Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/5284/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5284/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгруп» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0004152204 та №0004142204 -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецгруп», звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0004152204 та №0004142204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спецгруп» (ідентифікаційний код 375018889) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фалкон-2011» (ідентифікаційний код 37649519), ПП «Унісон Дизайн» (ідентифікаційний код 34795572) та ТОВ «Регіонметал-Захід» (ідентифікаційний код 37853780) за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 20.11.2013 року № 575/26-52-22-04/37501889, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138 та п. 198.1, п. 198.2 і п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток на загальну суму 114 156, 00 грн. (в т.ч. за 3-и квартали 2012 року на суму 52 030, 00 грн., за 4-ий квартал 2012 року - 62 126, 00 грн.) і податку на додану вартість на загальну суму 109 753, 00 грн. (в т.ч. за липень 2012 року на суму 9 750, 00 грн., за серпень 2012 року - 24 192, 00 грн., за вересень 2012 року - 16 643, 00 грн., за жовтень 2012 року - 22 422, 00 грн., за листопад 2012 року - 3 414, 00 грн., за грудень 2012 року на суму 33 332, 00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача з із зазначеними вище контрагентами актів про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до яких встановлено відсутності вказаних підприємств та їх первинної документації за адресами місцезнаходження на день вжиття контролюючих заходів, наявності податкової інформації щодо сумнівності (фіктивності) господарських операцій по ланцюгах постачання товарів (робіт, послуг), відсутності відомості про задекларовані основні засобів, складські приміщення, що необхідні для ведення господарської діяльності.

03 грудня 2013 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- № 0004142204, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 142 695, 00 грн., в т.ч. 114 156, 00 грн. - основний платіж, 28 539, 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0004152204, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 137 191, 25, 00 грн., в т.ч. 109 753, 00 грн. - основний платіж, 27 438, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у 2012 році між ТОВ «Спецгруп» (Покупець) та ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Регіонметал-Захід», ТОВ «Фалкон-2011» (Постачальники) були укладені аналогічні за змістом договори поставки від 02.08.2012 року № 44 і від 24.07.2012 року № 240712, від 24.09.2012 року № 43, від 27.11.2012 року № 46 відповідно до яких Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю певний товар (комплектуючі матеріали та сталь оцинкована листова), а Покупець, в свою чергу, - приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Кількість, ціна і вартість товарів, що підлягають поставці, їх асортимент і номенклатура визначається у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 4, 5 Договорів поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця. Поставка товару може здійснюватися Покупцем за власний рахунок або власним транспортом.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату.

В рахунок оплати поставок на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем надано належні докази щодо підтвердження факту отримання товару та його оприбуткування.

Також, позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеним та зареєстрованим у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеним договором.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акта неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 15.12.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.