Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/14281/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14281/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-СЕРВІС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-сервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-сервіс», звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04 вересня 2014 року № 0009122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96736,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 77389,00 грн., за штрафними санкціями - 19347,25 грн.; та № 0009132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88997,00 грн., в том числі за основним платежем - 88997,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень на перевірку від 05 серпня 2014 року № 2334/22-01, № 2335/22-01, наказу від 05 серпня 2014 року № 2026, згідно з підпунктом 75.1.2, пункту 75.1, ст.75, пункту 78.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Адва Естейт» (код 37703130), ТОВ «Іст сейл маркет» (код 37813842) за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 18 серпня 2014 року № 383/1-22-01/24726836.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення по взаємовідносинам із ТОВ «Адва Естейт»:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 77 389 грн., в тому числі за серпень 2011 на суму 47 200 грн., жовтень 2011 на суму 30 189 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88 997 грн. в тому числі по періодам: III квартал 2011 року на суму 54281,00 грн.; IV квартал 2011 року на суму 34716,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 вересня 2014 року № 0009122201 Товариству з обмеженою відповідальністю «МЖК-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96736,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 77389,00 грн., за штрафними санкціями - 19347,25 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 вересня 2014 року №0009132201 Товариству з обмеженою відповідальністю «МЖК-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88997,00 грн., в том числі за основним платежем - 88997,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Адва Естейт» (код 37703130).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «МЖК Сервіс» (Підрядник), в особі директора Костецького Сергія Анатолійовича, що діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ «Адва Естейт» (Субпідрядник), в особі директора Льовіної Наталі Ігорівни, що діє на підставі статуту, з другої сторони, було укладено договір на виконання пусконалагоджуваних робіт об'єкту «Житлові будинки та об'єкти соціально-побутового призначення в Дарницькому районі м. Києва будинки та об'єкти соціально-побутового призначення в Дарницькому районі м. Києва Дитсадочок на 280 місць з басейном на ділянці 28» від 08 серпня 2011 року № 08/08/11-ПНР, та договір на виконання електромонтажних робіт на об'єкті «Центр інфекційних хвороб ЦМКЛ по вул. Шовковичній, 39/1 в м. Києві» від 04 жовтня 2011 року № 04/10/11.

Матеріали справи містять копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт від 31 жовтня 2011 року про виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Центр інйекційних хвороб ЦМКЛ по вул. Шовковичній, 39/1 в м. Києві корпус №8а» та від 31 жовтня 2011 року про виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Центр інйекційних хвороб ЦМКЛ по вул. Шовковичній, 39/1 в м. Києві корпус №8а».

На виконання умов договору ТОВ «Адва Естейт» було виписано ТОВ «МЖК Сервіс» податкові накладні № 740 від 31 серпня 2011 року на суму 283198,80 грн., № 667 від 31 жовтня 2011 року на суму 114814,24 грн., № 666 від 31 жовтня 2011 року на суму 66318,66 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення.

Інших документів на підтвердження товарності укладених договорів ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Адва Естейт» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 , витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, обґрунтовуючи необхідність придбання будівельних робіт, позивачем в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі зазначено, що пусконалагоджувальні роботи у ТОВ «Адва Естейт» придбавались позивачем на виконання умов укладеного між ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «МЖК-сервіс» (Генпідрядник) Договору № 03/03 від 03 березня 2008 року на виконання комплексу електромонтажних робіт «Дитячий садок з басейном на 270 місць на дільниці 28 у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Даницькому районі міста Києва», за умовами якого Генпідрядник доручає, а Підрядник по електропостачанню, електрообладнанню, зв'язку, сигналізації, автоматиці сантехпристроїв та телебаченню на об'єкті: «Дитячий садок з басейном на 270 місць на дільниці 28 у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва».

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, а саме виконання будівельних та підрядних робіт на об'єктах замовника безпосередньо контрагентом - ТОВ «Адва Естейт».

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 -ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон , який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В розглядуваній ситуації колегією суддів не вбачається, а позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності саме з вказаним контрагентом.

Також, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених будівельних послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином будівельні послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Так, за загальновизначеним поняттям пусконалагоджувальні роботи є ключовим етапом введення змонтованого обладнання у безпечну експлуатацію. Вони включають в себе перевірку, налаштування і випробовування обладнання з метою забезпечення усіх параметрів і режимів, заданих проектом. Ці роботи є експертною оцінкою виконаних монтажни робіт.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву - пусконалагоджувальні роботи, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів, обладнання на об'єкт будівництва.

Також, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «Адва Естейт» на об'єкт Генпідрядника ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКбуд».

Крім того, згідно підсумкових даних зазначеного акту "Всього за актом" колонки 10 "Витрати працівників робітників-будівельників на обсяг робіт, людино-годин" зазначено витрати в кількості 7 936 людино-годин. Згідно акту перевірки TOB «Адва Естейт» №4021/22-2/37703130 від 28.09.2012 встановлено, що на товаристві директор та бухгалтер - 1 особа. Кількість працівників в ході перевірки встановлено не було. Але, виходячи з наданих Акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в кількість працівників, які могли б виконати наведені в акті роботи становить, в розрахунку, що діючим Законодавством встановлено 8-годинний робочий день та 40-годинний робочий тиждень та те. о кількість робочих днів в серпні 2011 року становила 21 день: кількість людино-годин за серпень 2011 року = 8 год. * 21 роб.день =168 людино-годин.

Відповідно, для встановлення реальної кількості працівників, які необхідні для виконання зазначених в даному акті робіт та відпрацювання зазначеної кількості людино-годин вираховується діленням кількості людино-годин по акту виконаних робіт на кількість людино-годин, які могли бути відпрацьовані за відповідний місяць: кількість працівників =7 936/168 = 47.

Відповідно, за жовтень, згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт між TOB «Адва Естейт» та TOB «МЖК Сервіс» було виконано 3 956 людино-годин (2 348 людино-годин+1 608 людино-годин).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу, що виконання зазначеного обсягу робіт за відсутності необхідної кількості працівників на підприємстві унеможливлює виконання зазначених робіт.

Тобто, позивачем не надано первинних документів , які мали бути складені відповідно до умов договору.

Колегія суддів не приймає до уваги платіжні доручення, надані представником позивача в суді апеляційної інстанції, оскільки платіжні доручення свідчать лише про перерахування коштів, однак, жодним чином не підтверджують реальність та товарність господарських операцій за відсутності інших первинних документів. Також, надані позивачем листи Виродничо-будівельної фірми «МЖКБУД» також жодним чином не підтверджують реальне виконання контрагентом позивача робіт за оспорюваними договорами, оскільки відсутні докази на підтвердження виробничої необхідності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Надані позивачем копії податкових накладних, довідок про вартість робіт укладених із ТОВ «Адва Естейт» не дають змогу ідентифікувати участь останнього у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «МЖКбуд».

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання монтажних робіт, а також відсутність економічних причин для проведення такої діяльності, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року було витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження своїх доводів.

Однак, в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги ухвали суду позивачем не виконані. Суду не надано додаткових документів, які мали бути складені при виконанні своїх зобов'язань за умовами оспорюваних договорів та які б підтверджували реальність та товарність укладених угод.

При наявності сумніву щодо наявності ділової мети у розглядуваних операціях апеляційний суд витребовував у позивача документи, на підтвердження доводів апеляційної скарги та на підтвердження реальності та товарності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Адва Естейт».

Разом з тим, позивачем не надано жодного документу на підтвердження виробничої необхідності залучення контрагента для виконання робіт власними силами, а з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні також первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" .

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів не дають змоги встановити їх зв'язок з укладеними договорами та не підтверджують товарність угод.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, однак позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтувань позовної заяви та апеляційної скарги.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4 , 8-11 , 160 , 196 , 198 , 200 , 205 , 207 , 212 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-сервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 15 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.