Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/26026/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26026/14 11.12.14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акрукс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» простягнення 49488 грн 22 коп. Представники сторін: від позивача:Сергєєв П.О. - представник за довіреністю № 1 від 19.11.2014 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрукс» з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» заборгованості за договором поставки товару № 2507-12 від 25.07.2012 у розмірі 49488 грн 22 коп., в тому числі: 33086 грн 59 коп. основного боргу, 13372 грн 69 коп. інфляційних втрат та 3028 грн 94 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару № 2507-12 від 25.07.2012 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 33086 грн 59 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 13372 грн 69 коп. та 3 % річних у розмірі 3028 грн 94 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26026/14, розгляд справи призначений на 11.12.2014.

09.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

10.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 виправлено, допущену в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.11.2014, описку.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30041309.

У судове засідання 11.12.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 33086 грн 59 коп. основного боргу, 13372 грн 69 коп. інфляційних втрат та 3028 грн 94 коп. 3 % річних.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрукс» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 2507-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснювати поставки у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману продукцію у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до пункту 5.6. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення.

Згідно з пунктом 1.4. договору конкретна кількість, асортимент та ціна партії продукції, що передається за даним договором, вказується у видаткових накладних на цю партію.

Продукція передається постачальником покупцю на складі постачальника (м. Київ, вул. Новопирогівська, 58) або в іншому, узгодженому сторонами місці. Датою передачі продукції вважається дата оформлення видаткової накладної (пункт 2.4. договору).

У відповідності до пункту 2.7. договору постачальник зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: накладну (в накладній повинна бути зазначена інформація про номери сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність товару); податкову накладну; в разі повернення товару - коригувальну накладну; сертифікат відповідності та/або інший документ, що підтверджує якість товару.

Покупець зобов'язується сплачувати вартість кожної придбаної за даним договором партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на п/р постачальника не пізніше 30 календарних днів з дати передачі партії продукції. За попередньою домовленістю між сторонами покупець може здійснювати попередню оплату вартості партії продукції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №2507-12 від 25.07.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 106794 грн 70 коп., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № № 42 від 31.07.2012, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, а саме відповідачем здійснено лише часткову оплату товару у розмірі 73708 грн 11 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 33086 грн 59 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 33086 грн 59 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару № 2507-12 від 25.07.2012 та факту наявності заборгованості у розмірі 33086 грн 59 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 33086 грн 59 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 3028 грн 94 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13372 грн 69 коп., нарахованих за період з 31.08.2012 до 13.11.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем, в порушення норм чинного законодавства, до періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат включено день здійснення фактичних проплат суми заборгованості. Крім того, судом встановлено, що позивачем до розрахунку інфляційних втрат не включено періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 31.08.2012 - 03.09.2012 62521.10 1.000 0.00 05.09.2012 - 18.09.2012 62521.10 1.001 62.52 25.10.2012 - 21.01.2013 56166.29 1.003 168.50 23.01.2013 - 03.02.2013 53796.58 1.000 0.00 05.02.2013 - 22.04.2013 52346.59 0.999 -52.35 24.04.2013 - 02.06.2013 51346.59 1.001 51.35 04.06.2013 - 15.07.2013 50786.59 1.000 0.00 17.07.2013 - 06.08.2013 49286.59 1.000 0.00 08.08.2013 - 03.09.2013 47786.59 0.993 -334.51 05.09.2013 - 19.09.2013 46786.59 1.000 0.00 21.09.2013 - 19.12.2013 45286.59 1.011 499.88 21.12.2013 - 04.02.2014 38086.59 1.002 76.17 06.02.2014 - 11.02.2014 37586.59 1.000 0.00 13.02.2014 - 11.08.2014 37086.59 1.118 4372.38 13.08.2014 - 16.09.2014 26086.59 1.037 971.26 18.09.2014 - 20.10.2014 35086.59 1.024 842.08 22.10.2014 - 06.11.2014 34086.59 1.000 0.00 08.11.2014 - 13.11.2014 33086.59 1.000 0.00 Всього: 6657,28

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 62521.10 05.09.2012 - 18.09.2012 14 3 % 71.94 62521.10 20.09.2012 - 23.10.2012 34 3 % 174.72 56166.29 25.10.2012 - 21.01.2013 89 3 % 410.86 53796.58 23.01.2013 - 03.02.2013 12 3 % 53.06 52346.59 05.02.2013 - 22.04.2013 77 3 % 331.29 51346.59 24.04.2013 - 02.06.2013 40 3 % 168.81 50786.59 04.06.2013 - 15.07.2013 42 3 % 175.32 49286.59 17.07.2013 - 06.08.2013 21 3 % 85.07 47786.59 08.08.2013 - 03.09.2013 27 3 % 106.05 46786.59 05.09.2013 - 19.09.2013 15 3 % 57.68 45286.59 21.09.2013 - 19.12.2013 90 3 % 335.00 38086.59 21.12.2013 - 04.02.2014 46 3 % 144.00 37586.59 06.02.2014 - 11.02.2014 6 3 % 18.54 37086.59 13.02.2014 - 11.08.2014 180 3 % 548.68 26086.59 13.08.2014 - 16.09.2014 35 3 % 75.04 35086.59 18.09.2014 - 20.10.2014 33 3 % 95.17 34086.59 22.10.2014 - 06.11.2014 16 3 % 44.83 33086.59 08.11.2014 - 13.11.2014 6 3 % 16.32 Всього: 2912,38 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме 3 % річних у розмірі 2912 грн 38 коп. та інфляційних втрат у розмірі 6657 грн 28 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Груп» (03065, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 16, ідентифікаційний код 37514395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрукс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37, ідентифікаційний код 36197578) заборгованість у розмірі 33086 (тридцять три тисячі вісімдесят шість) грн 59 коп., 3 % річних у розмірі 2912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 6657 (шість тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.12.2014

Суддя Н.Б. Плотницька