Постанова

від 08.12.2014 по справі 911/2524/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа№ 911/2524/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 08.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 (повне рішення складено 30.09.2014)

у справі №911/2524/14 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна»

до 1. Головного управління Держземагенства у Київській області

2. Яготинської районної державної адміністрації

про визнання незаконною відмови та наявного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.09.2014 у справі №911/2524/14 відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» до Головного управління Держземагенства у Київській області та Яготинської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмови та наявного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 07.10.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/2524/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів-1,-2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідачів-1,-2 в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2012 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір оренди землі Кадастровий номер №3225582100:01:001:0018, згідно умов п. 1 якого орендодавець передає, згідно розпоряджень Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 02.08.2011 №518 та 18.06.2012 №169, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області (землі сільськогосподарського призначення).

Межі земельної ділянки №7 (сім) площею 24,4503 га, в т.ч. сіножаті - 24,4503 га, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна №7 (сім) загальною площею 24,4503 га, в т.ч. сіножаті - 24,4503 га, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області (землі сільськогосподарського призначення).

Відповідно до п. 8. договору договір укладено на 1 (один) рік. Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 (сто вісімдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: у тому числі, - закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 45 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

01.11.2012 вказаний договір було зареєстровано у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №322550004001835.

26.04.2013 позивач звернувся до відповідача-1 із клопотанням №36 від 26.04.2013 про поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у якому просив поновити, у тому числі, спірний договір оренди землі.

У відповідь на клопотання №36 від 26.04.2013 відповідач-1 звернувся до позивача із листом №07-03/8523 від 21.05.2013, у якому зазначив про необхідність надання у відповідності до ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» проекту додаткової угоди для поновлення спірного договору оренди землі.

04.11.2013 позивач звернувся до відповідача-1 із клопотанням №172 від 01.11.2013 про поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у якому просив поновити, у тому числі, спірний договір оренди землі, із доданим до нього проектом додаткової угоди до спірного договору оренди землі.

У відповідь на клопотання №172 від 01.11.2013 відповідач-1 звернувся до позивача із листом №08-03/10092 від 08.11.2013, у якому повідомив про розгляд вказаного клопотання про поновлення, у тому числі, спірного договору оренди землі та зазначив, що укладення договорів оренди землі на новий строк можливо вирішити частково - лише на земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, після надання документів та технічних матеріалів, що підтверджують відомості про об'єкти нерухомого майна, а щодо поновлення інших договорів оренди земельних ділянок, що є вільними від забудови, то укладення договорів оренди землі на такі земельні ділянки можливо після надання проекту відведення таких земельних ділянок.

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держземагенства у Київській області, Яготинської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмову Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Київській області та наявного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 22.05.2012, укладеного між ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нова Україна» та Яготинською районною державною адміністрацією, який 01.01.2012 було зареєстровано у Державному реєстрі земель щодо земельної ділянки площею 24,4503 га, яка має кадастровий номер №3225582100:01:001:0018; визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 22.05.2012, укладеного між ТОВ Сільськогосподарським підприємством «Нова Україна» та Яготинською районною державною адміністрацією, який 01.01.2.2012 було зареєстровано у Державному реєстрі земель щодо земельної ділянки площею 24,4503 га, яка має кадастровий номер № 3225582100:01:001:0018 на тих же умовах і на той же строк - на один рік, починаючи з дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням, у запропонованій редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність і неправомірність відмови відповідачів в укладенні додаткової угоди до спірного договору оренди землі на тих же умовах і на той же строк.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою землі здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Нормами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 4 цього ж закону передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 цього ж закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Пунктом 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 ЗУ «Про оренду землі», судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Договір укладено відповідно до п. 8 договору на 1 (один) рік. Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 (сто вісімдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності відповідно до п. 45 договору після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний вище договір зареєстровано у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Яготинського району Київської області лише 01.11.2012, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №322550004001835, а тому у відповідності до п. 45 договору спірний договір оренди землі набрав чинності з 02.11.2012 і відповідно з цього моменту розпочала свій перебіг оренда земельної ділянки та з урахуванням положення п. 8 договору строк дії спірного договору оренди землі і оренди земельної ділянки становив по 01.11.2013.

Як було зазначено вище, 26.04.2013 позивач звернувся до відповідача-1 із клопотанням №36 від 26.04.2013 про поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у якому просив поновити, у тому числі, спірний договір оренди землі, але без проекту додаткової угоди до спірного договору оренди землі, а лише 04.11.2013 - після закінчення строку дії спірного договору оренди землі позивач звернувся до відповідача-1 із клопотанням №172 від 01.11.2013 про поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у якому просив поновити, у тому числі, спірний договір оренди землі, із доданим до нього проектом додаткової угоди до спірного договору оренди землі, на яке відповідачем-1 листом №08-03/10092 від 08.11.2013 були надані обґрунтовані заперечення.

Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем на суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне у відповідності до положень п. 8 договору та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» повідомлення ним відповідача-1 про намір скористатися переважним правом на укладення спірного договору оренди землі на новий строк, у зв'язку із чим суд вважає, що у позивача не виникло право на поновлення спірного договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до нього у порядку та на підставі положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим посилання скаржника на клопотання №36 від 26.04.2013 та №172 від 01.11.2013 про поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, як на докази належного повідомлення відповідача-1 про намір скористатися переважним правом на укладення спірного договору оренди землі на новий строк. Так, вказані клопотання не є належним доказом та не підтверджують належне повідомлення відповідача-1 про намір скористатися переважним правом на укладення спірного договору оренди землі на новий строк, оскільки клопотання №36 від 26.04.2013 всупереч положенням ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» подане без проекту додаткової угоди до спірного договору оренди землі, а клопотання №172 від 01.11.2013 всупереч положенням п. 8 договору та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» подане з пропущенням встановленого строку для його подання а ж після закінчення строку дії спірного договору оренди землі.

Одночасно з цим, за наявності обґрунтованих заперечень відповідача-1 у формі листа №08-03/10092 від 08.11.2013 у поновленні договору оренди землі Кадастровий номер №3225582100:01:001:0018 від 22.05.2012, укладеного між ТОВ Сільськогосподарським підприємством «Нова Україна» та Яготинською районною державною адміністрацією, протягом одного місяця після закінчення строку його дії не відбулось і його автоматичне поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у відповідності до положень ч. 6 ст. 33 ЗУ України «Про оренду землі».

Разом з цим, у зв'язку із набранням чинності 01.01.2013, під час дії спірного договору оренди землі, змінами до положень ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 4 ЗУ «Про оренду землі», внесеними у відповідності до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», неможливим є у даному випадку поновлення спірного договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до нього, оскільки сторона такого договору - відповідач-2 - Яготинська районна державна адміністрація станом на момент спливу строку його дії вже не має необхідних повноважень щодо розпорядження та надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а поновлення договору оренди землі повинно врегульовуватись та здійснюватись саме із стороною такого договору - орендодавцем станом на момент його укладення, а необхідним є укладення нового договору оренди спірної земельної ділянки із належним її орендодавцем, яким у даному випадку є відповідач-1 - Головне управління Держземагенства у Київській області.

Таким чином, в процесі розгляду справи, позивачем згідно з ст. 33 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне відповідно до умов п. 8 договору та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» повідомлення ним відповідача-1 про намір скористатися переважним правом на укладення спірного договору оренди землі на новий строк.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не виникло право на поновлення спірного договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до нього у порядку та на підставі положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», та те, що неможливим є у даному випадку поновлення спірного договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до нього, а необхідним є укладення нового договору оренди спірної земельної ділянки із належним її орендодавцем.

Отже, на переконання судової колегії, беручи до уваги наведені вище вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про визнання незаконною відмову Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Київській області та наявного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 22.05.2012, укладеного між ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нова Україна» та Яготинською районною державною адміністрацією, який 01.01.2012 було зареєстровано у Державному реєстрі земель щодо земельної ділянки площею 24,4503 га, яка має кадастровий номер №3225582100:01:001:0018; визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 22.05.2012, укладеного між ТОВ Сільськогосподарським підприємством «Нова Україна» та Яготинською районною державною адміністрацією, який 01.01.2.2012 було зареєстровано у Державному реєстрі земель щодо земельної ділянки площею 24,4503 га, яка має кадастровий номер № 3225582100:01:001:0018 на тих же умовах і на той же строк - на один рік, починаючи з дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням, у запропонованій редакції -задоволенню не підлягає з огляду на її недоведеність та необґрунтованість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 09.09.2014.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи товариства з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогогосподарського підприємства «Нова Україна» на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 у справі №911/2524/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 у справі №911/2524/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2524/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань