Постанова

від 03.02.2015 по справі 910/10429/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/10429/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.02.2015 року по справі № 910/10429/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 24.11.2014 року) по справі № 910/10429/14 (головуючий суддя - Полякова К.В., судді Ващенко Т.М., Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

до Міністерства оборони України

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства Оборони України про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" 14 885,46 грн. основної заборгованості та 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Міністерство оборони України, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10429/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року по справі № 910/10429/14 прийнято апеляційну скаргу Міністерства оборони України до провадження і призначено перегляд рішення на 02.02.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року виправлено описку в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року по справі № 910/10429/14 та призначено засідання на 03.02.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року у справі № 910/10429/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року по справі № 910/10429/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал" (виконавець, позивач) та Міністерством оборони України (замовник, відповідач) укладено договір № 286/5/13/7 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (а.с. 5-10)

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання), білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (далі - майно) (для військових частин та військових навчальних закладів, дислокованих в Кіровоградській, Дніпропетровській та Запорізькій областях), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Згідно з п.1.2 договору найменування послуг, їх кількість, ціна та строки виконання договору визначаються специфікацією, ціна послуг з ПДВ складає 394 092,00 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 2.2 договору послуги надаються регулярно щотижнево. Приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником військової частини (установи) (далі - представник замовника), який щотижнево оформляється актом в день здачі випраного майна. Акт оформлюється у 3-х примірниках, два з яких передаються виконавцю, а один залишається представнику замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю та направляється замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

Згідно з п.3.1 договору ціна цього договору становить 394 092,00 грн.

Розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавця. У рахунку-фактурі виконавця відображається: найменування платника та одержувача коштів із зазначенням банківських реквізитів замовника та виконавця послуг, найменування послуг, кількість (вага), ціна на послуги (без ПДВ), сума (без ПДВ), ПДВ, сума (з ПДВ) (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору до рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника замовника та виконавця послуг, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться.

На виконання договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 14 885,46 грн., що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг на вказану суму, а саме: № 90 від 30.09.2013 року на суму 243,54 грн., № 166 від 10.11.2013 року на суму 2 354,22 грн., № 201 від 30.11.2013 року на суму 1 712,16 грн., № 227 від 15.12.2013 року на суму 3 697,38 грн., № 240 від 22.12.2013 від 3 055,32 грн., № 260 від 27.12.2013 року на суму 2 546,10 грн. та № 261 від 27.12.2013 року на суму 1 276,74 грн. (а.с. 12-18).

Однак, відповідачем оплата послуг здійснена не була.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства Оборони України про стягнення грошових коштів у розмірі 14 885,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним господарським судом, що відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" про стягнення Міністерства Оборони України заборгованості у розмірі 14 885,46 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо посилань скаржника на те, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі, які свідчать про приймання наданих послуг, не підписані замовником, то вони колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.

Зазначені акти приймання-передачі підписані представниками військових частин, як то передбачено умовами п. 2.2. договору, а саме акт № 90 підписаний старшиною військової частини А 2189, акт № 166 підписаний начальником речового складу військової частини А 3283, акт № 201, акт № 227, акт № 240 - тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини А 0593, акт № 260 - начальником речового складу та акт № 261 підписаний старшиною військової частини А1978.

Крім того, скаржник посилався на те, що замовнику не виставлялись рахунки на оплату послуг, а тому у останнього не виникло обов'язку оплатити надані за спірним правочином послуги.

Однак, зазначене не береться до уваги оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009 Верховного суду України у справі №37/405 та постанові від 18.06.2013 Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія опису вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що на адресу відповідача були направлені рахунки: № 18 Д на суму 3 822,84 грн., № 19 Д на суму 8 708,40 грн. та рахунок № 20 Д на суму 2 354,22 грн. (а.с. 50-51).

Щодо посилань скаржника на відсутність бюджетних коштів, то вони також колегією суддів не беруться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так навіть відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року у справі № 910/10429/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 24.11.2014 року) по справі № 910/10429/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року у справі № 910/10429/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10429/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов