Ухвала

від 09.12.2014 по справі 823/2208/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2208/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «ВІЛЬШАНКА» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за позовом Прокурора Черкаського району в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «ВІЛЬШАНКА» про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Прокурор Черкаського району в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «ВІЛЬШАНКА» в якому просив стягнути з відповідача на користь держави через управління Державної казначейської служби у Черкаському районі Черкаської області за балансовим рахунком 3111, код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106 штраф в сумі 102 000,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «ВІЛЬШАНКА» на користь Державного бюджету України штраф в розмірі 102 000,00 грн. за правопорушення на ринку цінних паперів відповідно до постанови від 19.02.2014 № 128-ЦД-1-Е на рахунок, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у Черкаському районі Черкаської області за місцезнаходженням платника (балансовий рахунок 3111, код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106).

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне сільськогосподарське риболовецько-промислове товариство закритого типу «ВІЛЬШАНКА» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа з 29.04.2000 (код ЄДРПОУ 02799697).

З акту від 04.02.2014 №101-ЦД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів вбачається, що позивач виявив ознаки порушення відповідачем вимог п. 10 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а саме: невиконання розпорядження позивача від 18.09.2013 №1983-ЦД-1-Е з терміном виконання до 23.12.2013.

Відповідач повторно протягом одного року не виконав розпорядження позивача про усунення порушень законодавства про цінні папери, що підтверджується постановами про накладення на відповідача санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 28.03.2013 №248-ЦД-1-Е, від 18.09.2013 №2194-ЦД-1-Е.

Прийняття розпорядження від 18.09.2013 №1983-ЦД-1-Е пов'язане з тим, що позивач не привів власний статут та внутрішні положення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI, чим порушив п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону.

У зв'язку з невиконанням розпорядження від 18.09.2013 №1983-ЦД-1-Е, позивач 19.02.2014 прийняв постанову №128-ЦД-1-Е, згідно з якою за вчинене правопорушення на ринку цінних паперів наклав на відповідача штраф в розмірі 102 000 грн. 00 коп. (6 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та зобов'язав сплатити його у 15-денний термін на рахунок, відкритий в управлінні Державної казначейської служби за місцезнаходженням платника за балансовим рахунком 3111, код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106. Вказана постанова направлена відповідачу 25.02.2014, однак станом на час судового розгляду справи ним не оскаржена. Штрафні санкції, визначені нею, не сплачені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів оскарження постанови від 19.02.2014 №128-ЦД-1-Е та доказів відсутності виявлених позивачем порушень відповідач суду не надав, штрафні санкції, визначені нею, не сплатив.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, визначаються Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР.

Згідно ст. 1 вказаного Закону, державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою упорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері.

Стаття 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає мету державного регулювання ринку цінних паперів - додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Статтею 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема: - надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства (пункт 10 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ); - накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Пунктом 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 514-VI чітко передбачено момент приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону - це дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі, передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Закон № 514-VI набув чинності 30.04.2009 (оприлюднено в офіційному виданні «Урядовий кур'єр», 29.10.2008 № 202), отже вимоги пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 514-VI мали бути виконані до 30.04.2011 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було приведено статут товариства та його внутрішні положення у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства». Зокрема, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців найменування акціонерного товариства не змінено.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що він зі свого боку робив все можливе для виконання вимог розпорядження позивача щодо внесення змін до статуту, а саме: відповідач зазначає, що Наглядовою радою було ініційовано скликання загальних зборів акціонерів на 27.02.2014. Однак, не дивлячись на проведення всіх необхідних заходів, рішення про визначення типу товариства та затвердження змін та доповнень до Статуту Товариства, шляхом викладення його у новій редакції у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства», не було прийнято.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що несумлінне ставлення акціонерів до необхідності виконання вимог діючого законодавства не звільняє товариство від обов'язку виконувати вимоги законодавства щодо внесення змін до статуту та документів та від відповідальності за невиконання цих вимог. Неприйняття рішення про внесення змін до статуту та внутрішніх положень загальними зборами товариства не є підставою для звільнення товариства від обов'язку приведення статуту та внутрішніх документів товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а також від обов'язку виконання законних розпоряджень уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано вчинення вказаного правопорушення, за що статтею 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», передбачена відповідальність юридичних осіб.

Так, відповідно до абз. 14 п. 1 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання дозволів на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів, визначають Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 16.10.2012 № 1470 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 за № 1855/22167.

Пунктом 2 Розділу XVIII Правил № 1470 встановлено, що штраф має бути сплачений юридичною особою не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дати отримання ним постанови.

Враховуючи те, що постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 19.02.2014 № 128-ЦД-1-Е відповідач у встановленому порядку не оскаржив та зважаючи на те, що в порушення вимог розділу зазначених вище Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, штраф протягом 15 днів з дати отримання постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів не сплатив, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 19.02.2014 № 128-ЦД-1-Е винесена позивачем в межах його повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а отже підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з пінних паперів та фондового ринку.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем сума штрафу в добровільному порядку сплачена не була.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «ВІЛЬШАНКА» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 12.12.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.