Ухвала

від 17.11.2014 по справі 2а-7968/09/1170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/800/23787/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Моторного О.А. Кошіля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІАТЕКС» на постанову та ухвалуКіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 у справі № 2а-7968/09/1170 за позовомОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІАТЕКС» простягнення суми фінансових санкцій ,-

ВСТАНОВИВ:

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАТЕКС» про стягнення на користь Державного бюджету України штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту готівки в касі у розмірі 63 321,14 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Віатекс», за результатами якої складено акт №586/2310/33992131 від 10.11.2008;

- названим актом перевірки встановлено порушення відповідачем п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, в результаті чого перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства на суму 31 660,57 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001102310 від 21.11.2008, яким до відповідача застосовано фінансові санкції на суму 63 321,14 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, оскільки встановили, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 рішення №0001102310 від 21.11.2008, яким контролюючим органом нараховано відповідачу суму штрафних (фінансових) санкцій, визнано законним, у задоволенні адміністративного позову відмовлено, а сума фінансових санкцій відповідачем не сплачена.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на час звернення позивача з позовом до суду) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеного положення процесуального закону та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, зокрема, встановлення обставин дотримання позивачем строків на звернення до суду з відповідним позовом та встановлення факту сплати відповідачем штрафних санкцій у добровільному порядку (або його відсутності).

За змістом ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).

Колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, який визнав необґрунтованим доводи відповідача щодо порушення позивачем строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки строки встановлені названою статтею, врегульовують правовідносини, які виникають у зв'язку із застосуванням до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, та не застосовуються до строків стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Проте, враховуючи ту обставину, що предметом позову є вимоги про стягнення штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, застосованих до відповідача рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001102310 від 21.11.2008, судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза межами дослідження обставини щодо дотримання позивачем строків на звернення до суду, встановлених ст.99 КАС України. Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили, коли саме позивач повинен був дізнатися про факт порушення відповідачем його прав та, відповідно, з якої дати має відраховуватися строк на звернення до суду.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАТЕКС» задовольнити частково.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний