Постанова

від 12.12.2014 по справі 820/18580/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

12 грудня 2014 р. справа № 820/18580/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Лаврової В.В.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003822202 та № 0003832202 від 06.11.2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 30.10.2014 р. № 1606/20-23-22-02-06/36554987 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" (код ЄДРПОУ 36554987) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 23.10.2014 р." відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 06.11.2014 р. № 0003822202 та № 000383220. Позивач вважає висновки актів перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" зареєстроване як юридична особа 16.07.2009 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.07.2009 р.

Фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 23.10.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2014 р. № 1606/20-23-22-02-06/36554987 (т. 1 а.с. 15-65). В акті зазначено про порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 464732,00 грн., у т.ч. за січень 2014 року на суму 43556,00 грн., за лютий 2014 року на суму 102538,00 грн., за березень 2014 року на суму 67286,00 грн., за квітень 2014 року на суму 36538,00 грн., за травень 2014 року на суму 214814,00 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 418260,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 06.11.2014 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0003832202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 522825,00 грн., з яких 418260,00 грн. - за основним платежем, 104565,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0003822202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 697098,00 грн., з яких 464732,00 грн. - за основним платежем, 232366,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13, 14).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку відповідача покладено відомості актів: акту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 04.07.2014 р. № 72/10-06-22-02/37285057 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Відродження-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Агростатус», ТОВ «Тікі Трейлер», ТОВ «Б ЕНД С СЕРВІС» за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р. та підприємствами-покупцями за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р.; акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.04.2014 р. № 505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едміт» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року»; акту ДПІ у м. Полтаві від 28.05.2014 р. № 516/16-01-22-06/38610257 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Акта-Стар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тікі Трейлер», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Авто Гудс Керідж», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року; акту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29.07.2014 р. № 77/10-06-22-04/39126688 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аверс Груп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період: квітень - травень - червень 2014 року». Вказаними актами податковим органом встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій вказаними підприємствами в перевіряємих періодах.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», мають ознаки нереальності здійснення.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Відродження-2010», з яким 03.03.2014 р. був укладений договір № 03.03-3 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 82).

Матеріали справи містять: видаткові накладні (т. 1 а.с. 83-94), податкові накладні № 676 від 31.03.2014 р. та № 182 від 30.04.2014 р. (т. 1 а.с. 95-102), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 103-112). Оплата придбаного товару була здійснена згідно договору відступлення права вимоги.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Едміт», з яким 28.10.2013 р. був укладений договір № 28.10-2013-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 116).

Матеріали справи містять: видаткові накладні (т. 1 а.с. 117-120), податкові накладні № 715 від 08.01.2014 р., № № 1925 від 20.01.2014 р., № 2637 від 27.01.2014 р., № 2639 від 27.01.2014 р. (т. 1 а.с. 121-127), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 128-131). Оплата придбаного товару була здійснена частково - безготівковим шляхом та частково - згідно договору відступлення права вимоги.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Акта-Стар», з яким 03.02.2014 р. був укладений договір № 03.02-2014-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 139).

Матеріали справи містять: видаткові накладні (т. 1 а.с. 140-145), податкову накладну № 268 від 28.02.2014 р. (т. 1 а.с. 146-148), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 150-155). Придбаний товар було оплачено безготівковим шляхом.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Аверс Груп ЛТД», з яким 28.04.2014 р. був укладений договір № 28.04-2014-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 159-160).

Матеріали справи містять: видаткові накладні (т. 1 а.с. 161-164), податкову накладну № 199 від 26.05.2014 р. (т. 1 а.с. 165-166), товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 168-174). Придбаний товар було оплачено безготівковим шляхом, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 156-158). Оплата придбаного товару була здійснена частково - безготівковим шляхом та частково - згідно договору відступлення права вимоги.

В подальшому, придбаний за наслідками здійснення зазначених господарських операцій товар, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, реалізований наступним підприємствам та ФОП: TOB «АКУРА ВВ», TOB «Антрис», TOB «АРІСТА ТПО», TOB «Армакс Трейд», ФОП ОСОБА_6, TOB « ТД « ПДРОМАШ», TOB «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІН УР», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ГОВ «СМК «Димакс», ДОБРОБУТ», Завод 410 ГА ГП, TOB «БУДІНВЕСТ», TOB фірма «Карнеол», ПрАТ «КОЛOC», TOB фірма «Констракшн Груп Інтернешнел», TOB «МАГІЯ КОМФОРТУ», ТОВ «Мастер Фуд», TOB «Надія 92», ПП « НЕРО-СЕРВІС», TOB «ОВК-СИСТЕМИ», ТОВ «ОПТОР і К», TOB «Пампс Інжинірінг», TOB «ПЕРШИЙ СТАНДАРТ», ПП «ПОБУТРЕМАРМАТУРА», ФОП ОСОБА_5., TOB «Радиант», TOB «РОТОФЛЕКС», ФОП ОСОБА_11, ПП «САНІТА», ПАТ ДП «Сантехкомгшект», TOB «САФАРІСТРОЙСЕРВІС», TOB «СКС», TOB «Т.С.Т.Груп», TOB «Техномаш Львів», ТОВ «ТЕХНОМАШ», TOB «ТЕХНОМАШ-ХАРКІВ», TOB ТД «Фартпром», TOB «ФЕРОПОЛ», TOB «ФОРА», TOB НВФ «Харьков-Прибор», TOB «Хот-Велл», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, CK «Эдельвейс», TOB НВО «Екософт», що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ (т. 1 а.с. 184-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-35).

Суд вважає необґрунтованою позицію відповідача, що правочини між позивачем та ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку. Порядок формування валових витрат платниками податку на прибуток визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з придбання робіт правомірно віднесено до валових витрат позивача.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «Профитсервіс») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних робіт контрагентів ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ «Профитсервіс» та ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірність формування позивачем валових витрат.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним та формування у відповідних звітних періодах валових витрат.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані з боку позивача в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість і його сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 06.11.2014 р. № 0003822202 та № 0003832202 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003822202 та № 0003832202 від 06.11.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" (62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Комунар, вул. Миру, буд. 1 Р, код ЄДРПОУ 36554987) судові витрати у розмірі 488,00 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 15.12.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.