Постанова

від 09.12.2014 по справі 826/18208/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/507

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2014 року 12:16 № 826/18208/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "КОНТІ" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участі представників сторін:

представників позивача Кобизєва І.І., Черемісова О.А.,

представника відповідача Варченко А.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "КОНТІ" (далі - AT «ВО «Конті» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0000813720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18208/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 09.12.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку даних ПрАТ "Виробниче об'єднання "КОНТІ" (код ЄДРПОУ 25112243), задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 22.10.2014 № 1242/28-10-37-10/25112243 (т. 1, арк. 17-24).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 197031 грн.;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2014 року в розмірі 197031 грн., яке підлягає зменшенню.

Проте, позивач не погодився з такими висновками акту перевірки від 22.10.2014 № 1242/28-10-37-10/25112243 та подав до відповідача заперечення на акт (т. 1, арк. 25).

У зв'язку з чим, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло заперечення позивача на акт та листом від 06.11.2014 (т. 1, арк. 26-28) повідомило, що AT «ВО «Конті» мало право на формування податкового кредиту за липень 2014 року по взаємовідносинам із ТOB «ТК «Універсал-Донецьк» на суму ПДВ 16962,32 грн. та ОСОБА_4 на суму 9906,34 грн., а тому відповідач дійшов наступних висновків про встановлені порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 170162 грн.;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2014 року в розмірі 17062 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі складеного акту перевірки від 22.10.2014 № 1242/28-10-37-10/25112243 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014:

- № 0000813720, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 212702,50 грн., за основним платежем - 170162,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42540,50 грн. (т. 1, арк. 15).

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року AT «ВО «Конті», включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 197030,57 грн. по податковим накладним отриманим від:

1) ТOB «Луганський картон» (код ЄДРПОУ 36409073) на суму ПДВ 75159,61 грн.;

2) КП «Компанія «Вода Донбасу» (код ЄДРПОУ 191678) на суму ПДВ 35678,03 грн.;

3) ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 1074957) на суму ПДВ 33931,85 грн.;

4) ТOB «ТК «Універсал-Донецьк» (код ЄДРПОУ 33838711) на суму ПДВ 16962,32 грн.;

5) ПAT «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 3361075) на суму ПДВ 15493,17 грн. грн..;

6) ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на суму 9906,34 грн.;

7) ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на суму ПДВ 3899,5 грн. ;

8) ТOB «Восток-холод» (код ЄДРПОУ 36981887) на суму ПДВ 2484,6 грн.;

9) ДП «Донецький ЕТЦ» (код ЄДРПОУ 23182908) на суму ПДВ 2096,82 грн.;

10) Колективне підприємство «Волар» (код ЄДРПОУ 24644759) на суму ПДВ 1418,33 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що загальна сума ПДВ включена AT «ВО «Конти» до складу податкового кредиту за липень 2014 року по контрагентах, якими не задекларовано податкові зобов'язання становить 197 030,57 грн. (т. 1, арк. 22), оскільки, ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ТOB «ТК «Універсал-Донецьк», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар» в порушення пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 203.1 ст. 203 не задекларували об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ (т. 1, арк. 23-на звороті).

У зв'язку з чим, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників дійшло висновку, що перевіркою AT «ВО «Конті» встановлено порушення п.200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 197031 грн. (т. 1, арк. 24).

Проте, позивач зазначає, що листом № 16042/7/99/99-19-03-02-17 від 07.07.2014 Міністерство доходів і зборів України роз'яснює, що у зв'язку із ситуацією, яка склалася у Донецькій та Луганській областях, що призвело до відсутності у окремих платників податків можливості подавати у граничний строк податкові декларації і Указом президента України від 14.04.2014 p. про введення в дію Рішення РНБОУ про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, яке діє по сей день, у платників податків Донецької та Луганської області є можливість у відповідності зі ст. 102.6 Податкового кодексу України подати заяву про перенесення граничних строків подання податкових декларацій, при цьому така заява може подаватися протягом 30 календарних днів наступних за закінченням обставин невідворотної сили. На сьогоднішній день зазначені обставини продовжують свою дію. Тому позивач вважає, що також немає підстав стверджувати і про порушення контрагентами позивача зобов'язань щодо складання та подання податкової звітності (т. 1, арк. 8).

Крім того, позивач зазначає, що податкові накладні, які відповідно до законодавства підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстровані, а за податковими накладними, які підлягають реєстрації, але не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем подані заяви із скаргою на відповідного постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту на підставі п.201.10 ПКУ (т. 1, арк. 6).

Отже, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 11.11.2014 0000813720, а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Крім того, згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між AT «ВО «Конті» та КП «Компанія «Вода Донбасу» (постачальник), в особі директора Григор'єва А.А. було укладено договір про надання послуги централізованого водопостачання і водовідведення № 1985 від 01.01.2014 (т. 2, арк. 8-13).

Згідно умов даного договору, постачальник подає за своїм водопровідних мереж воду питну до водопровідного вводу споживача в межах узгоджених розрахункових обсягів з урахуванням технічних можливостей виробника, а споживач оплачує послуги з централізованого питного водопостачання постачальнику.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: протокол, додаткову угоду, податкові накладні, платіжні доручення, акти-рахунки разом із звітами, акти виконаних робіт, листи КП «Компанія «Вода Донбасу», договір на проведення хімічного аналізу стічних і поверхневих вод з протоколом та додатковою угодою, розрахунок вартості витрат (т. 2, арк. 2-74).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості робіт, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із КП «Компанія «Вода Донбасу».

Крім того, між AT «ВО «Конті» та ТOB «Восток-холод» (продавець), в особі Харченко О.О. було укладено договір № 0678/12 від 09.07.2012 (т. 1, арк. 118-123).

Згідно умов даного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору приймати та оплачувати обладнання та запасні частини для охолоджуючих установок.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткові угоди, специфікації, розрахунки з постачальниками, податкові накладні, акти приймання (матеріалів та ТМЦ), накладні, рахунки, платіжні доручення, акти на списання матеріалів, накладні - вимоги на відпуск матеріалів, акти прийому-передачі, заявки на поставку товарів (продукції), витяг із журналу (т. 2, арк. 76-131).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товарів в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товарів, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із ТOB «Восток-холод».

Крім того, між AT «ВО «Конті» та ОСОБА_5 (виконавець) було укладено договір про надання кур'єрських послуг № 0335/11 від 25.03.2011 (т. 1, арк. 152-155).

Згідно умов даного договору, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з організації експрес-перевезень кореспонденції та вантажів за принципом «від дверей до дверей» в різні пункти призначення в країнах, що обслуговуються виконавцем.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток до договору, додаткові послуги, розрахунок за надані послуги, платіжне доручення, податкову накладну, акти здавання-приймання наданих послуг, розшифровка кур'єрських послуг (т. 2, арк. 133-166).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із ОСОБА_5.

Крім того, між AT «ВО «Конті» та ПAT «Донецькоблгаз» (постачальник) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір поставки нафтопродуктів (зжатого газу пропан-бутан) № 9 с.2. від 30.09.2013 (т. 1, арк. 181-184), згідно умов даного договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця зжатий газ пропан-бутан, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

- договір про надання послуг з транспортування природного газу № 07/189/Т від 03.09.2013 (т. 3, арк. 1-6), згідно умов даного договору, виконавець зобов'язується надати змовнику послуги з транспортування по газорозподільчій мережі виконавця обсягів природного газу, які належать замовнику на підставі договору купівлі-продажу природного газу, крім того, замовник зобов'язаний укласти договір на транспортування газу магістральними газопроводами.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду: протокол, розрахунки з постачальниками, податкові накладні, накладні, акт приймання-здачі робіт, товарно-транспортну накладну, відомості про вантаж, рахунки, платіжні доручення, акти на списання матеріалів, акт надання послуг з транспортування природного газу, справку-розрахунок, журнал обліку витрат газу, додаткові угоди до договору № 07/189/Т (т. 2, арк. 168-200, т. 3, арк. 7-12).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товарів в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товарів, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із ПAT «Донецькоблгаз».

Крім того, між AT «ВО «Конті» та ДП «Донецька залізниця» було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 1320/8/11/329 ж.д. від 26.12.2011 (т. 3, арк. 16-21).

Згідно умов даного договору, предметом договору є надання Залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткові угоди, розрахунок за надані послуги з постачальником, податкові накладні, платіжні доручення, акт загальної форми, банківські виписки, відомості про оплату, накопичувальні картки, звіти про використання коштів, проїзні документи, рахунок за проживання, посвідчення на відрядження, накази, фіскальні чеки (т. 3, арк. 14-200, т. 4, арк. 1-78).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із ДП «Донецька залізниця».

Крім того, між AT «ВО «Конті» та КП «Волар» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 0147/9/11 від 10.01.2011.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткові угоди, розрахунок за надані послуги, податкову накладну, рахунок на оплату, акт здачі-прийняття наданих послуг, товарно-транспортну накладну, видаткові накладні, акти переміщення вантажу, заявку на перевезення вантажу, реєстр дорожнього листа 12 (т. 4, арк. 80-111).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із КП «Волар».

Крім того, між AT «ВО «Конті» та ДП «Донецький ЕТЦ» було укладено договір на виконання роботи № 3613 від 14.05.2014 (т. 4, арк. 120).

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу по технічному огляду технологічних транспортних засобів (72 одиниці).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: протокол, розрахунок за надані послуги з постачальником, податкову накладну, акт здавання-приймання виконаної роботи, акт державного технічного огляду технологічного транспорту, платіжне доручення (т. 4, арк. 113-123).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із ДП «Донецький ЕТЦ».

Крім того, між AT «ВО «Конті» та ТOB «Луганський картон» було укладено договір № 0232/14/13 від 25.03.2013 (т. 4, арк. 170-176).

Згідно умов даного договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах даного договору виготовити та передати у власність покупця упаковку для кондитерських виробів із гофрокартона, в асортименті, кількості, параметрах, технічним особливостям, в строки, по цінам, вказаних у специфікаціях.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаткові угоди, специфікації, розрахунок, податкові накладні, прибуткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, карточку складського звіту, акт приймання, видаткові накладні, накладну-вимогу, введення діючих рецептур, накладні на передачу готової продукції (т. 4, арк. 113-190, т. 5, арк. 1-135).

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Відтак, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем в повній мірі доведено суду, шляхом надання належних та допустимих доказів, реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах із ТOB «Луганський картон».

Крім того, позивач надав докази щодо використання придбаного товару/робіт/послуг у власній господарській діяльності шляхом реалазації готової продукції (т. 5, арк. 137-206).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач не поставив під сумнів реальність господарських операцій між AT «ВО «Конти» та контрагентами - ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_5, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар», проте, зменшив AT «ВО «Конти» суму бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки дані контрагенти не задекларували об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ (т. 1, арк. 23-на звороті).

У зв'язку з чим, суд звертає увагу відповідача, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Крім того, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій та надав суду докази щодо подання позивачем податкової звітності, а тому AT «ВО «Конти» не може відповідати за порушення податкового законодавства його контрагентами.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 № 825/2164/14 (колегія суддів: Файдюк В.В., Чаку Є.В., Старова Н.Е.).

Враховуючи вищевикладене та матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно зменшено AT «ВО «Конти» суму бюджетного відшкодування з ПДВ по взаємовідносинам із ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_5, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.11.2014 року № 0000813720.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "КОНТІ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.11.2014 року № 0000813720.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "КОНТІ" (код ЄДРПОУ 25112243) понесені судові витрати в розмірі 4254,05 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири грн. 05 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 грудня 2014 року.