Ухвала

від 17.11.2014 по справі 816/854/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/32422/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Бовкуна В.В.

представників позивача Нижника О.М., Рудніцької Н.В., Ставицької І.Б.

представника відповідача Батюти З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у справі № 816/854/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинними (протиправними) і скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 30.01.2014 № 0001532308 та № 0001522308.

ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2014 № 0001532308 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1919013 грн. основного платежу та в сумі 903545,75 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2014 № 0001522308 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2291165 грн. основного платежу та в сумі 307604,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки позапланової виїзної документальної перевірки за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, викладені в акті від 15.10.2013 № 1229/16-01-22-08/10/00131819, про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу відповідно.

За висновками перевірки порушення позивачем вимог наведених норм законів полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, податку на додану вартість та витрат відповідно за операціями з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс», ТОВ «Спец-контакт» та підрядних робіт у ПП «Укрбалпром», ТОВ «Запорізька механізована колона», ТОВ «Юстас-Концесія», ДП «Мекомсервіс», ТОВ «Енергобудпроект», які не мали реального характеру.

Реальність вчинення позивачем господарських операцій поставлена податковим органом під сумнів:

щодо операцій з ПП «Укрбалпром» (виконання підрядних робіт) - з огляду на наведену в акті податкової перевірки цього контрагента інформацію щодо матеріалів кримінальної справи щодо ліцензії на виконання будівельної діяльності та дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, виданих відповідними державними органами. Посилаючись на цю інформацію податковий орган робитить висновок про відсутність у підрядника відповідних дозвільних документів на виконання ремонтних та налагоджувальних робіт при введені в експлуатацію парових котлів;

щодо операцій з ТОВ «Компанія Ремелектросервіс» (поставка товару) - з огляду на ненадання документів про транспортування товару та про підтвердження відповідності товару встановленим стандартам, документів, що встановлюють вимоги якості товару, а також з огляду на наведену в акті податкової перевірки цього контрагента інформацію щодо матеріалів кримінальної справи, з яких контролюючий орган робить висновок про наявність у підприємства ознак фіктивності;

щодо операцій з ТОВ «Спец-Контакт» (поставка товару) - з огляду на ненадання документів про транспортування товару та про підтвердження відповідності товару встановленим стандартам, документів, що встановлюють вимоги якості товару, а також з огляду на наведену в акті податкової перевірки цього контрагента з питань взаємовідносин з ТОВ «Флорена-плюс» інформацію про непідтвердження операцій між ТОВ «Спец-Контакт» та ТОВ «Флорена-плюс»;

щодо операцій з ТОВ «Юстас-Концесія» (виконання підрядних робіт) - з огляду на висновки, викладені в акті податкової перевірки цього контрагента, про непідтвердження операцій про придбання субпідрядних робіт ТОВ «Юстас-Концесія» у ТОВ «Джі.Ем.Ем.Експрес»;

щодо операцій з ДП «Мекомсервіс» (виконання підрядних робіт) - з огляду на отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Джі.Ем.Ем.Експрес», у якого ДП «Мекомсервіс» замовляв виконання частини робіт, та про непідтвердження цим актом операцій з виконання субпідрядних робіт;

щодо операцій з ТОВ «Запорізька механізована колона № 1» (виконання підрядних робіт) - з огляду на отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента, та не підтвердження цим актом здійснення господарських операцій;

щодо операцій з ТОВ «Енергобудпроект» - з огляду на те, що довідкою про результати зустрічної звірки цієї особи не підтверджуються факт здійснення господарських операцій, оскільки матеріали кримінальної справи свідчать про наявність ознак фіктивності підприємств - контрагентів ТОВ «Фірма «ГФ», у якого ТОВ «Енергобудпроект» замовляло виконання робіт.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок контрагентів порушеннями останніми правил створення підприємства та ведення господарської діяльності чи вимог податкового законодавства.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

До того ж встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, проаналізовано умови поставки товарів, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, актами на списання використаних матеріальних цінностей при проведенні ремонтних робіт, а також іншими документами.

Також судами досліджено умови поставки підрядних робіт, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, придбані з метою використання в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, рахунками-фактурами, податковими накладними та іншими документами.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун