Ухвала

від 04.12.2014 по справі 2а-1388/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 106058/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП «Акваперл» 15.04.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ в м. Ужгороді Закарпатської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000772301/0 886/23-4/22098755/1928 від 30 березня 2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року в сумі 9 867,00 гривень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді №0000772301/0 886/23-4/22098755/1928 від 30 березня 2010 року, яким ПП «Акваперл» зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року в сумі 9 867,00 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в м. Ужгороді Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Отже, ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства і встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, а тому сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Закарпатської області на підставі направлення від 18.03.2010 року №470/23-4 та відповідно до наказу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 18.03.2010 року №148 проведено позапланову перевірку приватного підприємства «Акваперл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумів 10215 грн. за грудень 2009 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались за листопад 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати вказаної позапланової виїзної перевірки визначені та обґрунтовані в акті Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 19.03.2010 року №573/23-4/22098755. Встановлено, що приватним підприємством «Акваперл» в порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1. п.7.4, пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про додану вартість" №168 від 03 квітня 1997 р. було завищено суму податкових зобов'язань у грудні 2009 року в розмірі 12588 грн., тобто зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2009 року на 12588 грн. та визначено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в сумі 1043 грн.

Такий висновок перевіркою зроблено на підставі того, що договірна (контрактна) вартість імпортованого товару, придбаного приватним підприємством «Акваперл» у грудні 2009 року відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від митної вартості.

За наслідками розгляду вищезазначеного акту перевірки 30 березня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772301/0 866/23-4/22098755/1928, яким позивачу на підставі підпункту "б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, п. п. 7.7.1, 7.1.2 п. 7.7 ст.7, п. п.7.3.1 7.3 ст.7, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 9867,00 грн., правомірність якого є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказані висновки Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області є на переконання суду першої інстанції, протиправними, оскільки імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не можуть вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін з їх митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи.

З матеріалів справи видно, що у грудні 2009 року підприємство проводило реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито та націнку. Вартість реалізації вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами.

Договірна (контрактна) вартість придбаного імпортованого товару приватним підприємством «Акваперл» у грудні 2009 року відрізняється більше ніж на 20 відсотків від митної вартості. Підприємство визначило податкові зобов'язання за грудень 2009 року в сумі 34326,00 грн., виходячи з фактурної вартості, ввізного мита та націнки.

Митна вартість реалізованого у листопаді 2009 р. імпортованого товару склала 220965,00 грн., сума ПДВ сплаченого на митниці - 44192,99 грн.

На підставі наведеного перевіркою зроблено висновок про те, що загальний обсяг оподаткованих операцій за ставкою 20% за листопад 2009 року становить 44192,99 грн.

Тобто, перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.4.1, п7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого збільшено суму податкового зобов'язання за лютий 2009 року в розмірі 19 956,00 грн., тобто зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2009 року на 19 956,00 грн. та визначено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в сумі 319,00 грн. На цій підставі, перевіркою зроблено висновок щодо завищення позивачем заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 19 956,00 грн.

Окрім того, судом встановлено, що приватним підприємством «Акваперл» в податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року задекларовано податкове зобов'язання по податку на додану вартість (рядок 9 податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року), що становить 48875,00 грн., податковий кредит (рядок 17) становить 62506,00 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2) становить 13631,00 грн., значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1) складає 10215,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації за грудень 2009 року та рядок 1 розрахунку суми бюджетного відшкодування ПП «Акваперл») складає 14322,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 податкової декларації за грудень 2009 року та рядок 3 розрахунку суми бюджетного і відшкодування ПП «Акваперл») становить 10215 грн.

Відповідно до п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Подібна норма закону вказана в п.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що для вирішення питання про обґрунтованість та підставність доводів апеляційної скарги необхідно з'ясувати норму закону, що підлягає застосуванню, та складові бази оподаткування для визначення розміру податку на додану вартість, що підлягає сплаті.

Колегія суддів погоджується з фактом, котрий встановлений судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, стосовно того, що ПП «Акваперл» проводило реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито та націнку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до п.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган повинен був діяти з урахуванням норм п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бо відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду. При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 вказаного Закону, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 згаданого вище Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Отже, Законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Разом з тим, митна вартість, згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затвердженою наказом Державної митної служби від 09.07.1997 року №307), використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відповідно суд апеляційної інстанції вважає, що якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару, а висновки податкового органу, що митна вартість товару є його звичайною ціною й згідно із пунктом 4.1 статті 4 вказаного Закону база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, є такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства, позаяк жодною нормою не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року у справі №2а-1388/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 09.12.2014 року.