Постанова

від 15.12.2014 по справі 813/7482/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року № 813/7482/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Шозди Г.В.

представників:

від позивача - Ушкова Т.П., Зеленін С.С.;

від відповідача - Петлюк Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західпромелектро» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Західпромелектро» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 року за №0010461503 та за №0010441503.

Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючий орган звертає увагу суду на надіслання, а відтак і на відсутність акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення. Також, зазначає, що ним у строки та у відповідності до вимог чинного законодавства сплачувався земельний податок у 2013 році.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з тих самих міркувань, просять позов задоволити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що він правомірно застосував штраф до позивача за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання, який передбачений п.126.1 ст.126 ПК України.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету контролюючим органом складено акт за №241/150/31526630 від 03.10.2014 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 року:

- за №0010461503, яким, за затримку на 20, 20, 17, 17 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 7644 грн. 10 коп., застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 764 грн. 41 коп.;

- за №0010441503, яким, за затримку на 40 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 41082 грн. 10 коп., застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 8216 грн. 42 коп..

Як вбачається з акта перевірки, податковий борг зі земельного податку виник 08.02.2014 року на підставі поданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 07.02.2014 року, а погашений у спосіб подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) 19.03.2014 року. Дані обставини підтверджуються актом перевірки та згаданими податковими деклараціями.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до положень п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, контролюючим органом прийнято податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік від 07.02.2014 рік та сприйнято її, як документ фінансової звітності, яким узгоджено суми грошового зобов'язання зі земельного податку за 2013 рік.

Також, відповідач вважає подану позивачем податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) 19.03.2014 року

Такі дії контролюючого органу не можуть вважатись правомірними, оскільки платником податків за вказаний період вже було узгоджено суму грошового зобов'язання зі земельного податку та сплачено її.

При цьому, податковим законодавством не допускається подвійне узгодження платником податків сум грошових зобов'язань з одно і того ж податку за один і той самий період.

Так, позивачем 13.02.2013 року було подано податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією за №2, чим узгоджено суму грошового зобов'язання зі земельного податку на 2013 рік.

Дана сума була сплачена позивачем у строки визначені податковим законодавством, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що подання уточнюючої декларації трактується контролюючим органом як факт сплати грошового зобов'язання з врахуванням наступного.

Так, у відповідності до положень підп.14.1.152 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, уточнююча податкова декларація хоч формально і підпадає під визначення погашення податкового боргу, однак, не може вважатись тим способом в який погашається податковий борг з врахуванням положень ст.87 та ст.95 ПК України.

З іншої сторони, порядок виправлення помилок, в тому числі і грошових зобов'язань, у документах фінансової звітності врегульовано ст.50 ПК України. При цьому, виправлення помилки в сторону зменшення суми грошового зобов'язання, може трактуватись лише як відсутність такого зобов'язання, і жодним чином не як його сплата.

Зрозумілою в такому разі є позиція законодавця, щодо застосування штрафу при поданні уточнень лише за умови виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Також слід звернути увагу і на те, що підп.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України під погашенням податкового боргу вважає зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом; способи погашення податкового боргу передбачені ст.ст. 87, 95 цього ж Кодексу не передбачають погашення податкового боргу шляхом подання уточнюючої декларації; ст.50 ПК України передбачає застосування фінансових санкцій у разі виправлення помилки, яка стосується збільшення грошових зобов'язань, і не передбачає відповідальності при виправленні помилки, яка стосується зменшення грошових зобов'язань.

При цьому, навіть якщо припустити, що уточнююча декларація є тим документом, який зменшує абсолютного значення суми такого боргу, поряд зі ст.ст. 50, 87, 95 ПК України, таке може вказувати лише на нечіткість та неякісність законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На дані ознаки закону звертає увагу також і Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Щокін проти України». Суд зазначає, що говорячи про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачекс r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії»).

Викладені обставини дозволяють суду застосувати положення п.56.21 ст.56 ПК України та прийняти рішення на користь платника податків.

Наведені обставини вказують, що в діях платника податків відсутній склад правопорушення, передбачений п.126.1 ст.126 ПК України, а тому спірні податкові повідомлення рішення є протиправними.

При цьому, судом не досліджуються обставини, на які посилається позивач, та які стосуються порушення під час надіслання акта та інші процедурні питання, оскільки такі ним окремо не оскаржуються.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судовий збір належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.ЛьвоваГоловного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 року за №0010461503 та за №0010441503.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромелектро», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Медової Печери, 73 (код ЄДРПОУ 31526630), 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 грудня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк