Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/24198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24198/14 08.12.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області доПідприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" простягнення 4984 грн. 53 коп. Представники сторін: від позивача:Замковий О.В. - представник за довіреністю № 01/14-18 від 08.07.2014; від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області з вимогами до Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" про стягнення 4984 грн. 53 коп., з яких 2997 грн. 49 коп. основного боргу, 416 грн. 96 коп. пені та 1570 грн. 08 коп. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 не здійснив в повному обсязі оплату за користування об'єктом оренди (орендні платежі) та не повернув позивачу у встановлені договором оренди та чинним законодавством строки об'єкт оренди, внаслідок чого у відповідача виник борг зі сплати орендних платежів до державного бюджету та обов'язок сплатити неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за весь час фактичного користування відповідачем об'єктом оренди. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року позивачем було нараховано пеню в розмірі 416 грн. 96 коп. за період з 11.12.2013 по 16.10.2014.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд звільнити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області від сплати судового збору за подання позову в розмірі 1827 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 в задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про звільнення від сплати судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп. відмовлено; відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській області сплату судового збору за подачу позовної заяви до прийняття рішення у справі; порушено провадження у справі № 910/24198/14 та справу призначено до розгляду на 24.11.2014.

24.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.12.2014.

01.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.12.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032061463.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 08.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 Фонд державного майна України визначено центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з частино 1 статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

25.01.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (орендодавець), Підприємством об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" (орендар) та Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника (балансоутримувач) укладено Договір оренди державного майна № 04/13, відповідно до умов якого орендодавець за участю балансоутримувача передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 170,0 кв.м. (аудиторія №107) будівлі Інституту туризму, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201-а, та перебуває на балансі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (майно), вартість якого згідно Звіту про незалежну оцінку, виконаного станом на 31.10.2012, становить 842459 грн. 00 коп., без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою погодинного використання об'єкта оренди для організації теоретичного навчання правилам дорожнього руху водіїв транспортних засобів.

Вступ орендаря у користування майном, зазначеним у п. 1.1, настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі вказаного майна (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, зі змінами та доповненнями і за базовий місяць оренди - грудень 2012 становить 7027 грн. 50 коп., без ПДВ. В зв'язку з тим, що приміщення орендарем буде використовуватись погодинно, то на основі місячної орендної плати за базовий місяць грудень 2012 орендна плата за перший місяць оренди січень 2013 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2013 з врахуванням погодинної орендної плати. Нарахування ПДВ на суму орендної плати та його сплата здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до додатку до Договору (розрахунок орендної плати на право оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника) сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць оренди, грудень 2012 року, становить 7027 грн. 50 коп., без ПДВ.

Згідно з п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з врахуванням погодинної орендної плати.

Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем і спрямовується: 50 відсотків - до державного бюджету (одержувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ 37952250, банк одержувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, р/р 31115093700002, МФО 836014, код платежу 22080200); 50 відсотків - на рахунок балансоутримувача (р/р 35220001000005 ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код ЄДРПОУ 02125266) (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, перерахована до державного бюджету несвоєчасне або в неповному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та балансоутримувачем, у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати.

Згідно з п. 3.10 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі (повернення) включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.4 Договору, орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно з п. 11.1 Договору, цей Договір укладено строком на 1 рік, який діє з 25.01.2013 до 25.01.2014.

Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору та за умови погодження з органом, уповноваженим управляти державним майном. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору оренди (п. 11.6 Договору).

Відповідно до п. 11.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 11.10 Договору).

Згідно з п. 11.11 Договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцем щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди;ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно з п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 між сторонами було складено акт приймання-передачі державного майна від 25.01.2013 за яким орендодавець за участю балансоутримувача передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 170,0 кв.м (аудиторія №107) будівлі Інституту туризму, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201-а та перебуває на балансі Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, вартість якого згідно Звіту про незалежну оцінку, виконаного станом на 31.10.2012, становить 842459 грн. 00 коп., без ПДВ.

Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору та за умови погодження з органом, уповноваженим управляти державним майном. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору оренди (п. 11.6 Договору).

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст.284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008р. №2-11/9948-2007, від 18.08.2009р. №2/385).

Судом встановлено, що 26.12.2013 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією вих. № 11-08-02886 від 26.12.2013 (підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового зв'язку № 2369 від 26.12.2013), в якому наголосив, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди закінчується 25.01.2014 та продовжуватися не буде. Крім того, позивач зазначив про необхідність відповідачу повернути об'єкт оренди протягом трьох робочих днів з дня закінчення строку дії Договору оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 та сплатити наявну заборгованість. Факт отримання вказаного листа відповідачем не спростований.

Як встановлено судом, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення об'єкту оренду у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, 29.01.2014 позивач повторно звернувся до нього з листом-претензією вих. № 11-08-00168 від 27.01.2014 з вимогою щодо повернення об'єкта оренди та сплати наявної заборгованості.

За таких обставин, враховуючи, що позивач висловив своє заперечення щодо продовження строку дії Договору оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 до дати закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, суд приходить до висновку, що Договір оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 припинив свою дію 25.01.2014.

Втім, своє зобов'язання з повернення об'єкта оренди відповідач здійснив лише 25.02.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акта приймання-передачі (повернення) державного майна, який підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 3.10 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі (повернення) включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повернув об'єкт оренди 25.02.2014, суд приходить до висновку, що позивач має право нараховувати орендну плату за користування об'єктом оренди по 25.02.2014.

При цьому судом встановлено, що Підприємство об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" неналежним чином виконувало свої зобов'язання за Договором оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого станом на 25.02.2014 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів до державного бюджету в розмірі 2997 грн. 49 коп. (з урахуванням заборгованості за фактичне користування об'єктом оренди з 26.01.2014 по 25.02.2014 та порядку здійснення орендної плати, визначеному в п. 3.2 Договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" зі сплати орендних платежів до державного бюджету за Договором оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 в розмірі 2997 грн. 49 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості (орендних платежів) за вказаний період в розмірі 2997 грн. 49 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області в частині стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" суми основного боргу в розмірі 2997 грн. 49 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 416 грн. 96 коп. за період з 11.12.2013 по 16.10.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, перерахована до державного бюджету несвоєчасне або в неповному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та балансоутримувачем, у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки період нарахування пені повинен обмежуватися 6 місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Здійснивши власний розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області в частині стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" пені в розмірі 416 грн. 96 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 257 грн. 50 коп., з яких 47 грн. 58 коп. пені, яка нарахована на суму заборгованості зі сплати орендних платежів за листопад 2013 року в розмірі 636 грн. 79 коп. (період нарахування з 11.12.2013 по 11.06.2014), 63 грн. 63 коп. пені, яка нараховується на суму заборгованості зі сплати орендних платежів за грудень 2013 року в розмірі 802 грн. 49 коп. (період нарахування з 11.01.2014 по 11.07.2014), 74 грн. 03 коп. пені, яка нараховується на суму заборгованості зі сплати орендних платежів за січень 2014 року в розмірі 835 грн. 02 коп. (період нарахування з 11.02.2014 по 11.08.2014) та 72 грн. 26 коп. пені, яка нараховується на суму заборгованості зі сплати орендних платежів за лютий 2014 року в розмірі 723 грн. 19 коп. (період нарахування з 11.03.2014 по 11.09.2014).

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з 30.01.2014 до 25.02.2014 в розмірі 1570 грн. 08 коп.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 11.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 11.10 Договору).

Згідно з п. 11.11 Договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір оренди державного майна № 04/13 від 25.01.2013 припинив свою дію 25.01.2014, а отже, відповідач, враховуючи положення п. 11.9 Договору, повинен був повернути об'єкт оренди в строк до 29.01.2014 (включно).

Зважаючи на те, що відповідач виконав свій обов'язок з повернення об'єкта оренди лише 25.02.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акта приймання-передачі (повернення) державного майна від 25.02.2014, то суд приходить до висновку, що нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірним за період з 30.01.2014 до 25.02.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення з 30.01.2014 до 25.02.2014 у розмірі 1570 грн. 08 коп., суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області в частині стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" неустойки в розмірі 1570 грн. 08 коп. за період з 30.01.2014 до 25.02.2014 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській області сплату судового збору за подачу позовної заяви до прийняття рішення у справі, судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 16-А; ідентифікаційний код: 38293802) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (76019, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48; ідентифікаційний код: 13660726) основний борг в розмірі 2997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 49 коп., пеню в розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 50 коп. та неустойку в розмірі 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Українські соціальні ініціативи молоді" (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 16-А; ідентифікаційний код: 38293802) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.12.2014

Суддя І.М. Отрош