Постанова

від 12.12.2014 по справі 820/15968/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

12 грудня 2014 р. справа № 820/15968/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Скляра В.В.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторцветметресурс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторцветметресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 01.08.2014 р. № 0003342203 та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01.08.2014 р. № 0003332203, винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 21.07.2014 р. № 2520/20-31-22-03-07/37764366 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вторцветметресурс" (код ЄДРПОУ 37764366) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року та подальшого ланцюга постачання", відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2014 р. № 0003342203 та № 0003332203. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вторцветметресурс" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року та подальшого ланцюга постачання, за результатами якої складено акт від 21.07.2014 р. № 2520/20-31-22-03-07/37764366 (а.с. 9-31).

В акті перевірки позивача встановлені порушення: заниження податку на додану вартість в сумі 228086,00 грн. з контрагентом ТОВ «Спецторг-Інвест» (код ЄДРПОУ 36095191) за березень 2014 року: п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено значення р. 19 «Від'ємне значення різниці між сумою (р. 17 - р. 9) позитивне значення» декларації з ПДВ за березень 2014 року на суму 92639,00 грн. та підприємством занижено ПДВ по операціях з контрагентом ТОВ «Спецторг-Інвест» за березень 2014 року на суму 135447,00 грн. (а.с. 30).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 01.08.2014 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003332203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 169308,75 грн., з яких 135447,00 грн. - за основним платежем, 33861,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0003342203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 92639,00 грн. (а.с. 33, 34).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ «Спецторг-Інвест» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було покладено відомості акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.07.2014 р. № 691/223/39005095 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецторг-Інвест» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року», яким було встановлено, що реальність проведених господарських операцій ТОВ «Спецторг-Інвест» у березні 2014 року не підтверджується у зв'язку з: відсутністю платника за податковою адресою, не наданням до звірки будь-яких первинних документів; не наданням бухгалтерських регістрів; відсутністю складських приміщень; незначною кількістю трудових ресурсів, що фізично не могли б виконати реалізацію товарів (робіт, послуг); не підтвердженням фактів отримання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від постачальників до покупців. Отже, зустрічною звіркою ТОВ «Спецторг-Інвест» за березень 2014 року не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачальники - ТОВ «Спецторг-Інвест» - покупці за березень 2014 року, які не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Спецторг-Інвест» не була подана декларація з ПДВ за березень 2014 року, граничний термін подачі якої був 21.04.2014 р. включно. Податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2014 року підприємство до ДПІ також не подавало, що свідчить про відсутність основних фондів на підприємстві.

Також, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р. по справі № 904/7930/14 ТОВ «Спецторг-Інвест» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Спецторг-Інвест», по придбанню товару у березні 2014 року, має ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (березень 2014 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Спецторг-Інвест», з яким 25.03.2014 р. позивачем був укладений договір № 25/03-14 на поставку феронікелю (а.с. 35).

Матеріали справи містять: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по рахунку, податкові накладні № 299 від 31.03.2014 р. на суму 508148,96 грн., в.ч. ПДВ - 84691,49 грн., та № 300 від 31.03.2014 р. на суму 860367,76 грн., в.ч. ПДВ - 143394,63 грн. (а.с. 36-48).

Дослідивши надані суду видаткові накладні, які підтверджують видачу товару, суд зазначає наступне.

Видаткова накладна № РН-0000548 від 31.03.2014 р. містить інформацію про видачу 12,104 тн феронікелю ФН-5М баз.тн.вм. NI 18,9% саме 31.03.2014 р. і отримання його директором TOB «Вторцветметресурс», однак, згідно товарно-транспортних накладних цей товар було перевезено 02.04.2014 р. та 03.04.2014 р., тобто через декілька днів, та доказів зберігання товару в м. Дніпропетровськ (пункт навантаження) протягом цього часу та договору оренди будь-якого складського приміщення надано не було. Так само не надано доказів того, що директор дійсно знаходився в м. Дніпропетровськ і мав фізичну можливість отримати товар.

Видаткова накладна № РН-0000549 від 31.03.2014 р. містить інформацію про видачу 19,027 тн феронікелю ФН-5М баз.тн.вм. NI 20,3% саме 31.03.2014 р. і отримання його директором TOB «Вторцветметресурс», однак, згідно товарно-транспортних накладних цей товар було перевезено, зокрема, 29.03.2014 р. та 30.03.2014 р., тобто раніше, ніж товар було фактично видано. Доказів зберігання партії товару (ТТН № 01/04 від 01.04.2014 р.) в м. Дніпропетровськ та договору оренди будь-якого складського приміщення надано не було.

Суд, дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних, встановив, що вони не містять конкретної адреси навантаження та розвантаження товару, вказано лише місто (м. Дніпропетровськ та м. Харків,), що не надає можливості встановити наявність складських приміщень та фізичної можливості здійснення вказаної транспортної операції. Крім того, у вказаних товарно-транспортних накладних зазначено, що товар перевозився автомобілем «Volkswagen» АХ0989ВТ та у графі «Причіп/напівпричіп» нічого не зазначено, тому суд приходить до висновку, що така вага та об'єм товару не могла бути перевезена малолітражним автомобілем без причепу. Отже, відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця.

Крім того, суду не доведено наявність у ТОВ «Спецторг-Інвест» працівників, що могли здійснити навантаження феронікелю загальною вагою 31,131 тн.

Отже, суду не доведено факт зберігання, навантаження та транспортування придбаного позивачем товару. Таким чином, суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов поставки.

На підставі викладеного, враховуючи ознаки нереальності здійснення ТОВ «Спецторг-Інвест» господарської діяльності в березні 2014 року, суд вважає неможливим здійснення даної господарської операції, та вважає її здійснення позивачем з метою штучного формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ТОВ «Спецторг-Інвест» господарської діяльності в березні 2014 року, позивачем під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Спецторг-Інвест».

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.08.2014 р. № 0003342203 та № 0003332203 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторцветметресурс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 12.12.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.