Постанова

від 11.12.2014 по справі 910/17571/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 910/17571/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Костецький О.С. - представник за договором № 10/12/14 від 10.12.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014

у справі № 910/17571/14 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатив"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД"

про стягнення 50955,95 грн.,

У судовому засіданні 11.12.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатив" (далі - ТОВ "БК "Креатив", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД" (далі - ТОВ "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 50955,95 грн., з яких 40669,00 грн. - сума основного боргу, 4360,99 грн. - пеня, 842,34 грн. - 3% річних, 5083,62 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД" умов договору підряду №12-12-08/СП від 03.09.2012 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 40669,00 грн., 3025,11 грн. - пені, 842,34 грн. - 3% річних, 5083,62 грн. - інфляційних втрат; 1960,78 грн. витрат на послуги адвоката та 1780,70 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, не звернув уваги на те, що позивач виконав роботи з порушенням умов договору, зокрема, в частині строків виконання робіт та з недотриманням ДБН. Процесуальні порушення, на думку апелянта, полягають в тому, що суд ухвалив рішення за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2014 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, заявив клопотання про покладення на відповідача витрат на правову допомогу (оплату послуг адвоката) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2014 не з'явився про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411611363338 про вручення 28.11.2014 відповідачу копії вищезазначеної ухвали від 24.11.2014.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2012 року між ТОВ "БК "Креатив" (субпідрядник) та ТОВ "Промбудмонтаж Трейд" (підрядник) укладено договір підряду № 12-12-08/СП (далі - договір), за умовами якого, позивач зобов'язався власними силами та зі своїх матеріалів виконати відповідно до умов цього договору наступні роботи: улаштування фундаментів, мурування стін, улаштування покриття і покрівлі, улаштування силової підлоги, внутрішні та зовнішні оздоблювальні роботи будівлі насосної станції пожежогасіння, улаштування котловану і залізобетонного технологічного приямку пожежного резерву із об'ємом води 500 м. куб. (п. 1.1 договору), (далі - об'єкт), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити вказані роботи.

Фізичні об'єми, вартість матеріалів та робіт, що виконуються відповідно до цього договору передбачені у додатку № 1 до договору підряду.

Відповідно до п. 2.1. договору, тверда договірна ціна цього договору складає 309 188, 20 грн.

Згідно п. 2.4. договору підрядник сплачує субпідряднику аванс у розмірі 50% від вартості цього договору, що становить 154594,10 грн., протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п. 2. додаткової угоди № 01 до договору, у зв'язку зі збільшенням вартості робіт, п. 2.1 договору сторони виклали в наступній редакції: «Загальна вартість робіт по договору підряду № 12-12-08/СП від « 03» вересня 2012 року складає 329 763,41 грн».

Роботи, що вказані у додатковій угоді, повинні бути виконані в 120-денний строк з моменту підписання цієї угоди.

Згідно з п. 2.5. договору, остаточний розрахунок відповідач зобов'язався провести із позивачем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання кінцевого акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.6. договору, оплата здійснюється на підставі цього договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної).

З огляду на наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Відповідно до акта виконаних робіт № 01/12/2013 за жовтень 2013 року від 03 грудня 2013 року (стягнення заборгованості за яким є предметом даного спору), вартість виконаних робіт становить 45594,00 грн. При цьому в матеріалах справи містяться лише докази попередньої оплати робіт відповідачем на суму 4925,00 грн.

Враховуючи порядок остаточного розрахунку, який встановлений п. 2.5. договору, а також підписання 03.12.2014 акта № 01/12/2013, кінцевим строком повної оплати робіт є 09.12.2013. Разом з цим, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів оплати залишку боргу за вказаним актом у встановлений договором строк. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 40669,00 грн.

Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи апелянта щодо порушення позивачем строків виконаних робіт, а також про те, що виконані роботи не відповідають вимогам якості, оскільки жодних належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, доказів, на підтвердження своїх доводів апелянтом надано не було. Зазначене відповідачем також спростовується матеріалами справи, оскільки в додатковій угоді № 1 від 03.09.2013 сторони встановили 120-денний строк з моменту підписання вказаної угоди для виконання відповідних робіт. Разом з цим, акт виконаних робіт був підписаний сторонами 03.12.2013, що свідчить про дотримання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт. Право здійснювати контроль за якістю, вартістю, порядком використання матеріалів (без жодних обмежень та у будь-якій час) надано відповідачу розділом 5 договору. В свою чергу, в акті виконаних робіт № 01/12/2013 окремо зазначено, що будь-яких претензій та зауважень до якості та термінів проведення робіт відповідач не має.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 40669,00 грн.

Позивачем також було заявлено до стягнення 842,34 грн. 3% річних та 5083,62 грн. інфляційних втрат за періоди з 09.12.2013 по 17.08.2014.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок ціни позову, наданий позивачем і взятий до уваги судом першої інстанції та дійшов висновку, що даний розрахунок про стягнення 3% річних на суму 842,34 грн. за заявлені періоди - є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі недотримання підрядником п.2.5 договору, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, виходячи з вказаної норми, шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правомірно обмежив строк нарахування пені шестимісячним терміном та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, а саме за період з 09.12.2013 до 09.06.2014, в розмірі 3025,11 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що суд першої інстанції порушив процесуальні права відповідача, оскільки розглянув справу та прийняв оскаржуване рішення за відсутності представника ТОВ "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД".

Київський апеляційний господарський суд не приймає зазначені доводи відповідача (як підставу для скасування рішення суду першої інстанції), з урахуванням наступного.

Згідно частини 3 пункту 3.12 Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Таким чином, відкладення розгляду справи є виключно правом, а не обов'язком суду. При цьому ухвалою від 16.09.2014 суд першої інстанції відкладав розгляд справи через нез'явлення представника відповідача.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце як першого, так і другого судового засідання, про що, зокрема, свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення № 0103030327997 (про вручення стороні копії ухвали про призначення справи до розгляду) та № 0103031715311, яким підтверджується отримання відповідачем ухвали про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність покладення на відповідача витрат на адвоката, які позивач зазнав у зв'язку зі зверненням до суду для стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку, оскільки вказані витрати підтверджуються належними доказами, а право позивача на відшкодування їх за рахунок винної сторони прямо передбачено законодавством.

Разом з цим, в суді апеляційної інстанції позивачем також було заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в сумі 2000,00 грн. Зазначене клопотання задовольняється судом частково, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 44 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.12.2014 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «юридична консультація №1 Шевченківського району м. Києва» було укладено договір про надання правової допомоги №10/12/14.

Згідно п.1 вказаного договору правова допомога надається по справі № 910/17571/14, яка розглядається в Київському апеляційному господарському суді.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору за надання правової допомоги клієнт зобов'язаний виплатити адвокатському об'єднанню гонорар в розмірі 2 000,00грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено 2 000 грн. на оплату послуг адвоката, про що свідчать платіжне доручення від 10.12.2014. В свою чергу, актом надання -отримання від 11.12.2014 підтверджується надання відповідної правової допомоги саме у даній справі на стадії апеляційного провадження. Також до клопотання позивач надав розрахунок суми оплати послуг адвоката за надану правову допомогу, з якого вбачається обсяг та ціна наданих послуг.

Відповідно до частини 3 статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд апеляційної інстанції враховує, що під час апеляційного перегляду справи відбулося лише одне судове засідання. На вказаному судовому засіданні був присутнім представник позивача, який по суті спору надав лише усні пояснення, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, виходячи з норми права щодо того, що при визнанні розміру гонорару слід виходити з принципів розумності, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та відшкодування за рахунок відповідача суму судових витрат на послуги адвоката в розмірі 1000,00 грн., яка, на думку суду, відповідає принципам розумності та справедливості та є співрозмірною з фактично наданими послугами.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/17571/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/17571/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДМОНТАЖ ТРЕЙД" (03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 100/2, Ідентифікаційний код юридичної особи: 35289704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатив" (04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, 3, Ідентифікаційний код юридичної особи: 38129761) 1000,00 грн. (одну тисячу грн.) 00 коп. витрат на послуги адвоката.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/17571/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 15.12.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім