Постанова

від 12.12.2014 по справі 922/3735/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 922/3735/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта", м.Харків (вх. №3780 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2014 року у справі №922/3735/14

за позовом Харківської міської ради , м. Харків

до відповідача Дочірнього підприємства "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта", м. Харків

про внесення змін до договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2014 року по справі №922/3537/14 (суддя Т.В. Інте) позов задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 22.06.2005 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №85107/05, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. Абзац 2 пункту 5; абзац 1 пункту 9; пункт 13; пункт 14; доповнення пункту 28 підпунктом "д" із тексту додаткової угоди виключено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта" на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.11796 від 05.12.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання (від 09.12.2014 року вх.№11988), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, враховуючи, що діюче законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді, у зв'язку з чим учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідність участь у судовому засіданні іншого представника, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст. 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позивач свого представника в судове засідання, яке відбулося 09.12.2014 року не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлявся, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, матеріали справи містять поштове повідомлення від 25.11.2014 року про вручення представнику позивача 24.11.2014 року рекомендованого поштового відправлення.

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що позивач та відповідач своїх представників у судове засідання 09.12.2014 року не направили, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріалами справи, 22.06.2005 року між Харківською міською радою (орендодавець - позивач у справі) та Дочірнім підприємством "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта" (орендар - відповідач у справі) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого (п. 1) орендодавець на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 22.02.2005 року №21/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м. Харків, пр. Московський, ріг 50-річчя СРСР.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1331 га в тому числі: інших угідь 0,1331 га. (п.2 договору)

В п. 5 договору сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва згідно з довідкою №982/05 від 17.05.2005 року становить 316073 грн.; на період експлуатації згідно з довідкою №983/05 від 17.05.2005 року становить 1580366 грн.

У відповідності до п. 8 договору його було укладено строком на період будівництва до 01.12.2006 року (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації), на період експлуатації до 01.02.2030 року.

Згідно з п.9 договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

- на період будівництва: 2005 рік 692,20 грн.; 2006 рік 1019,07 грн.

- на період експлуатації: з 01.12.2006 року 6347,80 грн.

В п. 13 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до п. 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

22.06.2005 року договір зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №85107/05.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1331 га, розташовану в м. Харків, пр. Московський, ріг 50-річчя СРСР для будівництва стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів та для обслуговування та експлуатації, про що 22.06.2005 року був складений акт прийому-передачі земельної ділянки.

Згідно з рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року", передбачено базову вартість одного квадратного метра земель м. Харкова у сумі 219,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку встановленому законодавством України.

Пунктом 2 даного рішення встановлено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року застосовується з 01.01.2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року № 1269/13 затверджено «Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року».

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 зазначено Порядку зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміна до договору землі оформлюється додатковою угодою. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

Для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства щодо нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача було надіслано лист-пропозицію від 16.12.2013 року №5253/0/225-13про зміну договору оренди земельної ділянки та направлено на розгляд та підписання три примірника додаткової угоди до договору оренди землі.

Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом-пропозицією від 16.12.2013 року за №5226/0/225-13 запропонував відповідачеві для проведення державної реєстрації в установленому законодавством порядку, сплатити кошти: у сумі 51,00 грн. за проведення державної реєстрації прав та їх обмежень; у сумі 120, 00 грн. за надання витягу з Державного реєстру прав та внесення змін до Державного реєстру прав та надати оригінали платіжних доручень щодо сплати платежів до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.

Вказані пропозиції Дочірнє підприємство "Нафта-Харків" підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта" отримало 15.04.2014 року, що підтверджується копією поштового повідомлення, наявною в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідач відповіді на вказані листи-пропозиції не надав, примірник додаткової угоди не підписав та не повернув до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.

В свою чергу, відповідач вважає, що договором не передбачена така підстава для перегляду орендної плати за землю, як зміна грошової оцінки землі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

З приписів ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю-це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» - нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до абз. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За таких обставин, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати, у зв'язки з чим зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Зі змісту ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Як встановлено у ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ( у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 2 ст. 648 Цивільного кодексу зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одної із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" та п. 36 договору оренди землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін.

На будь-які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Як було наведено вище, в пункті 13 договору сторони досягли згоди, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6.1 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіції, земельний статут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затверджене рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року за №41/08 (із наступними змінами) розмір орендної плати, встановлений договорами оренди, у тому числі договорами тимчасового користування на умовах оренди, укладеним до набрання чинності цього положення, підлягає перерахунку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку зі зміною зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування розмірів нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, що використовується для визначення розміру орендної плати по укладеному між сторонами договору оренди землі, виникли обставини, передбачені пунктом 13 цього договору як підстава для обов'язкового перегляду (зміни) розміру орендної плати.

При цьому, колегія суддів наголошує, що, виходячи з наведених вище норм, прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013 р. є чинним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що витяг № 478 (№3811/08) від 30.10.2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складено на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 р. № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року" не був у встановленому законом порядку оскаржений, а отже, відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов'язковим до виконання на всій території України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 року № 85107/05 в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, які запропоновані в доданій до позовної заяви додатковій угоді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зміни пунктів 13, 14 та 28 договору оренди землі від 22.06.2005 року, виходячи з наступного.

Позивачем в позовній заяві не наведено обґрунтування позовних вимог щодо зміни п.13 договору якими позивач просить доповнити перелік підстав для зміни орендної плати такою підставою як, "зміна нормативної грошової оцінки землі".

Аналогічно пропоновані позивачем зміни до п.28 договору оренди не обґрунтовані жодними посиланнями на норми права та докази.

У відповідності до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.2 ст. ЦК України та ч.4 ст.179 ГК України.

Так, зокрема, в Типовому договорі оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №220, а саме в вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні пропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі" (див. п. 13).

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Відсутність "зміни нормативної грошової оцінки землі" в переліку підстав перегляду розміру орендної плати визначеному в п.13 чинної редакції договору, до речі, є додатковим доказом того, що наразі, на момент звернення позивача із позовом, зміна нормативної грошової оцінки землі не є підставою для зміни розміру орендної плати. В противному разі, потреби б в доповненні відповідного переліку цією додатковою підставою у позивача не виникало.

Аналогічно намагання позивача доповнити умови договору пунктом 28, який передбачає спосіб захисту права тотожній тому, з яким позивач вже (за відсутності таких змін) звернувся з позовом до суду свідчить про юридичну неспроможність заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог в частині зміни пунктів 13,14 та 28 договору оренди землі від 22.06.2005 року та не доведено відповідність даних пунктів додаткової угоди вимогам Закону, а відтак висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в даній частині, підлягає залишенню без змін.

Судовою колегією відхиляються за неспроможністю доводи скаржника, в яких останній, посилаючись, на те що господарський суд приймаючи оскаржуване рішенні вийшов за межі позову, коли у резолютивній частині рішення виклав додаткову угоду у своїй редакції (шляхом визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди в редакції абз. 2 п.5 та 13,14,28), виходячи з наступного.

З огляду на статті 124 Конституції України, частини першої статті 4 - 5 , частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак, приписи п. 9.9 Постанови Пленуми Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» встановлюють, що у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнавання доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 22.10.14 року у справі №922/3735/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права та відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафта-Харків" підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "Кіровоград-Нафта", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.14 року у справі №922/3735/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.