Рішення

від 18.11.2014 по справі 910/10429/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10429/14 18.11.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»

до Міністерства оборони України

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Ващенко Т.М.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Ширяєва О.І. (дов. №б/н від 17.11.2014),

від відповідача: Кривошея Д.А. (дов.№220/501/д від 29.10.2013),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства Оборони України про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 порушено провадження у справі №910/10429/14 та призначено її до розгляду на 24.06.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 24.06.2014, суд продовжив строк розгляду спору на п`ятнадцять днів та оголосив перерву до 12.08.2014 року.

У судовому засіданні 12.08.2014 за участю представників сторін, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів, про що постановив відповідну ухвалу суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 визначено для розгляду справи № 910/10429/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П., Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 12.08.2014 справа № 910/10429/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 визначено для розгляду справи № 910/10429/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Ващенко Т.М., Грєхова О.А., у зв`язку із перебуванням суддів Босого В.П. та Літвінової м. Є у відпустці.

Відповідною ухвалою суду від 25.09.2014 справа №910/10429/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

У судовому засіданні 25.09.2014 оголошено перерву до 16.10.2014 року.

15.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 16.10.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.11.2014 у задоволення клопотання позивача.

Під час судового засідання представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

У свою чергу, представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кристал (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) укладено договір № 286/5/13/7 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2013 році надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання), білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (далі майно) (для військових частин та військових навчальних закладів, дислокованих в Кіровоградській, Дніпропетровській та Запорізькій областях), а замовник прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Згідно з п.1.2 договору найменування послуг, їх кількість, ціна та строки виконання договору визначаються специфікацією, ціна послуг з ПДВ складає 394 092,00 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 2.2 договору послуги надаються регулярно щотижнево. Приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником військової частини (установи) (далі представник замовника), який щотижнево оформляється актом в день здачі випраного майна. Акт оформлюється у 3-х примірниках, два з яких передаються виконавцю, а один залишається представнику замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю та направляється замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

Згідно з п.3.1 договору ціна цього договору становить 394 092,00 грн.

Розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячного, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавця. У рахунку-фактурі виконавця відображається: найменування платника та одержувача коштів із зазначенням банківських реквізитів замовника та виконавця послуг, найменування послуг, кількість (вага), ціна на послуги (без ПДВ), сума (без ПДВ), ПДВ, сума (з ПДВ) (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору до рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника замовника та виконавця послуг, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним надано відповідачеві послуг на зальну суму 14 885,46 грн., у підтвердження чого посилається на акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг на вказану суму, а саме № 90 від 30.09.2013 на суму 243,54 грн., № 166 від 10.11.2013 на суму 2 354,22 грн., № 201 від 30.11.2013 на суму 1 712,16 грн., № 227 від 15.12.2013 на суму 3 697,38 грн., №240 від 22.12.2013 від 3 055,32 грн., № 260 від 27.12.2013 на суму 2 546,10 грн. та № 261 від 27.12.2013 на суму 1 276,74 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що до матеріалів позовної заяви позивачем надано копії актів приймання наданих послуг за договором № 286/5/13/7 від 02.08.13, однак зі змісту зазначених актів вбачається, що вони взагалі не підписані замовником та не направлялись на адресу Міністерства оборони України для оплати. Таким чином, позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, тому у відповідача відсутні підстави для реєстрації зобов`язань. Враховуючи викладене, Міністерство оборони України вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавав послуги у відповідних розмірах та передав акти для підписання замовнику.

Суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі, які свідчать про приймання наданих послуг, не підписані замовником. Такі твердження відповідача спростовуються наявністю підписів представників військових частин, як то передбачено умовами п. 2.2. договору, а саме акт №90 підписаний старшиною військової частини НОМЕР_1 , акт №166 підписаний начальником речового складу військової частини НОМЕР_2 , акт №201,ь акт №227, акт № 240 тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_3 , акт № 260 - начальником речового складу та акт №261 підписаний старшиною військової частини НОМЕР_4 .

Наразі, за твердженнями Міністерства оборони України, рахунки на оплату послуг йому, як замовнику не виставлялись, а отже у відповідача, як він стверджує, не виникло обов`язку оплатити надані за спірним правочином послуги.

Проте, такі висновки відповідача не відповідають приписам чинного законодавства, а факт неотримання замовником рахунків-фактур не нівелює обов`язку оплатити послуги, які надані позивачем, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009 Верховного суду України у справі №37/405 та постанові від 18.06.2013 Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем послуг без зауважень та заперечень, що підтверджується актами приймання-передачі, які є належними підставами для виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків, з огляду на приписи ст.530 Цивільного кодексу України та позицію Вищого господарського суду України, щодо тих обставин, що відсутність рахунків-фактур не звільняє замовника від обов`язку сплатити надані послуги з прання речей, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за спірним правочином та всіма наведеними вище актами-приймання передачі настав.

Крім того суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 14 885,46 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32-34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал» до Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал» (61050, місто Харків, вулиця Юріївська, будинок 17; ідентифікаційний код 31150032) 14 885 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 46 копійок основної заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 24.11.2014 року.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Ващенко Т.М.

Суддя Грєхова О.А.