Рішення

від 25.11.2014 по справі 911/4105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа № 911/4105/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»;

Приватного підприємства «Арія 2»;

про стягнення 8266,29 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 02.06.2014 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» Приватного підприємства «Арія 2» про стягнення 8266,29 грн.

В судове засідання, яке відбулось 20.10.2014 року представники відповідачів не з'явилися, відповідачі вимог ухвали Господарського суду Київської області від 25.09.2014 року не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 11.11.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 11.11.2014 року представники сторін не з'явилися, відповідачі вимог ухвали Господарського суду Київської області від 25.09.2014 року не виконали, сторони про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Розгляд справи відкладався до 25.11.2014 року.

В судове засідання 25.11.2014 року представники відповідачів повторно не з'явились, відзиви на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

10.02.2011 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ПП «Арія2» (відповідач2) був кладений Договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 100211/2, відповідно до умов викладених в ньому.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «Арія 2» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки а умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, 25.01.2012 року ТОВ «Корпорація Агросинтез» звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою про стягнення із ПП «Арія2» суми заборгованості, штрафу, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами за період із 26.10.2011 року по 25.01.2012 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.03.2012 року у справі №5024/229/2012, позов ТОВ «Корпорація Агросинтез» про стягнення із ПП «Арія 2» суми заборгованості, штрафу, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 26.10.2011 року по 25.01.2012 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, задоволено.

15.11.2012 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду №15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України, за якою до нового кредитора (позивача) перейшло право вимоги до Приватного підприємства «Арія2» (відповідача2) щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат, відсотків за користування товарним кредитом та штрафу, набутих ТОВ «Корпорація Агросинтез» на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «Арія 2» грошового зобов'язання за Договором поставки.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Корпорація Агросинтез» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем2 обумовленого зобов'язання та відповідно до п. 4.3. Угоди повідомило відповідача2 про відступлення права вимоги позивачу.

Умовами Угоди №15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги, новий кредитор (позивач) наділяється всіма правами первісного кредитора, у зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-11 про заміну кредитора зобов'язані від 15.11.2012 року, 21.12.2012 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки №21-12-2012-26, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку Приватного підприємства «Арія2» (відповідача2) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язані від 15.11.2012 року, укладену згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки: п. 3.1. - відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень; п. 4.1. - у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

У зв'язку з існуванням у подальшому неналежного, несвоєчасного та неповного виконання ПП «Арія 2» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, 25.06.2013 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з поручителя -ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та боржника - ПП «Арія2» суми пені та інфляційних витрат за період із 26.01.2012 року по 22.10.2012 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, Угоди №15-11/12- 1 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК країни) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-16 від 21.12.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2488/13 від 02.10.2013 року позов ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», задоволено.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.03.2012 року у справі №5024/229/2012 встановлено та підтверджено, що свої обов'язки по оплаті отриманого товару відповідач-2 виконав частково, сплативши 326 891,05 грн.: оплата суми у розмірі 210 955,60 грн. згідно банківської виписки від 28.02.2011 року; оплата суми у розмірі 30 790,85 грн. згідно банківської виписки від 02.03.2011 року; оплата суми у розмірі 21 144,60 грн. згідно банківської виписки від 24.06.2011 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно банківської виписки від 12.09.2011 року. Крім того, відповідач-2 повернув позивачу товар на загальну суму 22 754,22 грн., що підтверджується наступними документами: прибуткова накладна №А-00000445 від 07.06.2011 року на суму 7 120,80 грн.; прибуткова накладна №А-00000502 від 24.06.2011 року на суму 5 842,32 грн.; прибуткова накладна №А-00000534 від 15.07.2011 року на суму 9 791,10 грн.

Як встановлено та підтверджено рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2488/13 від 02.10.2013 року, зобов'язання ПП «Арія 2» щодо оплати вартості отриманого товару у сумі 724 863,58 грн. згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року за період із 26.01.2012 року по 23.10.2012 року були виконані наступним чином: оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №29 від 27.03.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №56 від 10.05.2012 року; оплата суми у розмірі 40 000,00 грн. згідно платіжного доручення №71 від 28.05.2012 року; оплата суми у розмірі 60 000,00 грн. згідно платіжного доручення №72 від 30.05.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №89 від 27.06.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №100 від 09.07.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №108 від 16.07.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №111 від 19.07.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №120 від 24.07.2012 року; оплата суми у розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №132 від 21.08.2012 року; оплата суми у розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №133 від 29.08.2012 року; оплата суми у розмірі 30 000,00 грн. згідно платіжного доручення №134 від 13.09.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №136 від 20.09.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №147 від 26 .09.2012 року; оплата суми у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №153 від 08.10. 2012 року; оплата суми у розмірі 25 000,00 грн. згідно платіжного доручення №156 від 18.10.2012 року; оплата суми у розмірі 2 662,78 грн. згідно платіжного доручення №157 від 23.10.2012 року.

Таким чином, ПП «Арія 2» свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі перед ТОВ «Корпорація Агросинтез» згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року щодо оплати вартості отриманого товару виконувало з порушенням строків, передбачених Договором.

Стаття 694 Цивільного кодексу України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Сторонами передбачено в пункті 6.5 Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, у зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = К1/К2) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату укладення договору.

Частина 2 ст. 524 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином у додатках до Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долара США на день такої оплати.

Як встановлено та підтверджено Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.03.2012 року у справі №5024/229/2012 та Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2488/13 від 02.10.2013 року, зобов'язання належним чином та у повному обсязі ПП «Арія 2» перед ТОВ «Корпорація Агросинтез» згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року щодо оплати вартості отриманого товару було виконано із порушенням строків, передбачених договором.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, хвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач має сплатити всього 4800,94 грн. заборгованості з курсової різниці згідно з Договором поставки. Наведена позивачем в розрахунку заборгованість з курсової різниці відповідає фактично існуючим сумам в залежності від періодів виникнення заборгованості та з врахуванням часткових сплат.

Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Розділом 5 Договору передбачено, що за процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані у специфікаціях.

Загальний розмір процентів за користування товарним кредитом станом на 25.10.2011 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК 100211/2 від 10.02.2011 року із врахуванням специфікацій до нього становить 3 465,35 грн.

Вищий господарський суд України у п. 8 оглядового листа від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначає, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами стаття 536 ЦК України, у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією. Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою піриродою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Аналогічною є позиція і Верховного Суду України, викладена у постанові від 30.02.2011 року у справі №3-44гс11, яка була прийнята з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства. У цій постанові Верховний Суд України зазначає, що право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Таким чином, станом на 23.10.2012 року загальний розмір заборгованості згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року становить 8 266,29 грн.

Позивач додатково звернувся до відповідача1 із вимогою вих. №27-26/12 від 27.12.2012 року, яка була одержана відповідачем1 29.12.2012 року, однак залишена без виконання.

Враховуючи те, що ні відповідач2 в повному обсязі, ні відповідач1 в сумі 1 000,00 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №15-11/12-11 про заміну кредитора у обов'язані, укладену згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом за наслідками розгляду спору встановлено, що вимоги Позивача (як нового кредитора у зобов'язанні) про стягнення з боржника (Відповідача-2) заявлених у позові пені, річних та інфляційних обґрунтовані та правомірні.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що п.1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.515 ЦК України).

Згідно з ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення ля правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно о законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в удовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки наведені в розрахунках позивача нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачами не заперечені та не спростовані, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом солідарного стягнення з Відповідачів 4800,94 грн. курсової різниці та 3 465,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.49 ГПК України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідачів.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З правової позиції, викладеної в п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК України.

Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги, можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Зокрема, відповідно до Договору №25-15/13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 року, укладеного між позивачем та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем здійснював підготовку по написанню та поданню позовної заяви, за якою порушено провадження у справі №911/4105/14, брав участь в судових засіданнях і здійснював необхідний комплекс процесуальних дій, пов'язаних зі стягненням із Відповідачів спірних коштів.

Судом досліджено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, про що свідчать посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 року, копії яких додані до матеріалів позовної заяви.

Понесення позивачем витрат в сумі 700 грн., пов'язаних з оплатою послуг адвоката, підтверджуються платіжним дорученням №225 від 29.03.2013 року, оригінал якого додано до позовної заяви.

На думку суду, розмір таких витрат, є обґрунтованим та співрозмірним з проведеною роботою адвоката по підготовці позовних матеріалів та супроводженню спору у суді.

Згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позов задоволено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та оплаті послуг адвоката покладаються судом на відповідачів в сумі 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 700,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, всього 2527 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Арія 2» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Соснова, 1, код 36565653) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 1 000 (одна тисяча) грн. заборгованості та 305,70 (триста п'ять) грн. судових витрат.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Арія 2» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Соснова, 1, код 36565653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 7 266,29 (сім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. заборгованості та 2221,30 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн. судових витрат.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.11.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін