Постанова

від 12.12.2014 по справі 826/15720/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2014 року 09:00 № 826/15720/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком-М» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2014 р. № 0004072201, № 0004082201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком-М» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2014 р. № 0004072201, № 0004082201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 10.09.2014 р. № 2230/26-53-22-01-21/32590106 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0004072201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 951,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 23 161,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 790,00 грн. та податкове повідомлення -рішення від 26.09.2014 р. № 0004082201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 27 504,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 22 003,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5501,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки є хибними. Відсутність контрагента за місцезнаходженням не може бути доказом вчинення податкового правопорушення. В акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем та ТОВ «АЙТОР ГРУП», ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування тощо. Щодо посилань відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва, яким учасника та директора ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, то предметом дослідження даної кримінальної справи не були фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ», а тому вирок не спростовує реальність спірних господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що господарські операції позивача з ТОВ «АЙТОР ГРУП», ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» не підтверджені документально. При цьому, діяльність ТОВ «АЙТОР ГРУП», ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» здійснювалися поза межами правого поля без мети досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвестком-М» з питань правильності дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АЙТОР ГРУП» та ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Інвестком-М»:

1) п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 22 003,00 грн.

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 23 161,00 грн.

3) п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України «порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

За результатами перевірки складено акт від 10.09.2014 р. № 2230/26-53-22-01-21/32590106 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26.09.2014 р. № 0004072201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 951,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 23 161,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5790,00 грн.;

- від 26.09.2014 р. № 0004082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 27 504,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 22 003,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5501,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «АЙТОР ГРУП» та ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.

1.На підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» надано суду наступні документи.

а) На підтвердження оплати товару отриманого за накладною № 384 від 01.04.2013 р. позивачем надано: виписку з банківського рахунку ТОВ «Інвестком-М» за 16.04.2014 p.; платіжне доручення № 4030 від 16.04.2013 р. на суму 59604, 00 грн.

На підтвердження використання товару (будівельних матеріалів), придбаних за накладною № 384 від 01.04.2013 р. в подальшій господарській діяльності позивача суду надано: договір № 01/04 від 01.04.2013 р. на виконання будівельних (ремонтних) робіт, протокол узгодження договірної ціни від 01.04.2013 p.; акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2013 р. на суму 22 297, 40 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 р. на суму 22 297, 40 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2013 р. на суму 21 420,30 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 р. на суму 21 420,30 грн.; зведений кошторис вартості будівництва за квітень 2013 p.; експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації від 17.06.2013 р.;

На підтвердження оприбуткування товару отриманого за накладною № 384 від 01.04.2013 р. на балансі позивача: розпорядження № 1 від 02.04.2013 р. про встановлення строку використання основних засобів; акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.04.2014 р.

б) По накладній № 385 від 02.04.2013 р. (pax. Фактура № 020412/2 від 02.04.2013 р.):

На підтвердження оплати товару отриманого за накладною за накладною № 385 від 02.04.2013 p.: виписку з банківського рахунку ТОВ «Інвестком-М» за 23.04.2014 р., платіжне доручення № 4036 від 23.04.2013 р. на суму 19 780, 00 грн.

На підтвердження отримання товару (будівельних матеріалів), придбаних за накладною № 385 від 02.04.2013 p. (рахунок - фактура № 020412/2 від 02.04.2013 p.): довіреність № 28 від 02.04.2013 р. на отримання матеріальних цінностей.

На підтвердження використання товару (будівельних матеріалів, придбаних за накладною № 385 від 02.04.2013 р. в подальшій господарській діяльності позивача: договір № 09-10 від 15.10.2012 р. на виконання будівельних робіт; акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за травень 2014 р. підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) за травень 2013 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 р.

2. На підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АЙТОР ГРУП» позивачем надано суду наступні документи:

а) По накладній № 188 від 02.04.2013р. (pax. фактура № 000188-1 від 02.04.2013р.):

На підтвердження оплати товару отриманого за накладною № 188 від 02.04.2013 p.: виписку з банківського рахунку ТОВ «Інвестком-М» за 16.04.2014 p.; платіжне доручення № 4031 від 16.04.2013 р. на суму 59 580, 00 грн.;

На підтвердження оприбуткування товару отриманого за накладною № 188 від 02.04.2013 р. (офісних меблів) на балансі позивача: розпорядження № 2 від 03.04.2013 р. про встановлення строку використання основних засобів; акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 03.04.2014 р.-26 шт.

Як зазначив позивач у судовому засіданні покупка товарів відбувалась у спрощений спосіб без укладання договору, доказом передачі товару є видаткові накладні. Доставка відбувалася за рахунок продавців до складу покупця.

Втім доказів передачі (видатковий накладних), доказів наявності приміщення для зберігання придбаних товарів суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт зустрічної звірки від 07.06.2013 р. № 1805/2201/38519132 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙТОР ГРУП» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. та 01.01.2013 р. по 30.04.2013 р.» з якого стало відомо, що зустрічну звірку ТОВ «АЙТОР ГРУП» неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 39.

Також, вищевказаним актом встановлено, що гр. ОСОБА_2 - директор та засновник ТОВ «АЙТОР ГРУП» зареєстрував вказане підприємство за винагороду.

Суд оцінюючі спірні правовідносини виходить з нижченаведеного.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2013 р. Шевченківським районним судом м. Києва винесено вирок по справі № 761/22932/13-к, провадження №1-кп/761/776/2013 в якому зазначено, що ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» (код ЄДРПОУ 38320046) зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами.

Зокрема, у серпні 2012 року невстановленими слідством особами зареєстровано, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» (код ЄДРПОУ 38320046), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Підписання статутних документів ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» (код ЄДРПОУ 38320046) дало змогу невстановленим слідством особам 06.08.2012 року здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації за номером 10741020000042954...»

Зокрема, у грудні 2012 року зареєстровано в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «АЙТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 38519132), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства за грошову винагороду.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих невставленими слідством особами, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, погодився на таку пропозицію.

Приблизно в середині грудня 2012 року в денний, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою прибув до нотаріальної контори, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписав завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ «АЙТОР ГРУП»; статут ТОВ «АЙТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 38519132); реєстр нотаріальних дій, після чого передав статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

В подальшому відкрито розрахунковий рахунок ТОВ «АЙТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 38519132) №26008063000406 у AT «Фінростбанк» (МФО 328599).

Підписання статутних документів ТОВ «АЙТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 38519132) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації.

Протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ «АЙТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 38519132) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що встановлені вказаним судовим рішенням факти є обов'язковими для суду, зокрема, встановлюють відповідні правові наслідки для позивача в частині формування податкового кредиту та валових витрат, та відповідно в частині дійсності виписаних ТОВ «АЙТОР ГРУП» та ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» податкових накладних.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЙТОР ГРУП», ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, податковими накладними, які є оформленими з порушенням п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 22 003,00 грн. та податок на додану вартість на суму 23 161,00 грн.

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди укладалися без їх фактичного виконання сторонами, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «АЙТОР ГРУП», ТОВ «ЛЮТІ СКАЙ МОСТ» за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.09.2014 р. № 0004072201, № 0004082201.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком-М» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком-М» (код ЄДРПОУ 32590106) решту судового збору у розмірі 1 644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти судового збору у розмірі 1 644,30 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком-М» (код ЄДРПОУ 32590106) доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук