Постанова

від 15.12.2014 по справі 810/5721/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року                               №810/5721/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Спец Буд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Спец Буд» (далі – позивач, ТОВ «Моноліт Спец Буд», Товариство) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 10.06.2014 №0005642203 та №0005632203.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту №10-06-22-03/37892594 від 27.05.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Спец Буд» (код за ЄДРПОУ 37892594) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гефест Альянс» (код за ЄДРПОУ 37312719) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року» (далі – Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вважає такі висновки необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Позивач зазначає, що висновки Акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Гефест Альянс», ґрунтується виключно на отриманій відповідачем податковій інформації щодо внесення до ЄРДР запису про вчинення низкою суб'єктів господарювання, серед яких присутній названий контрагент, кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України.

Також позивач зауважує на індивідуальності відповідальності та звертає увагу на те, що порушення певним суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства не може призводити до недійсності усіх укладених таким платником податків угод, тим більше у позасудовому порядку.

Крім того, позивач стверджує, що реальність та правомірність відповідних господарських операцій із вказаними контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та з уточненням формулювання останніх просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Спец Буд», код за ЄДРПОУ 37892594, зареєстроване як юридична особа 10.10.2011, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Вид діяльності Товариства за КВЕД: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; виробництво дерев'яної тари; покрівельні роботи; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З 23.05.2014 по 26.05.2014 посадовою особою Податкового органу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Моноліт Спец Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гефест Альянс» за період з 01.09.2013 по 30.09.2013.

За результатом вказаної перевірки складено акт №10-06-22-03/37892594 від 27.05.2014, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення з боку Товариства:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, пп.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті (перерахуванню) на загальну суму 61235 грн., в т.ч.: в вересні 2013 року в сумі 61235 грн.;

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 58173 грн., в т.ч.: за 2013 рік в розмірі 58173 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 встановлено, що ТОВ «Моноліт Спец Буд» мало взаємовідносини з ТОВ «Гефест Альянс» у вересні 2013 року.

Підставою для приведених висновків стало посилання Податкового органу на податкову інформацію щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань запису №3201410000000036 про вчинення низкою суб'єктів господарювання, серед яких присутнє ТОВ «Гефест Альянс», кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 КК України, в якому зазначено про факт надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту.

Посилаючись на те, що діяльність ТОВ «Гефест Альянс» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, податковий орган стверджує про те, що оформлення цим товариством первинних документів щодо виконання робіт (придбання товарів) на адресу позивача є таким, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

За результатом розгляду заперечень позивача на Акт перевірки висновки останнього залишені без змін.

На підставі Акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0005642203 від 10.06.2014, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 87260,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 58173,00 грн., за штрафними санкціями – 29087,00 грн.;

- форми «Р» №0005632203 від 10.06.2014, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91853,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 61235,00 грн., за штрафними санкціями – 30618,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між ТОВ «Моноліт Спец Буд» та ТОВ «Гефест Альянс» у вересні 2013 року здійснювались на підставі наступних угод:

- договір поставки №Г01/08 від 01.08.2013, предметом якого є постачання Товариству піддонів дерев'яних під газоблок. На підтвердження реальності та правомірності виконання умов цього договору позивачем надані копії: рахунків-фактур №СФ-0001076 від 09.09.2013 та №СФ-0001081 від 25.09.2013; податкових накладних №1078 від 09.09.2013 на суму 53664,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8944,00 грн.) та №1081 від 25.09.2013 на суму 53664,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8944,00 грн.); товарно-транспортних накладних від 09.09.2013 та від 25.09.2013; банківських виписок;

- договір підряду №05.08.13 від 05.08.2013, відповідно до умов якого підрядник (ТОВ «Гефест Альянс») зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, устаткуванням, матеріалами виконати за завданням замовника (ТОВ «Моноліт Спец Буд») відповідно до умов договору та робочої проектної документації, наступні будівельно-монтажні роботи по реконструкції заводу по виробництву дрібно-розмірних стінових будівельних матеріалів: на об'єкті за адресою м. Бровари, бул. Незалежності, 28А. На підтвердження реальності та правомірності виконання умов цього договору позивачем надані копії: податкових накладних №1077 від 13.09.2013 на суму 34000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5666,67 грн.), №1078 від 20.09.2013 на суму 47790,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7965,00 грн.); актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в №3 та №4 за вересень 2013 року; довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2013 року; банківських виписок;

- договір підряду №23.09.13 від 23.09.2013, відповідно до умов якого підрядник (ТОВ «Гефест Альянс») бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами з власних матеріалів або з використанням матеріалів замовника (ТОВ «Моноліт Спец Буд») виконати будівельно-монтажні роботи в обумовлений договором строк на об'єкті: «Капітальний ремонт Броварської міської дитячої школи мистецтв» м. Бровари Київської області по бул. Незалежності, 12Б. На підтвердження реальності та правомірності виконання умов цього договору позивачем надані копії: податкових накладних №1079 від 23.09.2013 на суму 59400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9900,00 грн.), №1080 від 24.09.2013 на суму 59340,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9890,00 грн.), №1082 від 25.09.2013 на суму 59550,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9925,00 грн.); актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в №5, №6 та №7 за вересень 2013 року; довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2013 року; банківських виписок.

З метою підтвердження використання у власній господарській діяльності виконаних вказаним контрагентом будівельних робіт і поставлених товарів, позивачем надані копії:

- договору поставки №01/08 від 01.08.2013, предметом якого є постачання Товариством на адресу ТОВ «Оріентир-Буделемент» піддонів дерев'яних, та копій виписаних позивачем у рамках виконання цього договору видаткових та податкових накладних;

- договору підряду №270112 від 27.01.2012 (із додатковими угодами від №1 від 18.06.2012 та №2 від 01.03.2013), укладеного між ТОВ «Моноліт Спец Буд» (підрядник) та ТОВ «Оріентир-Буделемент» (предмет – будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою м. Бровари, бул. Незалежності, 28А), та копій сформованих у рамках виконання цього договору довідки форми КБ-3, акту форми КБ-2в і податкових накладних;

- договору підряду №29.03.13 від 29.03.2013, укладеного між ТОВ «Моноліт Спец Буд» (підрядник) та Відділом культури Броварської міської ради (предмет – будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт Броварської міської дитячої школи мистецтв» м. Бровари Київської області по бул. Незалежності, 12Б), та копій сформованих у рамках виконання цього договору договірної ціни, локального кошторису Ф4, довідки форми КБ-3, акту форми КБ-2в і податкової накладної.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на матеріали кримінального провадження №3201410000000036 щодо кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 КК України, не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

При цьому Податковим органом не надано та не приведено жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсними) будь-яких укладених між позивачем та приведеним контрагентом правочинів, як і не надано вироків чи ухвал про закриття провадження за нереабілітуючими обставинами у вказаному кримінальному провадженні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Моноліт спец буд» та ТОВ «Гефест Альянс», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

При цьому щодо зауважень Податкового органу у Акті перевірки на недоліки окремих товарно-транспортних накладних та їх відсутність суд вважає за необхідне зазначити, що посилання на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 №363, є помилковим, оскільки вони не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 у справі №2а-10294/09/1570.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ «Гефест Альянс» за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій ТОВ «Моноліт Спец Буд» щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що приведений контрагент, можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ «Пенодом» та ТОВ «Гефест Альянс»; доведеність обгрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» №0005642203 від 10 червня 2014 року та форми «Р» №0005632203 від 10 червня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Спец Буд» (код за ЄДРПОУ 37892594) судовий збір у розмірі 358 (триста п"ятдесят вісім) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.