Постанова

від 10.12.2014 по справі 924/1145/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 924/1145/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредит Європа Банк", м. Київ на ухвалу від 27.10.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 924/1145/14 господарського суду Хмельницької області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство "Моніка", смт. Ярмолинці Хмельницької області в судовому засіданні взяв участь представник

скаржникаШпиляк А.М., довір.

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.08.2014 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі № 924/1145/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство "Моніка" (далі - ТОВ "Спільне підприємство "Моніка", боржник) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 (судді: Бригинець Л.М. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" (далі - ПАТ "Кредит Європа Банк " , скаржник ) на вказану ухвалу відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ). Ухвала мотивована ненабуттям скаржником у встановленому порядку статусу кредитора боржника - учасника провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство. Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 95 Закону про банкрутство, ст.ст. 105, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , ст.ст. 107, 110, ГПК України. Скаржник зазначає, що він є заставним кредитором боржника, а правомірність заявлених ним грошових вимог до боржника підтверджена судовим рішенням у позовному проваджені.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду , крім випадків, встановлених законом .

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку , встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори , арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за ст. 95 Закону про банкрутство, тобто процедурою банкрутство боржника, який ліквідується власником.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в межах процедури добровільної ліквідації скаржник звертався до боржника з грошовими вимогами на підставі договору іпотеки від 25.08.2009 № 8МЕ/22-Р1. У зв'язку з ухиленням ліквідаційної комісії від розгляду та визнання цих вимог скаржник звернувся з відповідним позовом до суду на підставі ст. 112 ЦК України. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.02.2013 у справі № 15/5025/1398/12 визнано грошові вимоги скаржника до боржника в сумі 1 194 387,82 грн. та зобов'язано останнього включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в процедурі добровільної ліквідації.

Більше того, в межах даної справи про банкрутство скаржник також звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника, як такими, що забезпечені заставою (а.с. 40-43).

Вищезазначені обставини беззаперечно свідчать, що скаржник є явним кредитором боржника і правомірність його грошових вимог була підтверджена судовим рішенням, яке умисно не виконується боржником з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань.

У зв'язку з чим скаржник, як явний кредитор боржника, є учасником справи про банкрутство у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство та має процесуальне право на оскарження судових рішень, у т.ч. ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника, не з'ясувавши належним чином його процесуальний статус у даній справі про банкрутство.

У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає нормам чинного законодавства, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги ПАТ "Кредит Європа Банк".

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4 1 , 80, 106, 111 5 , 111 7 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" задовольнити.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 у справі № 924/1145/14 скасувати.

3. Справу № 924/1145/14 передати на розгляд Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич