Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/21685/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21685/14 10.12.14 р.

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-

санітарної допомоги №3" Шевченківського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент"

про зобов'язання звільнити приміщення

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Косенко Н.Ю.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Шевченківського району м. Києва» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медургент» про зобов'язання звільнити приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.11.2014 р.

Ухвалою від 03.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.11.2014 р.

У судовому засіданні 25.11.2014 р. представник позивача подав додаткові документи по справі.

Ухвалою від 25.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні подала додаткові документи по справі та підтримала позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.08.2008 р. між Поліклінікою № 3 Шевченківського району м. Києва, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Шевченківського району м. Києва» (надалі - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медургент» (надалі - відповідач, Орендар) було укладено попередній договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - Договір).

За своїм змістом та правовою природою вказаний договір є договором оренди.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 92/92 від 28.08.2008 р. передає, а Орендар приймає нерухоме майно за адресою: вул. Ризьке, 1, корп. 1 для надання медичних послуг хірургічного профілю, лікування патологій хребта.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 65 кв. м., що розташоване на третьому поверсі (п. 2.1. Договору).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що договірні стосунки з відповідачем розірвані, у зв'язку із закінченням строку дії договору згідно п. 9.1. Договору. Об'єкт оренди до цього часу не повернутий Орендодавцю. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити приміщення, але безрезультатно.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з п. 9.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і дії з 28.08.2008 року до дати затвердження незалежної оцінки.

Дія договору припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який він був укладений (п. 9.5. Договору).

Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 р. № 92/92, на підставі якого і було укладено Договір, погоджено, що Договір укладений строком на 2 роки 364 дні, тобто до 27.08.2011 р.

Разом з цим, відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. у справі № 5011-11/7815-2012 встановлено, що строк дії Договору поновився на наступний строк, тобто, на 2 роки 364 дні.

При цьому, після ухвалення вказаного рішення та встановлення таких обставин, позивач не направляв жодних повідомлень, що стосуються звільнення приміщення та припинення Договору, надсилаючи відповідачу листи про сплату заборгованості.

Даючи правову оцінку таким листам, суд зазначає наступне.

Ані Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ані іншими нормативно-правовими актами не встановлено форми та змісту заяви про припинення договору оренди. Разом з тим, частина друга статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає вимогу щодо змісту такої заяви, а саме, що така заява повинна містити вимогу щодо припинення договору після закінчення його строку.

При цьому, листи, що надсилали відповідачу вже після встановлення обставин поновлення строку дії Договору, не містить вимог про припинення Договору.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" Шевченківського району м. Києва" Товариства з обмеженою відповідальністю "Медургент" про зобов'язання звільнити приміщення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 12.12.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна