Постанова

від 10.12.2014 по справі 911/2903/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 911/2903/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Большаков С.В. - представник, дов. № 18 від 08.01.2014;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014

у справі № 911/2903/14 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-Профі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 121 114,99 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/2903/14 призначено на 27.10.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 у справі № 911/2903/14 змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" у справі № 911/2903/14 до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Ропій Л.М., суддів Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.; розгляд апеляційної скарги у справі № 911/2903/14 відкладено на 17.11.2014.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 911/2903/14 відкладено на 10.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2014 у справі № 911/2903/14 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 121 114,99 грн. основної заборгованості, 3 212,33 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що з наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане; з огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 121 114,99 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак, підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 у справі № 911/2903/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що судом не враховано того факту, що рахунки за поставлений товар у період з вересня 2013р. по березень 2014р. згідно із видатковими накладними на загальну суму 121 114,99 грн. позивачем до оплати не надано; під час розгляду справи позивачем не надано доказів передачі (направлення) рахунків-фактур, які є обов'язковими для виникнення зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку із чим, строк оплати товару не настав.

Посилаючись на положення ч. 4 ст. 612 ЦК України, скаржник стверджує про те, що оскільки позивач, як кредитор у грошовому зобов'язанні, не вчинив дій, які випливають із суті зобов'язання та передбачені пунктом 3.3 договору, а саме, не надав відповідачу рахунки на оплату за поставлений товар, то, у свою чергу відповідач, як боржник у грошовому зобов'язанні, не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, бо грошове зобов'язання з оплати за поставлений товар можливо виконати лише після того, як позивач передасть відповідні рахунки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 у справі № 911/2903/14 залишити без змін, вказує на те, що позивач надав відповідачу накладні (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні) на товар, отже, виконав всі умови договору поставки № 35/2012/904 від 22.06.2012, а відповідач отримав товар, засвідчивши цей факт відбитком печатки та підписом відповідального представника на зазначених накладних, також позивач жодного разу не отримував від відповідача попередження про недоліки в наданих накладних, що також підтверджує виконання умов договору позивачем та обов'язок, взятий на себе відповідачем.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача 158 044,54 грн. основного боргу, 2 221,25 грн. пені, 350,73 грн. 3% річних; судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем подано до Господарського суду Київської області заяву про уточнення позовних вимог від 05.08.2014 за № 505/04 та заяву від 15.08.2014 за № 515/04.

Відповідно до заяви від 15.08.2014 за № 515/04 позивач просив змінити прохальну частину заяви про уточнення позовних вимог від 05.08.2014, а саме, просив стягнути з відповідача лише суму заборгованості в розмірі 121 114,99 грн.; судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.06.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 35/2012/904, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, постачає і передає у власність відповідачу, за договором покупцю, а відповідач приймає та оплачує товари згідно із замовленням відповідача та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Факт постачання позивачем за період з 17.09.2013 по 12.03.2014 відповідачу товару згідно із умовами договору № 35/2012/904 на загальну суму у розмірі 158 044,45 та одержання товару відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних до них, підписаних представниками позивача та відповідача (а.с. 37-205, т. І).

Про стан взаємних розрахунків на травень 2014р. за договором № 35/2012/904 сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно із яким до кредиту за відповідачем віднесено суму 158 044,54 грн.

Відповідач, після порушення провадження у справі № 911/2903/14, здійснив повернення поставленого товару усього на загальну суму у розмірі 27 409,86 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 2699 від 17.07.2014 на суму 6 345,58 грн., № 3359 від 17.07.2014 на суму 4 314,63 грн., № 1485 від 18.07.2014 на суму 5 788,90 грн., № 1701 від 19.07.2014 на суму 3 959,41 грн., № 1646 від 21.07.2014 на суму 2 072,44 грн., № 1787 від 01.08.2014 на суму 4 928,90 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, в процесі розгляду справи № 911/2903/14, були зменшені позовні вимоги на суму часткової, у розмірі 9 508,89 грн., оплати відповідачем поставленого позивачем товару та на суму у розмірі 27 409,86 грн. повернутого відповідачем товару позивачу.

Згідно з п. 3.3 договору № 35/2012/904 відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари; оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн., та що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9; якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів; відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних.

Відповідно до п. 1.1 додатку № 3 "Спеціальні умови" відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9 договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки; якщо у позивача є борги по документах, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений позивачем товар згідно із договором № 35/2012/904, доказів сплати позивачу заборгованості у розмірі 121 114,99 грн., відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно із договором № 35/2012/904 у розмірі 121 114,99 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Підставою виникнення обов'язку відповідача оплатити поставлені позивачем товари є одержання цих товарів згідно із видатковими накладними, а рахунок є лише документом, який супроводжує здійснення господарської операції, а не тим документом, який підтверджує її здійснення, тому, оскільки у видаткових накладних вказано розмір вартості поставлених позивачем та прийнятих відповідачем товарів, у відповідача не було перешкод для здійснення своєчасної оплати товарів згідно із договором № 35/2012/904.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за поставлений позивачем товар згідно із договором № 35/2012/904.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Посилання скаржника на норму ч. 4 ст. 612 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до виду укладеної між сторонами цивільно-правової угоди - договору поставки, визначальним зобов'язанням позивача є поставити відповідачу товари відповідної кількості та якості й відповідно до умов договору, а надання або ненадання рахунків не впливає на обов'язок відповідача оплатити одержані від позивача товари.

Оскільки у розпорядження відповідача поступили вищезазначені документи щодо одержаного товару, то, навіть без рахунку останній мав можливість та у нього були наявними усі відомості для своєчасного здійснення оплати.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 у справі № 911/2903/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» без задоволення.

2. Справу № 911/2903/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха