Рішення

від 11.12.2014 по справі 907/1044/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ Рішення                   11.12.2014                                                                     Справа  № 907/1044/14       Суддя Ващиліна Н.М., розглянувши матеріали справи за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-М" про стягнення суми 38655,25 грн. заборгованості за договором поставки, Представники: від позивача – не з'явився; від відповідача – не з'явився. СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна” заявлено позов до  товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-М" про  стягнення суми 38655,25 грн. заборгованості за договором поставки №300511 від 30.05.2011, в т.ч. 30648,32 – основний борг, 5189,38 – інфляційні, 2817,55 – 3% річних. Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Вважає, що вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договором поставки №300511 від 30.05.2011, видатковими накладними №РН-0002505 від 30 травня 2011 року, №РН-0003393 від 22 липня 2011 року, №РН-0003394 від 22 липня 2011 року, довідкою банку та розрахунком заборгованості. На виконання вимог суду надіслав копію довіреності на одержання товару відповідно до п.3.2 договору, а також витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України.  Однак заявок, поданих покупцем, що містять дані щодо асортименту та кількості товарів, а також місце доставки товару відповідно до п.1.2 договору позивачем не подано. Згідно надісланих письмових пояснень від 09.12.2014у зв'язку з тим, що заявка не є первинним документом, що підтверджує здійснення належним чином поставки, а також відсутністю в договорі умови щодо обов'язковості їх збереження, такі заявки не зберігаються в товаристві. Просить розглянути справу за відсутності представника. Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив,   хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення – ухвали про порушення провадження у справі - міститься в матеріалах справи – а.с. 3). Надіслана судом кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, до суду не поверталася. Вимоги, викладені в ухвалах суду від 30.10.2014, від 12.11.2014 та від 26.11.2014, відповідач не виконав. Відповідно до п. 3.9.1  Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі не надання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в ЄДРПОУ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,                      СУД ВСТАНОВИВ: Тридцятого травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна” (далі - позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДАР-М"  (далі – відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки №300511 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець -  прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених в даному договорі. Відповідно до п.1.2. договору поставка товарів проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Згідно п.2.2. загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець проводить оплату на протязі 90 (дев'яносто) днів з дня поставки товару на розрахунковий рахунок постачальника. У відповідності до п.3.5. договору якщо на протязі 90 (дев'яносто) днів з дати поставки партії товару (п.3.2.) даний товар не реалізується, покупець має право повернути його постачальнику, а останній, в свою чергу, прийняти його за умов: -          якщо ціни, вказані в накладних на повернення, співпадають з цінами, згідно яких було оформлено прийом-передачу даного товару; -          якщо повернення товару проводиться сторонами у передбаченому законодавством порядку та оформляється відповідними документами; -          якщо товар, що повертається, має неушкоджений товарний вигляд, що дозволяє подальшу його реалізацію. Відповідно до п.3.6. договору якщо покупець не скористався своїм правом на повернення товару протягом 90 (дев'яносто) днів від дати поставки товару, він втрачає право на повернення товару. Товар, що не був повернутий покупцем постачальнику згідно пункту 3.5. даного договору, вважається реалізованим покупцем. Покупець проводить оплату за цей товар протягом п'яти робочих днів від дати закінчення строку повернення товару. На виконання умов договору позивачем на підставі видаткових накладних №РН-0002505 від 30 травня 2011 року, №РН-0003393 від 22 липня 2011 року, №РН-0003394 від 22 липня 2011 року відповідачу було передано товар на загальну суму 40493,91 грн. (сорок тисяч чотириста дев'яносто три грн. 91 коп.). Згідно накладної на повернення №ВП-0000002 від 30 листопада 2011 року відповідачем було повернено товар на суму 1345,59 грн. (одна тисяча триста сорок п'ять грн. 59 коп.) у відповідності до п.3.5. договору. Крім того, відповідачем було частково оплачено товар в розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), на підтвердження чого позивачем подано довідку  банківської установи (а.с. 25). Таким чином, станом на день звернення позивачем до суду, враховуючи часткову оплату та часткове повернення товару, відповідач допустив заборгованість перед позивачем: -          за видатковою накладною №РН-0002505 від 30.05.2011 – в розмірі 15325,46 грн.; -          за видатковою накладною №РН-0003393 від 22.07.2011 – в розмірі 10752,66 грн.; -          за видатковою накладною №РН-0003394 від 22.07.2011 – в розмірі 4570,20 грн. Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних становить 30648,32 грн. (тридцять тисяч шістсот сорок вісім грн. 32 коп.). Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення боргу в розмірі 5189,38 грн. , а саме: - за видатковою накладною №РН-0002505 від 30.05.2011 за період з 03.09.2011 по 21.10.2014 – 2603,86 грн.; - за видатковою накладною №РН-0003393 від 22.07.2011 за період з 26.10.2011 по 21.10.2014 -  1814,36 грн.; - за видатковою накладною №РН-0003394 від 22.07.2011 за період з  26.10.2011 по 21.10.2014 – 771,16 грн. Крім того, позивачем нараховано три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2817,55 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: - за видатковою накладною №РН-0002505 від 30.05.2011 за період з  03.09.2011 по 21.10.2014 - 1442,27 грн. - за видатковою накладною № РН-0003393 від 22.07.2011 за період з 26.10.2011 по 21.10.2014 - 965,09 грн. - за видатковою накладною № РН-0003394 від 22.07.2011 за період з 26.10.2011 по 21.10.2014 - 410,19 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне. Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. За договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України). У відповідності до п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено матеріалами справи, позивач вимоги укладеної між сторонами угоди щодо поставки товару відповідачу виконав в повному обсязі, що підтверджено належними доказами, а саме: договором поставки №300511 від 30.05.2011, видатковими накладними №РН-0002505 від 30 травня 2011 року, №РН-0003393 від 22 липня 2011 року, №РН-0003394 від 22 липня 2011 року та довіреністю на одержання товару відповідно до п.3.2 договору. Однак відповідач в порушення умов договору, а саме – розділу 4, яким визначено умови оплати товару, за отриману продукцію розрахувався частково в розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), на підтвердження чого позивачем подано довідку  ПАТ «ІНГ Банк Україна» №70207 від 22.10.2014 (міститься в матеріалах справи – а.с. 25). Відповідно до п.1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. З огляду на наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 30648,32 грн. правомірні, відповідачем не спростовані, а отже - підлягають задоволенню судом. Щодо нарахованих позивачем інфляційних та річних (3%), то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим суд встановив, що при перерахунку судом за вказаними позивачем періодами існування заборгованості розмір інфляційних втрат має більше значення (розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції додаються до матеріалів справи) - 6049,48 грн., а саме: - за видатковою накладною №РН-0002505 від 30.05.2011 за період з 03.09.2011 по 21.10.2014 – 3034,17 грн.; - за видатковою накладною №РН-0003393 від 22.07.2011 за період з 26.10.2011 по 21.10.2014 -  2115,96 грн.; - за видатковою накладною №РН-0003394 від 22.07.2011 за період з  26.10.2011 по 21.10.2014 – 899,35 грн. Однак, враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі - 5189,38 грн. Заборгованість у частині стягнення річних (3%) у розмірі 2817,55 грн. повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі вказаної норми права. Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД  ВИРІШИВ: 1. Позов задоволити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-М" (код 37637262, Закарпатська обл., Мукачівський район, с. Ключарки, вулиця Леніна, буд. 94) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна” (код 34979436, м. Київ, Печерський р-н, вул. Димитрова, 5, корп. 10А) суму 38655,25 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. 25 коп.),  в т.ч. 30648,32 – основний борг, 5189,38 – інфляційні нарахування, 2817,55 – 3% річних.; а також суму 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім  грн. 00 коп.) у відшкодування витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.           Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.      Суддя                                                                                 Н.М. Ващиліна