Постанова

від 15.12.2014 по справі 920/1315/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа № 920/1315/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Камишева Л.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Коваленка О.І., довіреність б\н від 12 вересня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3505С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2014 року у справі №920/1315/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК", м. Київ

до Приватного підприємства "Карпенко", с. Юр'єве, Путивльський район, Сумська область

про стягнення 214555,06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ТОВ "АГРО-СПК" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ПП "Карпенко" про стягнення на свою користь заборгованості за договором купівлі-продажу № 55 від 25 липня 2013 року на загальну суму 214555,06 грн., з яких: 188 045,87 грн. основного боргу, 22 800,19 грн. інфляційних збитків, 3 709,00 грн. відсотків за користування належними позивачу коштами, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 вересня 2014 року у справі №920/1315/14 (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ПП "Карпенко" на користь ТОВ "АГРО-СПК" 188 045,87 грн. основного боргу, 22 800,19 грн. інфляційних збитків, 3 709,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 4 291,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач - ПП "Карпенко" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2014 року у справі №920/1315/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції не встановлено строку, протягом якого відповідач повинен був поставити товар позивачу, тобто момент виникнення прострочення виконання зобов'язання, а тому вважає, що строк виконання зобов'язання не настав, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення з відповідача боргу, інфляційних та річних.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2014 року, у зв'язку із відрядженням судді Тихого П.В., для розгляду справи № 920/1315/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В.

Розгляд справи відкладався.

Представник відповідача у судовому засіданні надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що повернення товару від ТОВ «АГРО-СПК» відповідно до накладних №5 та 6 від 18 листопада 2013 року здійснювалось без погодження з ПП «Карпенко». У листопаді 2013 року позивач повернув товар на склад продавця власними силами та будь-яких претензій щодо якості товару не пред'являв. Додаткових угод про розірвання або винесення змін до договору поставки між сторонами не укладалось. Станом на теперішній час позивач жодних умов договору не порушував та зобов'язаний поставити товар, а не повертати кошти, які були перераховані позивачем за товар.

У призначене судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача (вх. 11922 від 08 грудня 2014 року). Просить апеляційну скаргу ПП «Карпенко» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області - без змін.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представника позивача, оскільки він був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судових засіданнях пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У липні 2014 року позивач - ТОВ «АГРО-СПК» звернувся до місцевого господарського суду з позовом до ПП «Карпенко», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу № 55 від 25 липня 2013 року на загальну суму 214555,06 грн., з яких: 188045,87 грн. основного боргу, 22800,19 грн. інфляційних збитків, 3709,00 грн. відсотків за користування належними позивачу коштами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що оскільки відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу, кошти в розмірі 188045,87 грн. (попередня оплата) позивачу не повернув, то на підставі статей 526, 527,530 та статті 611,625 Цивільного кодексу дійшов висновку про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, інфляційних та річних у зазначених розмірах.

Колегія суддів коштів погоджується з таким висновком суду першої інстанції частково, виходячи з наступного.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525-526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається із матеріалів справи, 25 липня 2013 року між ТОВ «АГРО-СПК» (Покупець) та ПП «Карпенко» (Продавець) укладений договір № 55 купівлі-продажу, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язувався продати товар - пшеницю (далі - Товар) по якості, кількості і на умовах, погоджених з Покупцем, а Покупець купити та сплатити на умовах договору (ас.27-28).

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна кількість товару та ціна визначаються згідно видаткових та податкових накладних, а згідно п.2.2 сторони узгодили строки оплати - на протязі 3-х банківських днів з дати погрузки вантажного автомобіля.

Передача права власності на Товар до Покупця здійснюється після оплати та завантаження у автомобіль (п.2.3 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року або до повного виконання умов даного Договору.

Як убачається із матеріалів справи, 30.07.2013 р. ТОВ «АГРО-СПК» перерахувало ПП «Карпенко» за поставлену пшеницю 2000,00 грн. та 72 000,00 грн.

30 липня 2013 р. по накладним № 123 та № 124 ТОВ «АГРО-СПК» отримало від ПП «Карпенко» відповідно 1000 т та 350 т пшениці на суму відповідно 909996,00 грн. та 430 500,00 грн.

02 серпня 2013 р. ТОВ «АГРО-СПК» перерахувало ПП «Карпенко» за пшеницю 48 000,00 грн. та 50 000,00 грн.; 06 серпня 2013 р. - 30 000,00 грн.; 07 серпня 2013 р. - 144 000,00 грн. та 56 000,00 грн.

19 серпня 2013 р. ТОВ «АГРО-СПК» перерахувало ПП «Карпенко» 58 000,00 грн., 40 000,00 грн. та 32 000 грн.; 20 серпня 2013 р. - 50 000 грн.

Відповідно накладної № 5 від 18 листопада 2013 р. ТОВ «АГРО-СПК» повернуло ПП «Карпенко» частину отриманої раніше по накладній № 123 від 30 липня 2013 р. пшениці вагою 633 840 кг на суму 576 791,87 грн.

У відповідності до накладної № 6 від 18 листопада 2013 р. ТОВ «АГРО-СПК» повернуло ПП «Карпенко» отриману раніше по накладній № 124 від 30 липня 2013 р. пшеницю вагою 350 000 кг на суму 430 500 грн.

Щодо даного повернення пшениці ПП «Карпенко» було складено розрахунок № 3/2 від 18 листопада 2013 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, де відображено ці дані.

Таким чином, позивач перерахував відповідачу кошти на виконання умов Договору в розмірі 582 000,00 грн.

Проте відповідач поставив позивачу пшениці на загальну суму 333 204,13 грн.

Зазначене вище підтверджується копіями накладних та банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи (29-31, 35-46).

У зв'язку із чим, станом на 18 листопада 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 248 795,87 грн., про що також свідчить акт звіряння розрахунків між сторонами за період з 01 липня 2013р. по 07 листопада 2013р. (а.с.47).

Крім того, в матеріалах справи міститься розписка директора ПП «Карпенко» про те, що він зобов'язується в строк з 18 листопада по 25 листопада 2013 року розрахуватись з ТОВ «АГРО-СПК» на вказану вище суму (а.с.48).

В подальшому, згідно накладної №149 від 30 листопада 2013р. в рахунок погашення боргу, відповідач поставив позивачу пшеницю у кількості 45 тонн на суму 50 625,00 грн. (а.с.32-33)

Таким чином, станом на 30 листопада 2013 р. борг ПП «Карпенко» перед ТОВ «АГРО-СПК» склав 188 045,87 грн.

Після 30 листопада 2013 р. Відповідач продаж пшениці ТОВ «АГРО-СПК» не здійснював. Борг на суму 188 045,87 грн. не повернув.

Факт заборгованості відповідача в розмірі 188 045,87 грн. підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2013р. по 15 липня 2014р. (а.с.75).

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з тим, що на момент розгляду справи відповідач не надав доказів повернення передплати в сумі 188 045,87 грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не скористався своїм правом вимагати стягнення попередньої оплати, передбаченої частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки жодної вимоги про повернення передоплати ПП «Карпенко» не отримував, колегія судді зазначає наступне.

Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15-16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського кодексу України, а тому зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися таким способом захисту своїх прав як направлення претензії або вимоги є порушенням Конституції України та інших нормативно-правових актів. Дана позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року щодо застосування способу захисту порушеного права шляхом досудового вирішення спору.

Таким чином, питання про направлення або ненаправлення претензії сторони вирішують самостійно. Проте, якщо у договорі передбачена можливість врегулювання спорів шляхом направлення претензії, то процедура досудового порядку вирішення господарських спорів є обов'язковою.

Як убачається із матеріалів справи, умовами Договору не передбачена процедура досудового врегулювання спору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача в цій частині апеляційної скарги позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд задовольнив такі вимоги позивача та стягнув 22 800,19 грн. інфляційних збитків та 3 709,00 грн. процентів.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення відсотків та інфляційних, суд першої інстанції не звернув уваги, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість такого стягнення саме за порушення грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (пшеницю).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Однак, позивач стягнення зазначених процентів не вимагає, та й договором купівлі-продажу №55 від 25 липня 2013 року таке стягнення не передбачено.

Отже, місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та стягнувши з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами та інфляційних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов'язанням.

Правова позиція щодо неможливості застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України до вимог по поверненню передоплати, зазначена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року по справі № 921/266/13-г/7.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Надаючи правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що відповідає приписам частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 17 вересня 2014 року в частині стягнення з ПП «Карпенко» відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 3709,00 грн. та інфляційних 22800,00 грн. - скасуванню.

В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судовий збір, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 188045,87 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3760,92 грн.; та у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 87,64 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2014 року у справі № 920/1315/14 скасувати в частині стягнення 22 800,19 грн. інфляційних збитків та 3709,00 грн. - відсотків на користування чужими грошовими коштами.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних та відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Карпенко» (41550, Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Леніна, 1 код 33001472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 142, код 34804039) судовий збір у розмірі 3760,92 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПК» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 142, код 34804039) на користь Приватного підприємства «Карпенко» (41550, Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Леніна, 1 код 33001472) судовий збір в сумі 87,64 грн.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 12.12.2014р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.