Ухвала

від 03.02.2015 по справі 820/18580/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 р.Справа № 820/18580/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі № 820/18580/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітсервіс"

до Харківської об'єднаної державної податковоої інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003822202 та № 0003832202 від 06.11.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року адміністративний позов ТОВ "Профитсервіс" задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003822202 та № 0003832202 від 06.11.2014 р. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" судові витрати у розмірі 488,00 грн.

Харківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 23.10.2014 р.

Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2014 р. № 1606/20-23-22-02-06/36554987 (т. 1 а.с. 15-65). В акті зазначено про порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 464732,00 грн., у т.ч. за січень 2014 року на суму 43556,00 грн., за лютий 2014 року на суму 102538,00 грн., за березень 2014 року на суму 67286,00 грн., за квітень 2014 року на суму 36538,00 грн., за травень 2014 року на суму 214814,00 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 418260,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 06.11.2014 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0003832202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 522825,00 грн., з яких 418260,00 грн. - за основним платежем, 104565,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0003822202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 697098,00 грн., з яких 464732,00 грн. - за основним платежем, 232366,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13, 14).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку відповідача покладено відомості актів: акту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 04.07.2014 р. № 72/10-06-22-02/37285057 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Відродження-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Агростатус», ТОВ «Тікі Трейлер», ТОВ «Б ЕНД С СЕРВІС» за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р. та підприємствами-покупцями за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р.; акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.04.2014 р. № 505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едміт» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року»; акту ДПІ у м. Полтаві від 28.05.2014 р. № 516/16-01-22-06/38610257 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Акта-Стар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тікі Трейлер», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Авто Гудс Керідж», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року; акту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29.07.2014 р. № 77/10-06-22-04/39126688 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аверс Груп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період: квітень - травень - червень 2014 року». Вказаними актами податковим органом встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій вказаними підприємствами в перевіряємих періодах.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», мають ознаки нереальності здійснення.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту та про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "Відродження-2010", з яким 03.03.2014 р. був укладений договір № 03.03-3 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 82).

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № 30302 від 03.03.14р.; № 31101 від 11.03.14р.; № 31702 від 17.03.14р., № 32401 від 24.03.14р.; № 33101 від 31.03.14р.; № 40703 від 07.04.14р.; № 41403 від 14.04.14р.; № 42205 від 22.04.14р.; № 42807 від 28.04.14р.; податкові накладні № 676 від 31.03.14р.; № 182 від 30.04.14р.; товарно-транспортні накладні № 30302 від 03.03.14р.; № 31101 від 11.03.14р.; № 31702 від 17.03.14р.; № 32402 від 24.03.14р.; № 33101 від 31.03.14р.; № 40703 від 07.04.14р.; № 41403 від 14.04.14р.; № 42205 від 22.04.14р.; №42807 від 28.04.14р.

29.07.2014 між ПП «Відродження-2010», ГОВ «Ресторанспецторг» та ТОВ Профитсервіс» було укладено договір відступлення права вимоги № 20/06-2014 від 20.06.2014р. за яким: ПП «Відродження-2010» відступило ТОВ «Ресторанспецторг» право вимагати від ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» належного та реального виконання наступних обов'язків за Договором поставки № 03.03-3 від "03" березня 2014 р.: сплати суми у розмірі 622 942,01 грн.

За вказаним договором ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» було сплачено 4942,01 грн. на рахунок ТОВ «Ресторанспецторг», що підтверджується банківською випискою № 1316 від 11.08.2014р.

29.07.2014 між ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС», ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» та ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 29/07-2014 за яким ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» отримує право вимагати від ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» зобов'язань за договором поставки №001п від 03.01.2012 та позбавляється права вимоги за вищевказаним Договором відступлення права вимоги.

Таким чином, здійснення оплати ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» за придбані у ПП «Відродження-2010» ТМЦ згідно з банківськими виписками та відступлення права вимоги до ТОВ «Хот-Велл» засвідчує факт вибуття із власності ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» коштів та права вимоги до ТОВ «Хот-Велл» по виконанню зобов'язань по договору поставки №001 від 03.01.2012, а отже рух активів.

В перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Едміт", з яким 28.10.2013 р. укладений договір № 28.10-2013-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 116).

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № ЕТ-0108/05 від 08.01.14 р., № ЕТ-0120/08 від 20.01.14р., № ЕТ-0127/13 від 27.01.14р., № ЕТ-0127/14 від 27.01.14р., № 715 від 08.01.14р., № 1925 від 20.01.14р., податкові накладні № 2637 від 27.01.14р, № 2639 від 27.01.14р., товарно-транспортні накладні №0127/14 від 27.01.14 р., №0127/13 від 27.01.14 р., № 0120/08 від 20.01.14 р., № 0108/05 від 08.01.14р.

Розрахунки за ТМЦ придбані ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» у ТОВ «Едміт» здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наступними банківськими виписками від 21.01.2014р.; від 12.03.14р.; від 14.03.14р.; від 25.03.14р.

28.03.2014 між ТОВ «ЕДМІТ», ТОВ «ЛОГІК ЦЕНТР» та ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» укладено договір відступлення права вимоги № 28/03-2014, відповідно до якого до ТОВ «ЛОГІК ЦЕНТР» переходить право вимотати у ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» виконання зобов'язань за договором поставки № 12-2102 від 12.12.2012р., а саме сплату суми у розмірі 952046, 56 грн.

Сплата ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» вказаної суми на рахунок ТОВ «ЛОГІК ЦЕНТР» підтверджується банківськими виписками від 08.05.2014; від 12.05.2014.

Таким чином, здійснення оплати ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» за придбані у ТОВ «ЕДМІТ» ТМЦ згідно з банківськими виписками, засвідчує факт вибуття із власності ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» коштів, а отже - рух активів.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Акта-Стар", з яким 03.02.2014 р. укладений договір № 03.02-2014-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 139).

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № АС-268/1 від 03.02.14р., № АС-268/2 від 10.02.14 р., № АС-268/3 від 10.02.14 р., № АС-268/4 від 17.02.14р., № АС-268/5 від 17.02.14 р., № АС-268/6 від 24.02.14р., № 268 від 28.02.14р., товарно-транспортні накладні №268/1 від 03.02.14р., №268/3 від 10.02.14 р., №268/2 від 10.02.14р., №268/5 від 17.02.14р., №268/4 від 17.02.14р., №268/6 від 24.02.14р.

Розрахунки за ТМЦ придбані ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» у ТОВ «ЛКТА-СТАР» здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими висками від 28.02.14р., від 18.04.14р., від 28.04.14р.

Таким чином, здійснення оплати ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» за придбані у ТОВ «ЛКТА-СТАР» ТМЦ згідно з банківськими виписками засвідчує факт вибуття із власності ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» коштів, а отже - рух активів

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Аверс Груп ЛТД", з яким 28.04.2014 р. укладений договір № 28.04-2014-1 на поставку промислових товарів, запасних частин, комплектуючих до них (т. 1 а.с. 159-160).

В підтвердження виконання вимог зазначеного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № АГ-0505/01 від 05.05.14р., № АГ-0512/09 від 12.05.14 р., № АГ-0519/13 від 19.05.14р., № АГ-0526/15 від 26.05.14р., податкові накладні № 199 від 26.05.14р., товарно-транспортні накладні № 0505/01 від 05.05.14р., № 0512/09 від 12.05.14р., № 0519/13 від 19.05.14р., № 0526/15 від 26.05.14р.

Розрахунки за ТМЦ придбані ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» у ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 11.07.14р.; від 15.07.14р.; від 17.07.2014р.

25.06.2014р. ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» та ТОВ ПРОФИТСЕРВІС» уклали договір відступлення права вимоги № 25/06-2014, відповідно до якого до ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» перейшло право вимагати від ТОВ ПРОФИТСЕРВІС» виконання зобов'язань за договором поставки № 28.04-1 від 28.04.2014, а саме сплати суми у розмірі 415 000,00 грн.

29.07.2014 між ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС», ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» та ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 29/07-2014 за яким ТОВ «РЕСТОРАНСПЕЦТОРГ» отримує право вимагати від ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» зобов'язань за договором поставки №001п від 03.01.2012р. та позбавляється права вимоги за Договором відступлення права вимоги № 25/06-2014 від 25.08.14р.

Таким чином, здійснення оплати ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» за придбані у «АВЕРС ГРУП ЛТД», ТМЦ згідно з банківськими виписками засвідчує факт вибуття із власності ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» коштів та права вимоги ТОВ «ХОТ-Велл» зобов'язань поставки №001п від 03.01.2012р. , а отже - рух активів.

В подальшому, придбаний за наслідками здійснення зазначених господарських операцій товар, використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, реалізований наступним підприємствам та ФОП: TOB "АКУРА ВВ", TOB "Антрис", TOB "АРІСТА ТПО", TOB "Армакс Трейд", ФОП ОСОБА_4, TOB " ТД " ПДРОМАШ", TOB "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІН УР", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ГОВ "СМК "Димакс", ДОБРОБУТ", Завод 410 ГА ГП, TOB "БУДІНВЕСТ", TOB фірма "Карнеол", ПрАТ "КОЛOC", TOB фірма "Констракшн Груп Інтернешнел", TOB "МАГІЯ КОМФОРТУ", ТОВ "Мастер Фуд", TOB "Надія 92", ПП " НЕРО-СЕРВІС", TOB "ОВК-СИСТЕМИ", ТОВ "ОПТОР і К", TOB "Пампс Інжинірінг", TOB "ПЕРШИЙ СТАНДАРТ", ПП "ПОБУТРЕМАРМАТУРА", ФОП ОСОБА_8, TOB "Радиант", TOB "РОТОФЛЕКС", ФОП ОСОБА_9, ПП "САНІТА", ПАТ ДП "Сантехкомгшект", TOB "САФАРІСТРОЙСЕРВІС", TOB "СКС", TOB "Т.С.Т.Груп", TOB "Техномаш Львів", ТОВ "ТЕХНОМАШ", TOB "ТЕХНОМАШ-ХАРКІВ", TOB ТД "Фартпром", TOB "ФЕРОПОЛ", TOB "ФОРА", TOB НВФ "Харьков-Прибор", TOB "Хот-Велл", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, CK "Эдельвейс", TOB НВО "Екософт", що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ (т. 1 а.с. 184-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-35).

З видаткових накладних вбачається, що ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» продало ТМЦ придбані у ПП «Відродження-2010», ТОВ «ЕДМІТ», ТОВ «АКТА-СТАР», ТОВ «АВЕРС ГРУП ЛТД», за ціною вище ціни придбання, що підтверджує наявність господарської мети по отриманню прибутку.

Як вбачається з матеріалів ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» мало змогу прийняти та зберігати ТМЦ придбані у ПП «Відродження-2010», ТОВ «ЕДМІТ», ТОВ "АКТА-СТАР", ТОВ "АВЕРС ГРУП ЛТД", оскільки під час перевіряємого періоду орендував складське приміщення у розмірі 56,93 кв.м., про що свідчить відповідний договір оренди.

Основним видом діяльності ТОВ «ПРОФИТСЕРВІС» є код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», тобто придбання продукції у ПП «Відродження- 2010», ТОВ «ЕДМІТ», ТОВ "АКТА-СТАР", ТОВ "АВЕРС ГРУП ЛТД" та подальша його реалізація на пряму пов'язана з його господарською діяльністю.

ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів і векселів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно сформовано валові витрати та віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Тобто, факт реальності господарської операції за участю позивача з ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

Жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» повністю підтверджена залученими до матеріалів справи первинними документами.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення отриманих ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання.

Посилання відповідача на акти податкового органу про неможливість проведення зустрічних звірок та перевірок позивача, з яких вбачається, що висновки про відсутність у цих суб'єктів можливості здійснювати господарські операції з позивачем зроблено без фактичного здійснення перевірки, без дослідження первинної бухгалтерської документації, колегія суддів не приймає до уваги , оскільки відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ПП «Відродження-2010», ТОВ «Едміт», ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.11.2014 р. № 0003822202 та № 0003832202 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. по справі № 820/18580/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.