Рішення

від 10.12.2014 по справі 902/1557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2014 р. Справа № 902/1557/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта - плюс" 23219, Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, вул.Винниченко, буд.42; 23201, Вінницька область, Віницький район, с.Вінницькі Хутори, вул.Немирівське шосе, 170

про стягнення 6879,56 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - ФОП;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта - плюс" про стягнення 6879,56 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 06.11.14 р. порушено провадження по даній справі та призначено справу до розгляду на 24.11.14 р.

Ухвалою суду від 24.11.14 р. розгляд справи відкладено до 10.12.14 р.

Відповідач правом захисту не скористався, відзиву по справі не надав, незважаючи на той факт, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

З урахуванням викладеного, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 (Перевізник) уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта-плюс" (відповідач, замовник) Договір № 11/8 про міжнародне, міжміське перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2013 року (Договір № 11/8), відповідно до умов якого (п. 1.2, п/п 2.11.) відповідачем була оформлена заявка від 08.11.2013 року на замовлення вантажного перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Вінниця, Україна - м. Биково, Польща.

Надані послуги (виконана робота) відповідачем були прийняті без зауважень та претензій, про що свідчить обопільно підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт -87 від 14.11.13 р., який міститься в матеріалах справи.

Натомість, надані послуги відповідач в добровільному порядку оплачувати відмовляється, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Виконання договірних умов між сторонами у справі здійснювалося у відповідності до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ) (19 травня 1956 року) та чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобам за винагороду, коли зазначенні в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до договірних відносин та у відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України Перевізник зобов'язується доставити довірений йому другою стороною вантаж до пункту призначення та видати його особі яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Як вбачається із приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 4700,00 грн. за надані транспортні послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Визначаючись щодо пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляції та річних, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений договором строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.5 Договору №11/8 у випадках затримки оплати за перевезення вантажу, Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Згідно частини 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Наданий позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляції та річних здійснений відповідно до умов чинного законодавства, відтак, підлягає задоволенню. Разом з тим, здійснивши перерахунок суми пені, судом отримано 326,16 грн. В стягненні 503,39 грн. пені слід відмовити.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу є обгрунтованими, заявленими правомірно та підлягають частковому задоволенню. В стягненні 503,39 грн. пені слід відмовити.

Відповідач не спростував у встановленому законом порядку правомірність заявлених позивачем вимог .

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Плюс" (23219, Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, вул.Винниченко, буд.42; 23201, Вінницька область, Віницький район, с.Вінницькі Хутори, вул.Немирівське шосе, 170, код ЄДРПОУ 23102424) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 4700,00 грн. основного боргу, 326,16 грн. пені, 414,78 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 799,63 грн. інфляційних втрат, 135,60 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. В стягненні 503,39 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 15 грудня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу АДРЕСА_1; 3,4 - відповідачу 23219, Вінницька область, Вінницький район, с.Вінницькі Хутори, вул.Винниченко, буд.42; 23201, Вінницька область, Віницький район, с.Вінницькі Хутори, вул.Немирівське шосе, 170