Рішення

від 08.12.2014 по справі 914/3562/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 р. Справа № 914/3562/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАРАНТ», м. Львів

до відповідача: Українсько-литовського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина», м. Львів

про стягнення 438 000 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Миколайчук О.І., представник (довіреність від 06.09.2014 р.);

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАРАНТ», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Українсько-литовського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина», м. Львів про стягнення 438 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.10.2014 р. призначив розгляд справи на 27.10.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідач зобов'язувався поставити автокран Liebher LTM LTM 1055-3 загальною вартістю 4 380 000 грн. 00 коп. не пізніше 7 днів з моменту укладення договору. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки автокрана не виконав. У зв'язку з порушенням строків поставки автокрана, відповідачу нараховано штраф в сумі 438 000 грн. 00 коп. (10% від загальної вартості товару). Таким чином, до стягнення з відповідача на користь на позивача підлягає 438 000 грн. 00 коп. штрафу та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, через канцелярію суду 27.10.2014 р. подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що прострочення поставки відбулося не з його вини, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити. Справу просив розглядати без участі представника відповідача.

Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися відповідачу на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

17 вересня 2014 р. між Українсько-литовським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАРАНТ» (покупець) було укладено договір поставки (оригінал договору оглянутий судом в судовому засіданні, завірена копії долучена до матеріалів справи).

За цим договором постачальник (відповідач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві (позивачу) товар, визначений у п. 1.2. даного договору, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) , визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору.

Специфікацією (додатком №1) до договору визначено поставку автокрана Liebher LTM LTM 1055-3 вартістю 4 380 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк не пізніше семи днів із моменту укладення цього договору передати покупцеві товар на умовах DDP (адреса - м. Львів, вул. Трускавецька, 25).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки автокрану в строк, визначений договором поставки від 17.09.2014 р. не виконав.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 4.3. договору, у випадку затримки в передачі (відвантаженні) товару покупцю понад сім днів від строку, передбаченого в п. 2.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару з ПДВ відповідно до цього договору та специфікації.

З врахуванням цих положень, беручи до уваги прострочення відповідача, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 438 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 438 000 грн. 00 коп. штрафу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Українсько-литовського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина», м. Львів, вул. Володимира Великого, 18/816 (ідентифікаційний код 23967510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАРАНТ», м. Львів, вул. Володимира Великого, 18 (ідентифікаційний код 39391242) 438 000 грн. 00 коп. штрафу, 8 760 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 08.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.