Ухвала

від 09.12.2014 по справі 903/713/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"09" грудня 2014 р. Справа № 903/713/13

Суддя господарського суду Волинської області Слободян П. Р., розглянувши заяву керуючого санацією ПАТ "Горохівський цукровий завод" - Томашука М. С.

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка країна - К", м. Рогатин, Рогатинський район, Івано - Франківська область

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.07.2013р.

у справі № 903/713/13 за заявою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

про банкрутство публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод", смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області

Представники сторін:

від заявника: Томашук М. С. - керуючий санацією

від ПАТ "Державний ощадний банк України": Грибенюк Н. В. - представник (довіреність у справі)

від боржника: н/з.

від ПП "Агро - Експрес - Сервіс": Муха В. І. - представник, Бордюженко М. М. - представник (довіреності у справі)

від ТзОВ "Солодка країна - К": н/з.

Встановив: Господарським судом Волинської області 11 березня 2014 року порушено провадження у справі № 903/713/13 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод" (45744, Волинська обл., Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, буд. 13). Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Томашука Миколу Савелійовича.

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Горохівський цукровий завод" була здійснена 13.03.2014р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №1544.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.05.2014р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод", (Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності 13, код 00372641).

Ухвалою суду від 01.10.2014 року введена процедура санації боржника - публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод" (45744, Волинська обл., Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, буд. 13) строком на 18 місяців, до 01.04.16р. Призначено керуючим санацією публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод" (45744, Волинська обл., Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, буд. 13) арбітражного керуючого Томашукa Миколу Савелійовича (ліцензія серії АГ594848 від 18.04.2011 року, адреса: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна 25).

31 жовтня 2014 року керуючий санацією через канцелярію суду подав заяву № 02-27/370 від 31.10.2014р. до відповідача ТзОВ "Солодка країна - К", про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.07.2013р.

2 грудня 2014р. відповідач - ТзОВ "Солодка країна - К" подав клопотання № б/н від 01.12.2014р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибуття представника через участь в засіданні Вищого господарського суду України, іншого представника забезпечити не може.

Відповідач - ТзОВ "Солодка країна - К" письмових пояснень не подав, заяву не оспорив, явку свого представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки не навів.

Представники кредиторів в судовому засіданні заяву керуючого санацією про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.07.2013р. підтримали повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення керуючого санацією, представників кредиторів, суд встановив наступне:

03 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» та Публічним акціонерним товариством «Горохівський цукровий завод» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С. А. за реєстровим № 782, згідно умов договору, станом на момент його укладення, загальна сума вимог заставодержателя по кредитному договору та всіх укладених до нього додаткових угодах, як кредитора, до позичальників (боржників), у т.ч. до заставодавця, становила 124987695,69грн.

Правочин вчинено на суму визначену відповідно до звіту про оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ПАТ «Горохівський цукровий завод», складеного суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ «Атлант» ЛТД, станом на 18 травня 2013 року, яка становить 61700000,00 грн., без ПДВ.

Згідно статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається зі змісту оспорюванного правочину та матеріалів нотаріальної справи по його посвідченню (том 11 а.с. 30-277), правочин погодив та підписав від імені боржника ПАТ «Горохівський цукровий завод» - тимчасово виконуючий обов'язки голови правління Шеремета Володимир Юрійович, який діяв на підставі Статуту (нова редакція) зареєстрованого державним реєстратором Горохівської районної державної адміністрації 23.12.2011 року за номером запису 11811050011000082 та Протоколу №3 засідання наглядової ради ПАТ «Горохівський цукровий завод» від 01.06.2013 року.

Згідно Протоколу засідання наглядової ради ПАТ «Горохівський цукровий завод» №3 від 01 червня 2013 року призначено тимчасово виконуючим обов'язки голови правління Шеремету Володимира Юрійовича з 01 червня 2013 року до призначення нового голови правління.

Згідно пункту 10.4.2. Статуту боржника голова правління діє від імені Товариства у межах встановлених цим Статутом і законом. Підпунктом 10.3.1 п.10.3 ст.10 Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення правочину, якщо вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Згідно абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Таким чином вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Оскільки, оспорюваним правочином було відчужено фактично все майно (активи) боржника (єдиний майновий комплекс - ПАТ «Горохівський цукровий завод») - предмет даного правочину суттєво перевищує встановлені Законом та положеннями статуту 25 відсотків вартості активів боржника і є значним.

Докази про схвалення оспорюванного правочину загальними зборами акціонерів боржника ПАТ «Горохівський цукровий завод» в матеріалах справи відсутні, оскільки, як стверджує заявник протягом 2012 - 2014 років загальні збори акціонерів не скликалися та не проводилися.

Враховуючи викладене, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 03 липня 2013 року підлягає визнанню недійсним в силу відсутності повноважень представника боржника на укладання значного правочину без відповідного рішення загальних зборів акціонерного товариства (відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що для чинності правочину необхідно, щоб особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання цієї вимоги у момент вчинення правочину стороною, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для недійсності такого правочину.

За приписом ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається зі змісту оспорюваного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.07.2013 року, останній нібито вчинений в рамках норм Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року, зокрема статті 37. Проте, згідно статті 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Водночас, оспорюваним правочином (Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.07.2013р.) задоволено забезпечену вимогу не іпотекою, а заставою (Договір застави підприємства укладений між АППБ «Аваль» та ВАТ «Горохівський цукровий завод» від 11 березня 2004 року та посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С. А. за реєстровим № 423).

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно зареєстроване у встановленому порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності (ст.5 ЗУ «Про іпотеку»).

Умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.07.2013р. передано товариству з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» - все рухоме та нерухоме майно найменоване сторонами як підприємство публічне акціонерне товариство «Горохівський цукровий завод» - єдиний майновий комплекс.

Єдиний майновий комплекс згідно зі статтею 188 Цивільного кодексу України є складною річчю (нерухомим майном) до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі, речові права на які підлягають державній реєстрації. У зв'язку з цим, при проведенні державної реєстрації права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності щодо кожного об'єкта нерухомого майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу, визначені Законом та Порядком.

Всупереч вимогам закону реєстрації виникнення, переходу права власності на єдиний майновий комплекс ПАТ «Горохівський цукровий завод» не проводило, більшість нерухомого майна, яке включено в перелік (див. Додаток № 1 до договору про задоволення вимог заставодержателя від 03.07.2013р.) не проходило первинної реєстрації, а окреме майно і не належало ПАТ «Горохівський цукровий завод» - будівля трансформаторної підстанції селища.

Задоволення вимог іпотекодержателя вчинено на договорі застави (не іпотеки), про що добре було відомо учасникам угоди, адже найменування додатку №1 та Додатку №2 до вказаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя є: Додаток №№ 1, 2 до договору "Про задоволення вимог заставодержателя".

Крім того, задоволено вимоги іпотекодержателя щодо об'єктів за чотирма адресами (смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13, вул. Лесі Українки, 24, вул. Незалежності, 28, вул. Соборна, 10), які знаходяться на різних земельних ділянках, не оформлених та не переданих у користування ПАТ «Горохівський цукровий завод», що згідно ЗУ «Про іпотеку» не допускається. Як вбачається з п.1.6. оспорюваного договору, Заставодавець на виконання основного зобов'язання передає Заставодержателю право власності на предмет договору застави підприємства, а саме земельну ділянку на якій він розташований та яка належить Заставодавцю на праві постійного користування (Акт серії ІІ-ВЛ №001363 виданий 01.12.1998р. за №27, зареєстрований в книзі записів за №8). Проте перехід права користування землею не дозволяється іпотечним законодавством.

Всупереч статті 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 133 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України сторони здійснили відчуження нерухомого майна без визначеного кадастрового номеру на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлями та спорудами ПАТ «Горохівський цукровий завод».

Отже, спірним договором сторони задоволили вимоги іпотекодержателя по договору застави за відсутнього предмета іпотеки (не визначеного та не зареєстрованого), що суперечить статті 37 ЗУ «Про іпотеку».

Як вбачається із змісту оспорюваного договору та матеріалів нотаріальної справи по посвідченню даного правочину, останній вчинений на задоволення забезпеченою іпотекою вимогу. Розмір вимоги нібито складає 124 987 695,69 грн. та виникли у відповідача на підставі договорів про відступлення права вимоги № 11/42-0-1/116, 11/42-0-1/117, 11/42-0-1/118 від 23 грудня 2011р. укладених між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» за договорами.

Із змісту договору відступлення права вимоги №11/42-0-1/118 від 23.12.2011р. вбачається (п.1.1. Договору), що первісний кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор відступає ТОВ «Солодка країна -К», як новому кредитору - право вимоги в розмірі 98959,81 грн. до боржника ТОВ «Торговий дім Волиньцукор-плюс».

Із змісту договору відступлення права вимоги №11/42-0-1/117 від 23.12.2011р. вбачається (п. 1.1. Договору), що первісний кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор відступає ТОВ «Солодка країна-К», як новому кредитору - право вимоги в розмірі 21018008,84 грн. до боржника ТОВ «Торговий дім Волиньцукор -плюс».

Із змісту договору відступлення права вимоги №11/42-0-1/116 від 23.12.2011р. вбачається (п.1.1. Договору), що первісний кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор відступає ТОВ «Солодка країна-К », як новому кредитору - право вимоги в розмірі 18 594 116,78 грн. до боржника ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод». Тобто, за цими угодами було відступлено право вимоги на загальну суму боргу 39 711 085,43 грн., а не 124 987 695,69 грн.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленої заяви, вважає за необхідне вимоги останньої задовольнити повністю.

Оскільки, спір до суду доведений з вини ТзОВ "Солодка країна-К" витрати по сплаті судового збору, слід покласти на останнього.

Керуючись ст. 20 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 18, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 133 Земельного кодексу України, ст.ст. 92, 188, 203, 215, Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1 . Заяву задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 03 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С. А. зареєстрований в реєстрі за № 781 укладений між Публічним акціонерним товариством «Горохівський цукровий завод» (45744, Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00372641) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 20, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37322549).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 20, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37322549) на користь публічного акціонерного товариства «Горохівський цукровий завод» (45744, Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00372641) 1218,00грн судового збору.

Суддя П. Р. Слободян