Постанова

від 12.12.2014 по справі 908/2971/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 908/2971/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3978 З/1-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.14 у справі

за позовом ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг,

до Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя", м. Запоріжжя,

про стягнення 28 285,52 грн. штрафу

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" штрафу у розмірі 28285,52 грн. за договором поставки № 328 від 14.02.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 14.02.2014 р. № 328 та специфікацій № № 1, 2 позивачем були направлені відповідачу заявки № 53-15/627 від 07.04.2014 р. та № 53-15/631 від 09.04.2014 р. на поставку товару на загальну суму 28193,90 грн. Однак відповідач поставив позивачу товар по цих заявках лише на суму 7994,88 грн. Інших поставок за вказаними заявками не було. Листом від 26.05.2014 р. № 827 відповідач повідомив про неможливість поставки товару по раніше узгодженій ціні та запропонував переглянути ціну товару. За прострочення строків поставки по специфікації № 1 позивач просить стягнути з відповідача штраф на підставі п. 7.2 договору в розмірі 20% від суми специфікації № 1, що складає 12971,08 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% на підставі п. 7.9 договору за відмову поставити товар по раніше узгодженій ціні по специфікації № 1 в сумі 12971,08 грн. та по специфікації №2 в сумі 2343,36 грн. Всього сума штрафу становить 28285,52 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 546, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Мойсеєнко Т.В.) від 31.10.2014 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 8000 грн. штрафу. Судом зменшено розмір штрафу, керуючись п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та статтею 223 Господарського кодексу України.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги та своєї позиції по справі відповідач зазначає, що позивачем було прострочено оплату товару, тому відповідач згідно з п. 6.2 договору має право відмовитись від подальших поставок товару. Також вказує, що всі поставки за договором робилися відповідачем за усними заявками, доказів надсилання відповідачу письмових заявок № 53-15/627 від 07.04.2014 р. та № 53-15/631 від 09.04.2014 р. позивач не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки позивачем до клопотання не надано жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

16.02.2014р. Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець, позивач у справі) та Іноземним підприємством "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 328, за яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар у порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обумовлюються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікації.

У п. 3.3 договору погоджено, що у випадку доставки товарів на склад покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою покупця. Письмова заявка повинна містити:

- номер і дату заявки;

- назву й адресу постачальника;

- номер і дату договору, специфікації, згідно з яким проводиться дана поставка;

- найменування кожної асортиментної позиції товару;

- кількість одиниць по кожній асортиментній позиції товару;

- ціна за одиницю асортиментної позиції товару;

- загальна вартість товару;

- пункт доставки товару із вказівкою точної адреси

Відповідно до п. 3.4 договору письмова заявка направляється покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника або за допомогою факсимільного зв'язку, зазначеного у реквізитах постачальника.

Постачальник, у свою чергу, за умовами п. 3.5 договору, зобов'язаний не пізніше одного робочого дня з моменту одержання заявки покупця направити покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах постачальника.

У п. 3.6 договору передбачено, що заявка також може бути подана покупцем через представника постачальника. При цьому на підтвердження прийняття заявки представник постачальника вказує свою посаду, прізвище, по-батькові й ставить свій підпис та скріплює печаткою постачальника на екземплярі заявки покупця.

У п. 4.2 договору закріплено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору на момент його укладення становить 64855,39 грн., у тому числі ПДВ 10809,23 грн.

Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікацією (п. 4.4 договору).

14.02.2014 р. сторонами підписана специфікація № 1 на поставку підшипників на загальну суму 64855,39 грн., а також специфікація № 2 на поставку підшипників на загальну суму 11716,80 грн.

У специфікації № 1 зазначено, що за згодою сторін поставка може здійснюватися партіями, по специфікації № 2 передбачена одноразова поставка.

Також сторонами в специфікаціях № № 1, 2 були узгоджені наступні умови поставки:

- товар поставляється на умовах: СРТ - м. Кривий Ріг, склад перевізника (Інкотермс - 2010), вантажоодержувач: ПАТ «Кривбасзалізрудком»;

- строк поставки товару: 1-2-й квартал 2014 року, протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем;

- порядок оплати товару: протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Згідно специфікації № 2 загальна сума договору збільшується на суму цієї специфікації (11716,80 грн.) і складає 76572,19 грн., у тому числі ПДВ 12762,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2014 р. позивач надіслав відповідачу поштою заявки на поставку товару:

- вих. № 53-15/631 від 09.04.2014 р. на суму 16477,10 грн. (по специфікації № 1);

- вих. № 53-15/627 від 07.04.2014 р. на суму 11716,80 грн. (по специфікації № 2).

Надсилання вказаних заявок підтверджується записом у журналі реєстрації вихідної кореспонденції позивача за 11.04.2014 р., згідно якого відповідачу відправлені заявки на ТМЦ, лист про оплату за ТМЦ та довіреність № 589 (номер відправлення 2168). Оригінал вказаного журналу оглянуто судом у судовому засіданні. Фактичне надсилання зазначеного поштового відправлення відповідачу підтверджується реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції та фіскальним чеком від 11.04.2014 р., а також поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.05.2014 р., згідно якого кореспонденцію отримано представником відповідача Москаленко А.В. Відповідач підтвердив у своїх письмових поясненнях, що Москаленко А.В. є уповноваженою особою відповідача на отримання поштової кореспонденції. На запит суду Запорізька дирекція УДППЗ «Укрпошта» також підтвердила, що вищезазначений рекомендований лист вручено за довіреністю уповноваженій особі відповідача Москаленко А.В.

Листом від 16.04.2014 р. № 5315/М663 позивач повідомив відповідача, що на його адресу були відправлені заявки № 53-15/627 від 07.04.2014 р. та № 53-15/631 від 09.04.2014 р., однак станом на 16.04.2014 р. позивачем не отримано підтвердження про отримання даних заявок та готовність відвантажити заявлений обсяг продукції. У зв'язку з цим позивач просив відповідача до 16-00 год. 16.04.2014 р. надати письмову відповідь на заявки з підтвердженням готовності відвантаження у квітні.

У відповідь на даний лист відповідач листом № 667 від 16.04.2014 р. повідомив позивачу, що з боку підприємства позивача були затримані платежі за поставлену продукцію, у зв'язку з чим запитувана позивачем підшипникова продукція не виготовлялась. Також зазначив, що відповідач не відмовляється від виконання договору та готовий здійснити поставку продукції згідно заявок позивача у перших числах травня.

Таким чином, у даному листі відповідач підтвердив факт отримання ним заявок позивача та готовність поставити продукцію.

При цьому, як вірно зазначає місцевий господарський суд, відповідач вказаним листом підтвердив факт отримання саме заявок № 53-15/627 від 07.04.2014 р. та № 53-15/631 від 09.04.2014 р., оскільки відповідь надана з посиланням на лист позивача від 16.04.2014 р. № 5315/М663, в якому запитувалась інформація щодо цих заявок. З подальших листів відповідача також вбачається, що відповідач отримав саме вказані заявки позивача, оскільки позивач не надсилав більше заявок відповідачу.

Так, листом від 06.05.2014 р. № 751 у відповідь на лист позивача вих. № 5318/М-749 від 06.05.2014 р. відповідач повторно повідомив позивача, що у зв'язку з затримкою оплати поставленої продукції запитувана позивачем підшипникова продукція не виготовлялась.

Листом від 26.05.2014 р. № 827 відповідач повідомив позивача, що підшипники згідно заявок позивача, знаходяться на складі відповідача, але у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію підшипники надійшли на склад тільки 22.05.2014 р., що відобразилось на їх вартості. Оскільки підшипникова продукція російського виробництва і її вартість залежить від курсу російського рубля, який збільшився, тому відповідач не може поставити підшипники за ціною, вказаною у заявках. Тому відповідач просить переглянути ціни на підшипники з урахуванням нової курсової різниці.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22, ст. 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, посилаючись на те, що відповідач отримував лише усні заявки позивача, не підтвердив свої доводи будь-якими доказами (ні записом у журналі реєстрації телефонограм, ні роздруківкою телефонних дзвінків тощо). Відповідач зазначає, що заявки не фіксувалися письмово, однак при цьому не підтвердив, коли саме усні заявки були отримані відповідачем та якого змісту вони були (який асортимент погоджено, за якою ціною, в якій кількості), що суперечить умовам договору, зокрема умовам поставки, визначеним у п.4 специфікацій до цього договору. Натомість наявними у справі доказами, зокрема, відповідями відповідача на листи позивача, підтверджується, що відповідач отримав саме письмові заявки позивача № 53-15/627 від 07.04.2014 р. та № 53-15/631 від 09.04.2014 р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту договору вбачається, що за своєю правовою природою договір № 328 від 14.02.2014р. є договором поставки.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у строк, встановлений договором купівлі-продажу, якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами специфікацій № 1 і № 2 поставка товару мала бути здійснена відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. Тобто в даному випадку до 25.04.2014 р., оскільки заявки були направлені 11.04.2014 р.

На підставі договору та рахунку № 698 від 14.05.2014 р. на суму 7994,88 грн. відповідач здійснив часткову поставку товару позивачу по специфікації № 1 на суму 7994,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 694 від 14.05.2014 р.

Отже, поставка по специфікації №1 була здійснена з простроченням. Більше поставок не було.

У зв'язку з відмовою відповідача поставити товар за раніше обумовленою ціною позивач звернувся до відповідача із претензією від 11.07.2014 р. № 53-02/2337 про сплату штрафу за порушення строків поставки та за відмову поставити товар за раніше обмовленою ціною на підставі пунктів 7.2, 7.9 договору в загальному розмірі 28285,52 грн.

У відповіді на претензію від 23.07.2014 р. № 1134 відповідач зауважив, що позивачем допущено прострочення оплати поставленої продукції, тому постачальником було прийнято рішення про припинення господарських правовідносин із покупцем. Зазначив, що про припинення поставок покупця було повідомлено належним чином.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що відповідач використав своє право на відмову від поставки товару, яке передбачене пунктом 6.2 договору, оскільки позивач допустив прострочення оплати попередньо поставленого товару.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що постачальник має право відмовитись від поставки товару у випадку прострочення оплати попередньо поставленого товару в строки, вказані в специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листами № 667 від 16.04.2014 р. та №827 від 26.05.2014 р. підтвердив готовність поставити товар, але за новою ціною. Тобто відповідач не відмовлявся від поставки товару взагалі, а відмовлявся поставити товар за раніше обумовленою ціною. Це підтверджується також тим, що після надсилання позивачу цих листів відповідач здійснив часткову поставку товару 14.05.2014 р.

У відповіді на претензію від 23.07.2014 р. № 1134 відповідач не посилається на пункт 6.2 договору щодо права відмовитися від поставки товару. На дану умову договору відповідач посилається лише у відзиві. Тобто на момент виникнення спору між сторонами відмова поставити товар була обумовлена відповідачем саме зміною ціни на товар, а не відмовою від поставки товару за договором взагалі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір не передбачає право постачальника відмовитись від поставки товару у зв'язку зі зміною ціни на товар.

Також, що обов'язок відповідача поставити позивачу товар у певний строк не залежало за умовами договору поставки від здійснення оплати позивачем попередньо поставленого товару.

Навпаки, відповідно до п.5 специфікацій №№ 1, 2 оплата товару покупцем здійснюється після його поставки. Також договір не містить умов про те, що відповідач здійснює виготовлення товару і ціна на товар може змінитись у зв'язку з несвоєчасною оплатою попередньо поставленого товару.

Таким чином, відповідач безпідставно посилається на прострочення оплати товару покупцем у якості підстави для відмови у поставці товару за погодженою ціною.

Разом із цим, обов'язок покупця оплатити товар відповідно до п. 5 специфікацій №№1, 2 обумовлений також наданням постачальником належним чином оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Відповідач на вимогу суду не надав доказів на підтвердження надсилання позивачу повного пакету документів для оплати попередньо поставленого товару, зокрема податкових накладних.

Також позивач посилається на те, що товар за видатковими накладними № 364 від 05.03.2014 р. та № 694 від 14.05.2014 р. весь пакет документів для прийняття товару був переданий відповідачем не в день виписки видаткових накладних, а пізніше. Вказані доводи позивача підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, товарно-транспортною накладною від 05.03.2014 р. № Р364, згідно якої товар відправлено 05.03.2014 р., дата прибуття не вказана, та вантажною декларацією (товарно-транспортною накладною) № 2421336, згідно з якою товар відправлений 14.05.2014 р., прибув на станцію 15.05.2014 р., а відвантажений 16.05.2014 р. В товарно-транспортних накладних не зазначено про передачу супровідних документів на товар. Тому довіреності на отримання товару за цими видатковими накладними були виписані позивачем пізніше - після отримання супровідних документів на товар, а саме: 21.03.2014 р. (довіреність № 589) та 20.05.2014 р. (довіреність №1123).

За умовами п. 3.8 договору за один робочий день до дня фактичної поставки товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти копії наступних супроводжувальних товар документів - рахунку, видаткової накладної, податкової накладної.

Частинами 1, 3 статті 221 Господарського кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

До надання повного пакету супровідних документів на товар позивач не міг здійснити оплату поставленого товару. Отже, затримка в оплаті поставленого товару була обумовлена також і порушенням строку надання супровідних документів з боку самого відповідача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення погоджених строків поставки постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

Оскільки по специфікації № 1 частину товару поставлено відповідачем з простроченням, позивачем обґрунтовано нараховано штраф за порушення строків поставки у розмірі 20% від суми специфікації № 1, що складає: 64855,39 грн. х 20% = 12971,08 грн.

Також у пункту 7.9 договору передбачена відповідальність постачальника за відмову поставити товар по узгодженій сторонами раніше ціні у вигляді штрафу в розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

Оскільки відповідач відмовився поставити позивачу решту товару по специфікації №1 за раніше узгодженою ціною, позивач обґрунтовано нарахував по цій специфікації штраф на підставі п. 7.9 договору в розмірі: 64855,39 грн. х 20% = 12971,08 грн.

По специфікації № 2 поставка взагалі не була здійснена у зв'язку з відмовою відповідача поставити товар по раніше узгодженій сторонами ціні, тому позивач обґрунтовано нарахував штраф у розмірі 20% від суми цієї специфікації в сумі: 11716,80 грн. х 20% = 2343,36 грн.

Таким чином, загальна суму нарахованого штрафу складає 28285,52 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28285,52 грн. є законними та обґрунтованими.

Разом із тим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні - розмір заявлених штрафних санкцій є занадто великим порівняно із сумою непоставленого товару згідно заявок позивача. Так, загальна сума заявок - 28193,90 грн., з них поставлено товар на суму 7994,88 грн., сума непоставленого товару складає 20199,07 грн., а позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції в сумі 28285,52 грн., тобто більше, ніж сума непоставленого товару.

Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що з пояснень представника позивача, наданим у судовому засіданні, позивач не зазнав збитків у зв'язку з непоставкою товару відповідачем, оскільки він знайшов іншого постачальника.

Крім того, господарським судом першої інстанції враховано, що з боку позивача також мало місце порушення умов договору в частині строків оплати раніше поставленого товару, що сприяло виникненню даного спору між сторонами.

Враховуючи викладені обставини, інтереси сторін, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, до суми 8000,00 грн.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги спростовані вищевикладеними обставинами, у зв'язку з чим, підстав для її задоволення - не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2014 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.12.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.