Постанова

від 19.02.2015 по справі 908/2971/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 908/2971/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуІноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі№ 908/2971/14 Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" доІноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" про стягнення штрафу у розмірі 28285,52 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2014 (суддя Мойсеєнко Т.В..), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 8000,00 грн штарфу та 1827,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення штрафу в розмірі 8000,00 грн і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 551, 616 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Іноземним підприємством "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" (постачальник) було укладено договір поставки №328, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар у порядку й на умовах, передбачених даним договором.

Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обумовлюються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.2 договору товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікації.

У п.3.3 договору погоджено, що у випадку доставки товарів на склад покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою покупця.

Відповідно до п.3.4 договору письмова заявка направляється покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника або за допомогою факсимільного зв'язку, зазначеного у реквізитах постачальника.

За умовами п.3.5 договору постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня з моменту одержання заявки покупця направити покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах постачальника.

Заявка також може бути подана покупцем через представника постачальника. При цьому на підтвердження прийняття заявки представник постачальника вказує свою посаду, прізвище, по-батькові й ставить свій підпис та скріплює печаткою постачальника на екземплярі заявки покупця (п.3.6 договору).

Згідно з п.4.2 договору загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору на момент його укладення становить 64855,39 грн, у тому числі ПДВ 10809,23 грн.

Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікацією (п.4.4 договору).

Також суди встановили, що 14.02.2014 сторонами підписана специфікація №1 на поставку підшипників на загальну суму 64855,39 грн та специфікація №2 на поставку підшипників на загальну суму 11716,80 грн. У специфікації №1 зазначено, що за згодою сторін поставка може здійснюватися партіями, а по специфікації №2 передбачена одноразова поставка.

В специфікаціях №№1 та 2 були узгоджені наступні умови поставки:

- товар поставляється на умовах: СРТ - м.Кривий Ріг, склад перевізника (Інкотермс - 2010), вантажоодержувач: ПАТ "Кривбасзалізрудком";

- строк поставки товару: 1-2-й квартал 2014 року, протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем;

- порядок оплати товару: протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Згідно специфікації №2 загальна сума договору збільшується на суму цієї специфікації (11716,80 грн) і складає 76572,19 грн, у тому числі ПДВ 12762,03 грн.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 11.04.2014 позивач надіслав відповідачу поштою заявки на поставку товару: вих. №53-15/631 від 09.04.2014 на суму 16477,10 грн (по специфікації № 1) та вих. №53-15/627 від 07.04.2014 на суму 11716,80 грн (по специфікації № 2), що підтверджується записом у журналі реєстрації вихідної кореспонденції позивача за 11.04.2014 (оригінал оглянуто судом першої інстанції), згідно якого відповідачу відправлені заявки на ТМЦ, лист про оплату за ТМЦ та довіреність № 589 (номер відправлення 2168); реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції та фіскальним чеком від 11.04.2014; поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.05.2014, згідно якого кореспонденцію отримано представником відповідача Москаленко А.В., який, за поясненням відповідача, є його уповноваженою особою на отримання поштової кореспонденції.

Крім того, листом від 16.04.2014 № 5315/М663 позивач повідомив відповідача, що на його адресу були відправлені заявки № 53-15/627 від 07.04.2014 та № 53-15/631 від 09.04.2014, однак станом на 16.04.2014 позивачем не отримано підтвердження про отримання даних заявок та готовність відвантажити заявлений обсяг продукції. У зв'язку з цим позивач просив відповідача до 16-00 год. 16.04.2014 надати письмову відповідь на заявки з підтвердженням готовності відвантаження у квітні.

Відповідач листом №667 від 16.04.2014 повідомив позивачу, що з боку підприємства позивача були затримані платежі за поставлену продукцію, у зв'язку з чим запитувана позивачем підшипникова продукція не виготовлялась. Також зазначив, що відповідач не відмовляється від виконання договору та готовий здійснити поставку продукції згідно заявок позивача у перших числах травня.

Дослідивши вказаний лист, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач вказаним листом підтвердив факт отримання заявок № 53-15/627 від 07.04.2014 та № 53-15/631 від 09.04.2014, оскільки відповідь надана з посиланням на лист позивача від 16.04.2014 № 5315/М663, в якому запитувалась інформація щодо цих заявок, а також підтвердив готовність поставити продукцію.

Листом від 06.05.2014 № 751 у відповідь на лист позивача вих. № 5318/М-749 від 06.05.2014 відповідач повторно повідомив позивача, що у зв'язку з затримкою оплати поставленої продукції запитувана позивачем підшипникова продукція не виготовлялась.

В подальшому відповідач листом від 26.05.2014 №827 повідомив позивача, що підшипники згідно заявок останнього знаходяться на складі відповідача, але у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію підшипники надійшли на склад тільки 22.05.2014, що відобразилось на їх вартості. Оскільки підшипникова продукція російського виробництва і її вартість залежить від курсу російського рубля, який збільшився, тому відповідач не може поставити підшипники за ціною, вказаною у заявках, та просить переглянути ціни з урахуванням нової курсової різниці.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, за умовами специфікацій №1 і №2 поставка товару мала бути здійснена відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем, тобто в даному випадку до 25.04.2014, оскільки заявки були направлені 11.04.2014.

На підставі договору та рахунку №698 від 14.05.2014 на суму 7994,88 грн відповідач здійснив часткову поставку товару позивачу по специфікації № 1 на суму 7994,88 грн, що підтверджується видатковою накладною № 694 від 14.05.2014.

Отже, поставка по специфікації №1 була здійснена з простроченням. Більше поставок не було.

У зв'язку з відмовою відповідача поставити товар за раніше обумовленою ціною позивач звернувся до відповідача із претензією від 11.07.2014 № 53-02/2337 про сплату штрафу за порушення строків поставки та за відмову поставити товар за раніше обмовленою ціною на підставі пунктів 7.2, 7.9 договору в загальному розмірі 28285,52 грн.

Посилаючись на те, що відповідач залишив претензію щодо сплати штрафу без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п.1 ст.218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно умов п.7.2 договору за порушення погоджених строків поставки постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких частину товару по специфікації №1 відповідачем поставлено з простроченням, суди дійшли висновку, що позивач обґрунтовано нарахував штраф за порушення строків поставки у розмірі 20% від суми специфікації № 1, що складає: 64855,39 грн х 20% = 12971,08 грн.

Також за умовами п.7.9 договору за відмову поставити товар по узгодженій сторонами раніше ціні постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

Оскільки відповідач відмовився поставити позивачу решту товару по специфікації №1 за раніше узгодженою ціною, позивач обґрунтовано нарахував по цій специфікації штраф на підставі п.7.9 договору в розмірі: 64855,39 грн х 20% = 12971,08 грн.

По специфікації № 2 поставка взагалі не була здійснена у зв'язку з відмовою відповідача поставити товар по раніше узгодженій сторонами ціні, тому позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми цієї специфікації в сумі: 11716,80 грн х 20% = 2343,36 грн.

За таких обставин колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування позивачем штрафу в загальному розмірі 28285,52 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд скористався правом, передбаченим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Слід зазначити, що вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір штрафу, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судами встановлено, що розмір заявлених штрафних санкцій є занадто великим порівняно із сумою непоставленого товару згідно заявок позивача (до стягнення заявлено більшу суму штрафу, ніж сума непоставленого товару); як пояснив представник позивача у судовому засіданні місцевого господарського суду, позивач не зазнав збитків у зв'язку з непоставкою товару відповідачем, оскільки знайшов іншого постачальника. Крім того, господарським судом першої інстанції враховано, що з боку позивача також мало місце порушення умов договору в частині строків оплати раніше поставленого товару, що сприяло виникненню даного спору між сторонами.

Таким чином, дослідивши подані сторонами докази та встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч.1 ст.233 ГК України, зменшивши пеню до 8000 грн.

Викладені в касаційній скарзі посилання відповідача на неналежну оцінку судами доказів по справі щодо направлення позивачем відповідачеві заявок №53-15/627 від 07.04.2014 та № 53-15/631 від 09.04.2014, не приймаються до уваги, оскільки стосуються переоцінки доказів. Втім, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями з переоцінки доказів та обставин справи.

Колегія також відхиляє доводи скаржника стосовно порушення позивачем строків оплати за поставлений товар, оскільки дані обставини були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, які встановили, що затримка в оплаті поставленого товару була обумовлена також і порушенням строку надання супровідних документів з боку самого відповідача.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 908/2971/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда