Рішення

від 09.12.2014 по справі 466/3056/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3056/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 грудня 2014 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої - судді Зими І.Є.

при секретарі Мокрицькій А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ДТГО "Львівська залізниця" до Брюховицької селищної ради , ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, відділ держземагенства у м. Львові, ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5 про визнання частково незаконним та скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в:

15.05.14 р. року ДТГО "Львівська залізниця" звернулось до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування пунктів 2.2, 2.3 рішення Брюховицької селищної ради від 30.10.2003р. № 196 «Про затвердження проекту відведення земельних ділянок та надання їм громадянам в приватну власність для дачного будівництва», визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно договорів купівлі-продажу від 26.07.07р. серії ВЕТ № 846438 та серії ВЕТ № 846439, відповідач ОСОБА_1 купив у третьої особи ОСОБА_4 земельні ділянки, загальною площею 0,1000 га та 0,1006 га, після чого отримав державні акти на право власності на дані земельні ділянки. Зазначені ділянки належали ОСОБА_6 на підставі державних актів серії ЯГ № 516670 від 28.12.2006р. та ЯД № 483601 від 24.04.2007р., та були сформовані із придбаних нею земельних ділянок площею 0,0830 га, придбаної у ОСОБА_2, площею 0,0830 га, придбаної у ОСОБА_3 та полощею, 0,0346 га, придбаної у ОСОБА_7

Також зазначає, що видачі ОСОБА_4 державного акту серії ЯГ № 516670 від 28.12.06р. на земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:08:002:0008, передувало прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 155 від 08.12.06р., яким було змінено цільове призначення земельної ділянки.

Підставою видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0830 га серії ЛВ № 034356 від 28.11.03р. відповідачу ОСОБА_8 та державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0830 га серії ЛВ № 034353 від 28.11.03р. відповідачу ОСОБА_3, були пункти 2.2. та 2.3 оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради № 196 від 30.10.03р. Зазначене рішення суперечить чинному законодавству та порушує права ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, оскільки земельна ділянка знаходиться в смузі відведення залізниці.

ДТГО «Львівська залізниця» як суміжний землекористувач не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала погодження на вилучення земельних ділянок.

Таким чином Брюховецька селищна рада прийняла незаконне рішення, яким передала у власність відповідачу частину земель залізниці, та на підставі вказаного рішення видано державні акти на право власності на земельну ділянку, в зв'язку з чим позивач звертається із зазначеним позовом до суду.

В судовому засіданні представник ДТГО «Львівська залізниця» Кривяк Д.Р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у заяві.

Представник Брюховицької селищної ради Кубай Т.Є. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив в повному обсязі. Зазначив, що при прийнятті рішення Брюховицька селищна рада діяла в межах своєї компетенції, просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 та представники третіх осіб ПАТ КБ "Надра", Відділу держземагенства у м. Львові в судові засідання не з'являлись, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 26.07.2007р., серії ВЕТ № 846438 ОСОБА_1 купив у ОСОБА_4 земельну ділянку кад.номер 4610166300:08:002:0008, загальною площею 0,1000 га, після чого йому видано державний акт на право власності серії ЯД № 483895 від 03.08.2007р. Також на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007р., серії ВЕТ № 846439 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку кад.номер 4610166300:08:002:0009, загальною площею 0,1006 га, після чого отримав державний акт на право власності серії ЯД № 483896 від 03.08.2007р.

Підставою продажу ОСОБА_4 вищевказаних земельних ділянок були державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 516670 від 28.12.2006р. та ЯД № 483601 від 24.04.2007р., та були сформовані із придбаних нею земельних ділянок площею 0,0830 га, придбаної у ОСОБА_2, площею 0,0830 га, придбаної у ОСОБА_3 та площею, 0,0346 га, придбаної у ОСОБА_7

Також встановлено, що видачі ОСОБА_4 державного акту серії ЯГ № 516670 від 28.12.06р. на земельну ділянку кад.номер 4610166300:08:002:0008, передувало прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 155 від 08.12.06р. «Про затвердження проектів відводу земельних ділянок позміні цільового використання та надання їх безоплатно у приватну власність громадянам смт. Брюховичі».

Підставою видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0830 га серії ЛВ № 034356 від 28.11.03р. відповідачу ОСОБА_8 та державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0830 га серії ЛВ № 034353 від 28.11.03р. відповідачу ОСОБА_3, були пункти 2.2. та 2.3 оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради № 196 від 30.10.03р. Зазначене рішення, як вважає позивач, суперечить чинному законодавству та порушує права ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, оскільки земельна ділянка знаходиться в смузі відведення залізниці.

Відповідно до ст. 3 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 26 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст. 131 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до Типового положення про міське управління (відділ) земельних ресурсів (Затверджене Постановою КМУ від 24 лютого 2003 р. N 200 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) міське управління (відділ) земельних ресурсів є територіальним органом Державного комітету України по земельних ресурсах і підзвітне та підконтрольне йому.

У відповідності до п. 11 Положення Управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення договорів на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, та здійснює їх реєстрацію.

Порядок виготовлення державних актів передбачений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності, на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (Затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999р. N 43).

Статтею 6 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній і електропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Згідно ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, і необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Пунктом 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010р. за №376 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010р. за №391/17686 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», яким встановлено, що план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки.

Використання ДТГО «Львівська залізниця» спірної земельної ділянки здійснюється згідно «Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці», розробленого дорожньою проектною конторою Південно-західної залізниці у 1962 році, а відтак, на думку суду безпідставним є посилання позивача на те, що ДТГО «Львівська залізниця» є належним землекористувачем, оскільки вказана Таблиця не є підставою для використання землі згідно ЗК України.

Крім цього позивачем не представлено акту на постійне користування згідно ст. 126 ЗК України, а також відомостей з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та Управління земельних ресурсів у місті Львові (на даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та відділ Держземагенства у м. Львові) про реєстрацію права на постійне користування. Крім цього Позивачем не представлено документів про виніс меж земельної ділянки, якою користується ДТГО «Львівська залізниця» на місцевості. Відсутні відомості про затвердження Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці органом місцевого самоврядування.

Крім цього відповідно до п.1.16. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів (Затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999р. N 43) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає: кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки.

Відповідно до ст. 198 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Також судом встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця» не передавало в Брюховицьку селищну раду проект смуги відведення земель залізниці на ділянці Рудно-Підбірці, а також в Брюховицьку селищну раду не надавалось Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 1962 з відповідною технічною документацією.

Як вбачається з позовних вимог, то позивач просить скасувати п.п.2.2. та 2.3. рішення Брюховицької селищної ради від 30.10.03р. № 196, визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок та витребувати від ОСОБА_1 частини земельної ділянки, що перетинається зі смугою відведення залізниці. Проте в позовній заяві не вказано жодної підстави з посиланням на чинне законодавство в обґрунтування таких позовних вимог. Позивачем не представлено матеріалів перевірки уповноваженого органу (Держсільгоспінспекції) щодо незаконності прийнятих радою рішень або незаконного використання спірної земельної ділянки відповідачем.

Окрім цього, відповідно до п. 3 «Інструкції про норми і порядок відведення землі для залізниць і використання смуги відведення, ширина смуги відведення для залізниць третьої категорії повинна бути 23 метри; а згідно з п. 5,6.7 вищевказаної інструкції, смуга відведення може бути більше 23 метрів у випадку розміщення на ній станцій, комунікацій, тягових підстанцій, залізничних селищ, кавальєрів, резервів тощо. Однак на дев'ятому кілометрів залізничної колії «Підбірці - Рудно» вищевказаній споруд та комунікацій немає.

Пунктами 23, 29 вищевказаної інструкції встановлено, що відведена смуга землі повинна чітко використовуватися за призначенням. Однак всупереч вказаній нормі відведена смуга позивачем не використовується.

Відповідно до п. 5.1. норм ДСТУ - НБВ 2.3-27:2011 року, максимальна ширина смуги відведення складає 24 метри.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року, передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності (права власності) інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» визнання недійсним правового акту органу влади, згідно якого особа набула права власності на майно та позбавлення її цього майна на підставі того, що орган влади порушив закон, є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визнання недійсним правового акту органу влади згідно якого особа набула права власності на майно та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що орган влади порушив закон є неприпустимим, а тому позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 26, 68, 125, 126, 131, 152 198 ЗК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ДТГО "Львівська залізниця" до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, відділ держземагенства у м. Львові, ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5 про визнання частково незаконним та скасування пунктів 2.2 та 2.3 рішення Брюховицької селищної ради № 196, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 частин земельних ділянок - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: І. Є. Зима