Постанова

від 11.12.2014 по справі 43/477

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 43/477

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Шипка В.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: Клімушев Є.В., представник за довіреністю № б/н від 03.09.2014;

від ДПІ у Деснянському районі м. Києва: не з'явились;

від банкрута: ліквідатор Реверук Ю.В. (ухвала господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 43/477)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2014 за результатами розгляду заяви ліквідатора КП «Електропівденмонтаж» арбітражного керуючого Реверука Ю.В. про вжиття запобіжних заходів у справі № 43/477 (суддя Івченко А.М.)

за заявою Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, м. Київ

до колективного підприємства «Електропівденмонтаж», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернулася до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження справи про банкрутство колективного підприємства «Електропівденмонтаж».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2006 за вказаною заявою порушено провадження у справі № 43/477.

17.10.2007 господарським судом міста Києва винесено ухвалу підготовчого засідання з наслідками, передбаченими чинним законодавством та, зокрема, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ДПІ у Деснянському районі м. Києва на суму 301 325,10 грн, розпорядником майна арбітражного керуючого - Назаренка Олександра Олексійовича, якого зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 13.03.2008 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 366 833, 63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2008 введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією - арбітражного керуючого Стоян Марину Миколаївну та інше.

Постановою господарського суду міста Києва від 03.03.2010 припинено процедуру санації колективного підприємства «Електропівденмонтаж» (припинено повноваження керуючого санацією боржника - арбітражного керуючого Стоян М.М., визнано колективне підприємство «Електропівденмонтаж» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Левкович Олену Кононівну.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2014 ліквідатором колективного підприємства «Електропівденмонтаж» призначено арбітражного керуючого Реверука П.К.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 43/477 заяву ліквідатора КП «Електропівденмонтаж» арбітражного керуючого Реверука Ю.В. про вжиття запобіжних заходів задоволено частково; витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 32523489) на користь колективного підприємства «Електропівденмонтаж» (02094, м. Київ, пров. Червоногвардійський, 2; код ЄДРПОУ 19246755) копію протоколу загальних зборів Колективного підприємства «Електропівденмонтаж» № 6 від 10.06.2003; в іншій частині заяви відмовлено.

Дана ухвала мотивована тим, що заява розпорядника майна боржника Реверука П.К. ґрунтується на вимогах закону, а саме ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 4 ст. 43-4 ГПК України, оскільки для проведення процедури ліквідації у відповідності до вимог чинного законодавства є необхідним встановлення правомірності укладання договору купівлі-продажу нежилих приміщень незавершеного будівництва від 01.07.2003 між товариством з обмеженою відповідальністю «В-Н» та КП «Електропівденмонтаж» в особі директора, що діяв на підставі рішення зборів власників підприємства та протоколу № 6 від 10.06.2003, а тому підлягає задоволенню.

При цьому, суд керувався ст.ст. 43-4, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «В-Н» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 43/477 в частині вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» на користь колективного підприємства «Електропівденмонтаж» копії протоколу загальних зборів Колективного підприємства «Електропівденмонтаж» № 6 від 10.06.2003.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 43-1, 43-4 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зазначає, що розглядаючи заяву ліквідатора банкрута суд не повідомив про дату та місце судового засідання ТОВ «В-Н». Крім того, скаржник зазначає, що ухвала суду про зобов'язання скаржника надати внутрішній документ, прийнятий банкрутом з корпоративних правовідносин, є такою, що не підлягає виконанню з моменту її прийняття, оскільки даний документ відсутній та ніколи не перебував у скаржника. Враховуючи зазначене скаржник вважає, що у суду не було жодних обґрунтованих доводів для побоювання, що неподання даних доказів згодом стане неможливим, і як наслідок підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється колегією суддів в складі: головуючий суддя - Разіна Т.Г., судді - Копитова О.С., Шипко В.В. на підставі розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014.

11.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Реверуком П.К. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

В судовому засіданні 11.12.2014 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити, ухвалу господарського суду скасувати та відмовити ліквідатору в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» протоколу загальних зборів колективного підприємства «Електропівденмонтаж» № 6 від 10.06.2003 у справі № 43/477 відмовити повністю.

Ліквідатор банкрута в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною 5 ст. 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 43-1 ГПК України передбачено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Види запобіжних заходів визначені законодавцем в ст. 43-2 ГПК України та включають: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

В заяві ліквідатор банкрута Реверука П.К. зазначає, що вжиття запобіжних заходів є необхідним для належного виконання повноважень ліквідатора, передбачених ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заява ліквідатора з врахуванням уточнень, викладених в письмових уточненнях до неї, мотивована тим, що ліквідатором під час виконання своїх повноважень встановлено, що 01.07.2003 між КП «Електропівденмонтаж» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «В-Н» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень незавершеного будівництва, який зі сторони банкрута у даній справі укладений та підписаний директором Волинським Юрієм Владиславовичем, який діяв на підставі статуту, рішення зборів власників КП «Електропівденмонтаж» та протоколу № 6 від 10.06.2003. З метою аналізу вищезазначеного договору на предмет правомірності його укладання, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Реверук П.К. звернувся до ТОВ «В-Н» про надання копії зазначеного протоколу № 6 від 10.06.2003, проте останній, за твердженням ліквідатора, відмовився її надавати. При цьому, ліквідатор зазначив, що для дослідження всіх обставин укладання зазначеного договору купівлі-продажу є необхідним витребування у сторін договору докази, які на його думку, можуть зникнути на момент подання заяви про визнання недійсним такого договору.

На підтвердження необхідності вжиття запобіжних заходів ліквідатором подано до суду копії свого листа від 27.08.2014 № 01-21/01-25-2 про надання інформації, адресований ТОВ «В-Н», листа ТОВ «В-Н» № 27 від 09.09.2014, який є відповіддю на лист про надання інформації, а також договору купівлі - продажу від 01.07.2003.

Згідно абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» в усіх випадках вжиття запобіжних заходів господарські суди можуть враховувати викладене в ІІ розділі цих рекомендацій.

Пунктом 12 зазначеної Постанови встановлено, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 43-3 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43-1 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 43-3 і частини третьої статті 43-4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу. Витребування і оцінка відповідних доказів, а також доказів наявності у заявника права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт або інший відповідний правочин тощо) здійснюється господарським судом за загальними правилами ГПК про докази. Заява про витребування доказів має містити відомості про те, який доказ вимагається, підстави, з яких заявник вважає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть бути підтверджені цими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. (п. 2.1, п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В п. 9 Інформаційного листа від 20.04.2007 № 01-8/251 «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» Вищий господарський суд зазначає, що у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

З заяви ліквідатора банкрута Реверука П.К. не вбачається жодного обґрунтування припущень ліквідатора щодо наявності у ТОВ «В-Н» протоколу № 6 від 10.06.2003, на підставі якого діяв директор КП «Електропівденмонтаж» Волинський Юрій Владиславович, до заяви не додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження даних припущень.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом дана обставина взагалі не досліджувалася в наслідок чого без належних обґрунтувань та правових підстав судом першої інстанції було неправомірно вжито запобіжні заходи про витребувати у ТОВ «В-Н» на користь КП «Електропівденмонтаж» копії протоколу загальних зборів колективного підприємства «Електропівденмонтаж» № 6 від 10.06.2003.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заяви ліквідатора банкрута Реверука П.К. про вжиття запобіжних заходів, та вважає його таким, що зроблений при неповному дослідженні обставив справи, що мають значення для справи, крім того ліквідатором банкрута Реверука П.К. в заяві та доданими доказами не доведено наявності у ТОВ «В-Н» витребуваних доказів, хоча господарським судом міста Києва даний факт визнано встановленим, в наслідок чого порушено норми процесуального права.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 43-1-43-4, 99, 101- 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2014, прийняту за результатами розгляду заяви ліквідатора колективного підприємства «Електропівденмонтаж» арбітражного керуючого Реверука Ю.В. про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» протоколу загальних зборів колективного підприємства «Електропівденмонтаж» № 6 від 10.06.2003 у справі № 43/477.

В задоволенні заяви арбітражного керуючого Реверука Ю.В. про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» протоколу загальних зборів колективного підприємства «Електропівденмонтаж» № 6 від 10.06.2003 у справі № 43/477 відмовити повністю.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

В.В. Шипко