегулювання питання погашення боргу перед позивачем при надходженні коштів винайти можливість для сплати кредиторської заборгованості з урахуванням економічного стану підприємства.

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого сторони узгодили розмір заборгованості 1-го відповідача, а саме 71992,35 грн.

10 січня 2014 року між позивачем (кредитор) та 2-им відповідачем (поручитель) було укладено договір поруки №10-01/2014, відповідно до п.1.1. вказаного договору 2-им відповідач зобов'язується відповідати перед кредитором позивачем за виконання всіх зобов'язань позивача (боржник за договором), що виникли з договору поставки №0811-1 від 08.11.13 р., який був укладений між позивачем та 1-им відповідачем.

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, наведено чіткий перелік юридичних фактів, при настанні яких порука припиняється.

Насамперед припинення поруки пов'язане з припиненням забезпеченого нею основного зобов'язання, наприклад, внаслідок належного виконання боржником основного зобов'язання. Крім того, порука припиняється: у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; у разі закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом 1 року від дня укладення договору поруки. Зазначені строки не можуть бути змінені сторонами.

Відповідно до п. 7.1. договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту дії припинення основного договору, окрім випадків визначених в ст. 559 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано доказів пред'явлення 2-му відповідачу претензії протягом 6 місяців з дня виконання зобов'язання по основному договору, порука за договором є припиненою, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову щодо стягнення з другого відповідача суми боргу у розмірі 2000,00 грн. відмовити.

1-им відповідачем при прийомі товару від позивача будь - яких зауважень щодо наявності супровідних документів не надавалося, тому суд вважає, що позивачем належним чином виконані зобов'язання по поставці товару, а відповідачем зобов'язання щодо оплати товару виконані не належним чином, у зв'язку із чим заборгованість 1-го відповідача перед позивачем складає 71992,35 грн., претензій щодо поставки товару 1-им відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості 1-им відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 71992,35 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 10942,83 грн., 3% річних у розмірі 1349,11 грн. та пеню у розмірі 8033,78 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.3. договору, у разі прострочення терміну оплати, вказаного у п.4.3. на поставку кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на 1-го відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 31159920, р/р 26001059041001 в АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300249, ІПН 311599214011, свідоцтво №100264676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинторгсервис" (93001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 32757679, р/р 26008210138591 в АТ ПроКредит Банк, МФО 320984, ІПН 327576705627, свідоцтво №07296355) суму основного боргу у розмірі 71992,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 10942,83 грн., 3% річних у розмірі 1349,11 грн., пеню у розмірі 8033,78 грн. та судовий збір у розмірі 1846,37 грн.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з другого відповідача суми боргу у розмірі 2000,00 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 11.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний