Ухвала

від 03.12.2014 по справі 818/756/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2014 р. м. Київ К/800/46660/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року

у справі № 818/756/14

за позовом ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5)

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся у березні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000011702.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2009-2011 роки, за резульататми якої складено акт від 11.01.2013 року № 62/17.2-25/2670823213/1, згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 18.1, 18.7 ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого донараховано 1 544 648,60 гривень податку з доходів фізичних осіб.

На підставі висновків акту перевірки 11.02.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1 739 778,70 гривень, з яких: 1 544 648,60 гривень - основний платіж, 195 130,10 гривень - штрафні (фінансові) санкції.

Стверджуючи про обґрунтованість і правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідач зазначає на отриманні ОСОБА_5 протягом 2009-2011 років доходу, який підлягає оподаткуванню, в загальному розмірі 1 247 650,00 доларів США, що підтверджується інформацією Управління Служби безпеки України у Сумській області та поясненнями іноземних студентів Сумського державного університету.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах, не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, виходив з того, що позивач здійснював підбір та влаштування на навчання іноземних студентів на підставі довіреностей від імені ПП «Альамаль» м. Полтава і діяв як представник юридичної особи за довіреностями, підписаними ОСОБА_7, однак факт існування відносин представництва між позивачем та пп «Альамаль» м. Полтава не знайшов свого підтвердження, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недійсність цих довіреностей та дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

Ставка податку, у відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону, становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

На виконання пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162, п. 163.1, 163.2 ст. 163 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 згаданого Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальним оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Ставка податку, у відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

На виконання пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Аналізучи наведені норми, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що декларуванню і оподаткуванню підлягає лише той дохід фізичної особи резидента або нерезидента, який визначений Законом України «Про податок з фізичних осіб» чи ПК України. При цьому, отримання такого доходу повинно бути підтверджене певними документами, що відображають підставу отримання, дату (період), а також суму.

В даному випадку, як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, висновок про отримання ОСОБА_5 протягом 2009-2011 років доходу, який підлягає оподаткуванню, в загальному розмірі 1 247 650,00 доларів США, ДПІ у м. Сумах був зроблений на підставі пояснень іноземних студентів Сумського державного університету, наданих начальнику ГВПМ ДПІ у м. Сумах під час перевірки інформації, викладеної в листі Управління Служби безпеки України від 18.06.2012 року. Тобто, доказами отримання позивачем протягом 2009-2011 років оподатковуваного доходу у згаданому розмірі, відповідач визначив пояснення іноземних студентів.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вірно вважає неналежними доказами пояснення іноземних студентів Сумського державного університету надані начальнику ГВПМ ДПІ у м. Сумах про отримання ОСОБА_5 протягом 2009-2011 років оподатковуваного доходу в загальному розмірі 1 247 650,00 доларів США, оскільки не містять в собі конкретних сум, які надавались позивачу, обставин та підстав їх отримання, а також часу (періоду) отримання.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що на підставі заяви громадянина ОСОБА_8 16.01.2013 року Слідчим відділом ДПС у Сумській області було відкрито кримінальне провадження № 32013200000000005 за фактом вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а саме: ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб упродовж 2009-2012 років на загальну суму 2 329 433,00 гривні.

Суд першої інстанції, аналізуючи зібрані у вказаному кримінальному провадженні матеріали, до яких також були долучені акт перевірки № 62/17.2-25/2670823213/1 від 11.01.2013 року та згадувані пояснення іноземних студентів, встановив, що ОСОБА_5 маючи на підставі довіреності право вчиняти дії, пов'язані з укладанням та підписанням правочинів (договорів) від імені ПП «Альамаль», підписувати, подавати та одержувати необхідні для цього документи, а також представляти інтереси підприємства у Сумському державному університеті, отримував від іноземних громадян кошти за навчання, перераховував такі кошти на рахунки СумДУ від імені директора ПП «Альамаль» ОСОБА_7, однак при цьому, не повідомляв останнього про вчинені дії, в результаті чого директор ПП «Альамаль» вказані господарські операції по бухгалтерському та податковому обліках не відображав та податки з них не сплачував.

Отримані ОСОБА_5 від іноземних студентів грошові кошти не є його особистим доходом, оскільки при отриманні цих коштів він діяв як представник ПП «Альамаль» та в подальшому перераховував ці кошти на рахунки СумДУ, як плату за навчання іноземних громадян.

Враховуючи наведені обставини, заступник начальника ВРКС слідчого відділу ДПС у Сумській області дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та можливу наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 Кримінального кодексу України. В зв'язку з цим, згідно постанови від 18.03.2013 року в кримінальному провадженні № 32013200000000005 правопорушення, скоєне позивачем, було перекваліфіковане з ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України на ч. 2 ст. 192 цього Кодексу.

За наслідками досудового розслідування, постановою слідчого СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 04.06.2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013200000000005, за ознаками вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 Кримінального кодексу України, було закрито в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірними.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220 -231 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року у справі № 818/756/14 - скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі № 818/756/14 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько