Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/16272/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/16272/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибачук Р.Б. - дов. № 77-47 від 01.09.2014р.

від відповідача: Яцюк Н.М. - дов. б/н від 22.09.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Десятка 10» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. (повний текст підписано 22.10.2014р.)

у справі № 910/16272/14 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ІНТЕРНЕТ ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десятка 10»

про стягнення 27 403, 40 грн.

В судовому засіданні 10.12.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК ІНТЕРНЕТ ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десятка 10» про стягнення 27 403, 40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 27-05/2013 про надання послуг в мережі Інтернет від 27.05.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, а тому просив суд стягнути з відповідача 22 286, 66 грн. заборгованості, 2 148, 68 грн. пені, 390, 17 грн. 3% річних, 2 577, 89 грн. інфляційних втрат та 1 827, 00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. у справі №910/16272/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Десятка 10» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ІНТЕРНЕТ ЛТД» 22 286, 66 грн. заборгованості, 1 730, 42 грн. пені, 390, 17 грн. 3% річних, 2 577, 89 грн. інфляційних втрат та 1 799, 00 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та стягнути 22 286, 66 грн. основного боргу, 139, 21 грн. 3% річних, 1 158, 89 грн. інфляційних втрат, 940, 30 грн. пені та 1 799, 00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку відповідача, він не є таким, що прострочив оплату з 01.01.2014р., оскільки про наявність заборгованості йому стало відомо 17.05.2014р. з листа-вимоги від 05.05.2014р.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Десятка 10» 18.11.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.12.2014р.

Представник відповідача в судовому зсіданні апеляційної інстанції 10.12.2014р. підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 22 286, 66 грн. заборгованості та 3 % річних, інфляційні втрати та пеню за його розрахунком.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК ІНТЕРНЕТ ЛТД» (позивач, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Десятка 10» (відповідач, замовник за договором) укладено договір № 25-05/2013 про надання послуг в мережі Інтернет, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги в мережі Інтернет (далі - «послуги»), а замовник зобов'язується приймати й оплачувати належним чином надані послуги виконавця в строки й на умовах, затверджених у даному договорі та додатках до нього.

Згідно п. 1.2. договору послуги за даним договором включають, але не обмежують: розміщення рекламних матеріалів про замовника на інтернет-сайтах у строки й на умовах затверджених у додатках до даного договору; інші роботи і послуги із просування товарів і послуг замовника у мережі Інтернет, згідно додатків до даного договору.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору надання послуг за цим договором підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписуються повноважними представниками сторін. Замовник приймає надані послуги по відповідному акту прийому-передачі наданих послуг, наданого виконавцем.

Сторони прийшли до згоди, що вартість послуг виконавця обумовлюється сторонами в кожному випадку окремо в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку оплата замовником здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, наданого виконавцем, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Даний договір, згідно п. 7.1., набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором/додатками до нього.

Додатком № 1 від 27.05.2013р. до договору сторони погодили надання позивачем послуг з розміщення рекламних матеріалів ТМ «Redisson» в мережі Інтернет та їх вартість - 60 514, 66 грн. з ПДВ (п. п. 1, 2).

Відповідно до п. 3. додатку № 1 від 27.05.2013р. до договору оплата послуг виконавця здійснюється в наступному порядку:

- 33 228, 00 грн. з ПДВ попередньої оплати оплачується замовником на поточний рахунок виконавця, згідно виставленого рахунку, у строк до 30.05.2013р. виконавець надає замовнику на підпис акт прийому-передачі наданих послуг;

- 27 286, 66 грн. з ПДВ на поточний рахунок виконавця після підписання акту прийому-передачі наданих послуг сторонами.

З усіх інших питань, що не врегульовані даним додатком, сторони керуються договором, а також чинним законодавством України (п. 5), додаток є невід'ємною частиною договору з моменту набрання його чинності (з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (п. п. 6, 7).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 27-05/2013 про надання послуг в мережі Інтернет від 27.05.2013р. позивачем за було надано відповідачу послуги на загальну суму 60 514, 66 грн. (з ПДВ), про що було складено відповідний акт надання послуг № 1856 від 31.12.2013р., який підписаний уповноваженим представниками та скріплений печатками сторін (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 17)).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 27-05/2013 про надання послуг в мережі Інтернет від 27.05.2013р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору (претензій щодо повноти, об'єму та якості наданих послуг).

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за надані послуги розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив надані послуги на суму 38 228, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1462 від 30.05.2013р. на суму 33 228, 00 грн. та № 1681 від 13.12.2013р. на суму 5 000, 00 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 18-19).

З огляду на викладене, у відповідача за надані послуги утворилась заборгованість в розмірі 22 286, 66 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п. 4.2. договору, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку оплата замовником здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, наданого виконавцем, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 3 додатку № 1 від 27.05.2013р. до договору було погоджено інший порядок оплати послуг виконавця, а саме:

- 33 228, 00 грн. з ПДВ попередньої оплати оплачується замовником на поточний рахунок виконавця, згідно виставленого рахунку, у строк до 30.05.2013р. виконавець надає замовнику на підпис акт прийому-передачі наданих послуг;

- 27 286, 66 грн. з ПДВ на поточний рахунок виконавця після підписання акту прийому-передачі наданих послуг сторонами.

Оскільки послуги, передбачені договором, були повністю та належним чином надані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується наявним у справі актом здачі-приймання робіт (надання послуг), який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін 31.12.2013р., станом на 31.12.2013р. відповідачем було оплачено 38 228, 00 грн., враховуючи положення п. 3 додатку № 1 від 27.05.2013р. до договору, вже після підписання акту прийому-передачі наданих послуг 31.12.2013р. відповідач повинен сплатити 22 286, 66 грн.

Посилання апелянта (відповідача) на пов'язаність початку перебігу строку виконання його обов'язку з оплати наданих послуг з фактом пред'явлення позивачем рахунку-фактури (п. 4.2. договору), не заслуговують на увагу, оскільки нормами чинного законодавства та п. 4.2. договору, п. 3. додатку № 1 до договору не ставиться в залежність від надання відповідачеві рахунку-фактури обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 27-05/2013 про надання послуг в мережі Інтернет від 27.05.2013р. в розмірі 22 286, 66 грн., які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 148, 68 грн. пені за період з 01.01.2014р. по 01.08.2014р.

Згідно п. 5.1 договору у випадку порушення Замовником строків оплати, передбачених вказаними договорами, до нього застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (із розрахунку річної ставки), що діяла в період прострочення від неоплаченої суми за кожен день простроченого платежу. Пеня нараховується до моменту повного виконання Замовником своїх обов'язків з оплати.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, вважає за необхідне зазначити, що позивачем нараховано пеню за період більше ніж 6 місяців.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, оскільки умова застосування відповідальності у вигляді пені в даному випадку пов'язана з датою підписання акту надання послуг, й відповідно пеня може бути нарахована лише за період перших шести місяців від дати початку прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг (дата підписання акту приймання послуг згідно п. 3 додатку № 1 до договору + 180 днів).

Колегія суддів, враховуючи умови спірного договору та додатку до нього, норми чинного законодавства, здійснивши власний розрахунок пені на суму заборгованості в розмірі 22 286, 66 грн., за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 730, 42 грн. пені за період з 01.01.2014р. по 01.07.2014р., відповідно в іншій частині вимоги про стягнення 418, 26 грн. пені (2 148, 68 грн. - 1 730, 42 грн.) слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивачем заявлено вимоги про стягнення 390, 17 грн. 3% річних та 2 577, 89 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2014р. по 01.08.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2014р. по 01.08.2014р. на суму заборгованості в розмірі 22 286, 66 грн., за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 390, 17 грн. 3% річних та 2 577, 89 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції контррозрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Місцевим господарським судом вірно відхилено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на строк 12 місяців згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, що укладають виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим, та винятковість випадку.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 21.10.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Десятка 10» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. у справі №910/16272/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. у справі №910/16272/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16272/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.12.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала