Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/20446/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20446/14 10.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГЕН ВМ"

про стягнення 8 113 104,84 грн.

суддя Пукшин Л.Г

Представники сторін:

від позивача: Артамонова Е.О. - представник за довіреністю № 11 від 24.07.2014р.;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.12.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГЕН ВМ" заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 113 104,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.12.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № 3883/10, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії із встановленим лімітом у сумі 7 000 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 08.12.2014 р. За доводами позивача, Банк на виконання умов договору надав відповідачу кошти в розмірі 7000 000,00 грн, проте відповідачем неналежно виконуються зобов'язання за договором. відповідно до п. 4.2.7 договору відповідач зобов'язався незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані відсотки та неустойку за умови настання обставин, указаних у п. 4.3.4 договору. Позивач скористався своїм правом та направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, через невиконання договірних зобов'язань з боку відповідача. Проте відповідачем станом на момент подання позову до суду кредитні коштами не повернув позивачу та не сплатив відсотки за користування ними. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 000 000,00 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 791 671,23 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 287 000,00 грн, пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 34 433,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/20446/14 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.10.2014 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 19.11.2014.

У судове засідання, призначене на 19.11.2014, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи та подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 19.11.14 було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 10.12.14.

Позивач в судовому засіданні 10.12.2014 надав документи на виконання вимог ухвали суду, пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач в судове засідання втретє не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 19.11.14 була тримана представником відповідача 24.11.14, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103032398832

При цьому, судом враховано, що відповідно до п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31 грудня 2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Інтербанк" (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маген ВМ" (далі - позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 3838/10 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору банк надає позивальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії із встановленим лімітом у сумі 7 000 000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.3. кредитного договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: придбання цінних паперів.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 26029033838002, або з поточного рахунку позичальника № 26000033838001 відкритого банком на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16,00 (шістнадцять) відсотків річних.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору нарахування банком відсотків починається з дати першої оплаті" розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця, за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту визначеного п. 2.2 цього договору. Відсотки сплачуються позичальником щоквартально на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати закінчення звітного кварталу з поточного рахунку позичальника.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.2.6. кредитного договору позичальник зобов'язаний у 31-денний строк з дня підсипання цього договору сплатити банку комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 4,1 відсотки від встановленого згідно з п. 2.1. ліміту.

Відповідно до п.4.2.7 кредитного договору позичальник зобов'язується незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, усі нараховані відсотки та неустойку за умови настання обставин, указаних в п.4.3.4 цього договору, а саме коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та сплати комісії в передбачені кредитним договором строки не виконав, у зв'язку з чим 23.05.14 банк направив позичальнику претензію № 482, з вимогою достроково повернути кредитні кошти та погасити поточну заборгованість у строк до 12.06.14. включно. Вказана претензія була отримана відповідачем 29.05.14, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0740013485554.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача з 31.12.2013 по 13.09.2014, копія якої міститься в матеріалах справи.

Станом на момент вирішення спору, за твердженням позивача, заборгованість відповідача становить: 7000 000,00 грн. боргу за кредитом, 791 671,23 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 287000,00 грн. боргу по сплаті комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що складається з 7000 000,00 грн. боргу за кредитом, 791 671,23 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 287000,00 грн. боргу по сплаті комісії за надання кредиту, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті відсотків та комісії не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 5.1. кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, сплати відсотків та комісії.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті процентів не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню за період з 30.04.14 по 14.09.14, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, з яким погоджується суд, становить 34 433,61 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. повноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген ВМ" (01014 м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 6, кв. 7, ідентифікаційний код 34003329) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Інтербанк" (03056 м. Київ, вул. В.Гетьмана, 27, ідентифікацій код 14358604) 7 000 000 (сім мільйонів) грн. 00 коп. - боргу за кредитом, 791 671 (сімсот дев'яносто одну тисячу шістсот сімдесят одну) грн. 23 коп. - боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 287 000 (двісті вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. - боргу по сплаті комісії за надання кредиту, 34 433 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять три) грн. 61 коп. - пені за несвоєчасне погашення процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген ВМ" (01014 м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 6, кв. 7, ідентифікаційний код 34003329) в дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин