Ухвала

від 24.02.2015 по справі 826/18208/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18208/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11 листопада 2014 року №0000813720.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відшкодування податку на додану вартість можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників, від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість, при цьому, недекларування податкових зобов'язань контрагентами розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а отже виключає можливість бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2014 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, процесуальним правонаступником в порядку ст.55 КАС України якого на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, проведено камеральну перевірку даних ПрАТ «Виробниче об'єднання «Конті», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, за результатом якої складено акт від 22 жовтня 2014 року №1242/28-10-37-10/25112243, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 197031,00 грн.; пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2014 року в розмірі 197031,00 грн., яке підлягає зменшенню.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки від 22 жовтня 2014 року №1242/28-10-37-10/25112243 подав до відповідача заперечення, за результатом розгляду яких Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників листом від 06 листопада 2014 року повідомило, що ПрАТ «Виробниче об'єднання «Конті» має право на формування податкового кредиту за липень 2014 року по взаємовідносинам із ТOB «ТК «Універсал-Донецьк» на суму ПДВ 16962,32 грн. та ОСОБА_2 на суму 9906,34 грн., а тому постійно діючою комісією прийнято рішення висновки акту викласти в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198, п 200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 170162,00 грн.; пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2014 року в розмірі 170162,00 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі акту перевірки №1242/28-10-37-10/25112243 від 22 жовтня 2014 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0000813720, згідно якого за порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 170162,00 грн. та нараховано 42540,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки за наявності факту придбання товару та використання його у господарській діяльності платника податку, за наявності відповідних документів та сплати грошових коштів, відповідні суми можуть включатися до складу податкового кредиту та заявлятись до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В силу п.п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (споживач) та КП «Компанія «Вода Донбасу» (постачальник) укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення №1985 від 01 січня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник подає по своїх водопровідних мережах воду питну до водопровідного вводу споживача в межах узгоджених розрахункових обсягів з урахуванням технічних можливостей виробника, а споживач оплачує послуги з централізованого питного водопостачання постачальнику. Постачальник приймає та очищає стічні води споживача - усі види стічних вод внаслідок діяльності споживача після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання та ін.), а також поверхневі стічні води з території споживача, а позивач оплачує послуги з центрального водовідведення постачальнику на умовах даного договору (п.1.2).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано протокол розбіжностей, додаткову угоду, податкові накладні, акти-рахунки разом із звітами, акти виконаних робіт, листи КП «Компанія «Вода Донбасу», договір на проведення хімічного аналізу стічних і поверхневих вод з протоколом та додатковою угодою, розрахунок вартості витрат, платіжні доручення на підтвердження проведення перерахунку коштів за надані послуги.

Між позивачем (покупець) та ТOB «Восток-холод» (продавець) укладено договір №0678/7/12 від 09 липня 2012 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору приймати та оплачувати обладнання та запасні частини для охолоджуючих установок відповідно виставленим рахункам. Товар буде використовуватись на території Донецької кондитерської Фабрики, Горловської кондитерської Фабрики, Костантинівської кондитерської Фабрики, Фабрики фасування кондитерських виробів, Складського комплексу по зберіганню продовольчих товарів кондитерського виробництва, що є структурними підрозділами АО «ВО «Конті» (п.1.2). Кількість, найменування, код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів і товарів, ввезених на митну територію України), вартість товару, строки та умови поставки, порядок оплати відображаються сторонами у Специфікаціях до даного договору, які є невід'ємними його частинами (п.1.3).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано додаткові угоди, специфікації, розрахунки з постачальниками, податкові накладні, акти приймання (матеріалів та ТМЦ), накладні, рахунки, акти на списання матеріалів, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, акти прийому-передачі, заявки на поставку товарів (продукції), витяг із журналу, платіжні доручення на підтвердження проведення перерахунку коштів за поставлений товар.

Між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання кур'єрських послуг №0335/3/11 від 25 березня 2011 року, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з організації експрес-перевезень кореспонденції та вантажів за принципом «від дверей до дверей» в різні пункти призначення в країнах, що обслуговуються виконавцем. Замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах цього договору (п.1.2).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано додаткові угоди до договору, розрахунок за надані послуги, платіжне доручення, податкову накладну, акт здавання-приймання наданих послуг, розшифровку кур'єрських послуг .

Між позивачем (покупець) та ПAT «Донецькоблгаз» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів (зжатого газу пропан-бутан) №9 с.2. від 30 вересня 2013 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця зжатий газ пропан-бутан, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. Кількість і вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється відповідно до даного договору, визначаються між сторонами в рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3); договір про надання послуг з транспортування природного газу №07/189/Т від 03 вересня 2013 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування по газорозподільчій мережі виконавця обсягів природного газу, які належать замовнику на підставі договору купівлі-продажу природного газу, крім того, замовник зобов'язаний укласти договір на транспортування газу магістральними газопроводами. Транспортування газу виконується при умові підтвердження Об'єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз» обсягів природного газу на відповідний період (місяць).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем надано протоколи розбіжностей, розрахунки з постачальниками, податкові накладні, накладні, акт приймання-здачі робіт, товарно-транспортну накладну, рахунки, платіжні доручення, акти на списання матеріалів, акт надання послуг з транспортування природного газу, справку-розрахунок, журнал обліку витрат газу, додаткові угоди до договору.

Між позивачем (вантажовласник) та ДП «Донецька залізниця» (залізниця) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №1320/9/11/329 ж.д. від 26 грудня 2011 року, відповідно до умов якого предметом договору є надання Залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. Вантажовласник зобов'язується пред'явити залізниці плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються їм або прибувають на його адресу (п.2.1).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано додаткові угоди, розрахунок за надані послуги з постачальником, податкові накладні, платіжні доручення, акт загальної форми, банківські виписки, відомості про оплату, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами, звіти про використання коштів, проїзні документи, рахунок за проживання, посвідчення на відрядження, накази, фіскальні чеки.

Між позивачем (клієнт) та КП «Волар» (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0147/9/11 від 10 січня 2011 року, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується на свій ризик забезпечити здійснення самостійних перевезень вантажів чи за допомогою залучених осіб експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України, а також надавати інші послуги, зазначені в даному договорі чи додаткових угодах до нього, пов'язаних з перевезенням/експедируванням вантажів, а клієнт зобов'язується оплатити прийняті послуги експедитора..

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано додаткові угоди, розрахунок за надані послуги, податкову накладну, рахунок на оплату, акт здачі-прийняття наданих послуг, товарно-транспортну накладну, видаткові накладні, акти переміщення вантажу, заявку на перевезення вантажу, реєстр дорожнього листа.

Між позивачем (замовник) та ДП «Донецький ЕТЦ» (виконавець) укладено договір на виконання роботи №3613 від 14 травня 2014 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу по технічному огляду технологічних транспортних засобів (72 одиниці).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано протокол розбіжностей, розрахунок за надані послуги з постачальником, податкову накладну, акт здавання-приймання виконаної роботи, акт державного технічного огляду технологічного транспорту, платіжне доручення на підтвердження оплати наданих послуг.

Між позивачем (покупець) та ТOB «Луганський картон» (постачальник) укладено договір №0232/14/13 від 25 березня 2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах даного договору виготовити та передати у власність покупця упаковку для кондитерських виробів із гофрокартона, в асортименті, кількості, параметрах, технічним особливостям, в строки, по цінам, вказаних у специфікаціях, які після підписання уповноваженими особами сторін та завірення печатками є невід'ємною частиною даного договору. В залежності від специфікації продукції в специфікаціях можуть вказуватися рід, вид, асортимент, номенклатура, інші ідентифікуючі ознаки.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано додаткові угоди, специфікації, розрахунок, податкові накладні, прибуткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості, картки складського обліку, акт приймання, видаткові накладні, накладну-вимогу, введення діючих рецептур, накладні на передачу готової продукції.

Позивачем, основним видом господарської діяльності якого є виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, на підтвердження використання придбаного товару/робіт/послуг у власній господарській діяльності шляхом реалізації готової продукції надано договір №0025/8/10 від 19 січня 2010 року, укладений між позивачем (продавець) та ТОВ «Солодкий світ» (дистрибьютор), відповідно до умов якого продавець передає, а дистриб'ютор купляє продукцію з метою її подальшого просування, розповсюдження та продажу (ефективної реалізації) на умовах, передбачених даним договором; додаткову угоду до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року ПрAT «ВО «Конті», включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 197030,57 грн. по податковим накладним отриманим від: ТOB «Луганський картон» на суму ПДВ 75159,61 грн.; КП «Компанія «Вода Донбасу» на суму ПДВ 35678,03 грн.; ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 33931,85 грн.; ТOB «ТК «Універсал-Донецьк» на суму ПДВ 16962,32 грн.; ПAT «Донецькоблгаз» на суму ПДВ 15493,17 грн. грн.; ОСОБА_2 на суму ПДВ 9906,34 грн.; ОСОБА_3 на суму ПДВ 3899,50 грн.; ТOB «Восток-холод» на суму ПДВ 2484,6 грн.; ДП «Донецький ЕТЦ» на суму ПДВ 2096,82 грн.; КП «Волар» на суму ПДВ 1418,33 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що загальна сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року по контрагентах, якими не задекларовано податкові зобов'язання, становить 197030,57 грн., оскільки ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ТOB «ТК «Універсал-Донецьк», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар» в порушення пп.14.1.156 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.203.1 ст. 203 не задекларували об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ.

В ході розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 22 жовтня 2014 року №1242/28-10-37-10/25112243 встановлено, що на момент розгляду заперечення деякими контрагентами податно декларації та задекларовано свої податкові зобов'язання, а саме: ТОВ «ТК «Універсал-Донецьк» до ДПІ у Ленінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів в Донецькій області подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з порушенням гранично встановлених термінів, а саме 28 жовтня 2014 року №9062041238 та задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ПрАТ «ВО «Конті» за липень 2014 року у сумі ПДВ 16962,32 грн.; ОСОБА_2 до ДПІ у Кіровському районі м.Донецька ГУ Міндоходів в Донецькій області подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з порушенням гранично встановлених термінів, а саме 05 листопада 2014 року №1746700217 та задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ПрАТ «ВО «Конті» за липень 2014 року у сумі ПДВ 9906,34 грн.

У зв'язку з тим, що вищевказаними контрагентами задекларовані податкові зобов'язання, позивач має право на формування податкового кредиту за липень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Універсал-Донецьк» на суму ПДВ 16962,32 грн. та ОСОБА_2 на суму ПДВ 9906,34 грн.

Разом з тим, листом №16042/7/99-99-19-03-02-17 від 07 липня 2014 року Міністерство доходів і зборів України роз'яснює, що у зв'язку із ситуацією, яка склалася у Донецькій та Луганській областях, що призвело до відсутності у окремих платників податків можливості подавати у граничний строк податкові декларації, враховуючи Указ Президента України від 14 квітня 2014 pоку про введення в дію Рішення РНБОУ від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», що діє на даний час, у платників податків Донецької та Луганської області є можливість у відповідності з п.102.6 ст.102 Податкового кодексу України подати заяву про перенесення граничних строків подання податкових декларацій, при цьому така заява може подаватися протягом 30 календарних днів, наступних за днем закінченням обставин непереборної сили.

Враховуючи, що на сьогоднішній день зазначені обставини продовжують свою дію, позивач вважає, що відсутні підстави стверджувати про порушення контрагентами позивача зобов'язань щодо складання та подання податкової звітності.

Крім того, позивач зазначає, що податкові накладні, які відповідно до законодавства підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстровані, а за податковими накладними, які підлягають реєстрації, але не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем подані заяви із скаргою на відповідного постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту на підставі п.201.10 Податкового кодексу України.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач не поставив під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_3, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар», проте, зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки дані контрагенти не задекларували об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності та здійснення декларування податкових зобов'язаньь не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_3, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_3, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ними та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТOB «Луганський картон», КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПAT «Донецькоблгаз», ОСОБА_3, ТOB «Восток-холод», ДП «Донецький ЕТЦ», КП «Волар», первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (надання послуг) та проведення оплати за нього, використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача, правомірність заявлення позивачем суми до бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0000813720, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.