Рішення

від 17.10.2014 по справі 404/2359/14-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/2359/14-ц

Номер провадження 2/404/1400/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді - Галагана О.В.,

при секретарі - Бокатенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Кіровоградської міської ради про визнання рішення незаконним та визнання державного акту недійсним, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, просили :

- визнати незаконним та скасувати рішенняКіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405, в частині безоплатної передачі земельної ділянки розміром 779,00 кв. м. у власність ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 по АДРЕСА_1;

- визнати недійсним та скасувати Державний акт КР 010380 від 15.07.2008 року на право власності на земельну ділянку площею 779,00 кв. м. по АДРЕСА_1 виданий на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 уточнила позовну вимогу щодо визнання незаконним та скасування рішенняКіровоградської міської ради, виклавши її в наступній редакції :

- визнати незаконним та скасувати п.19 Додатку № 25 до Рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. № 405, щодо безоплатної передачі земельної ділянки розміром 799,00 кв. м. у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 103 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови», позивачам було передано безкоштовно у приватну власністю земельну ділянку площею 357,2 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вказаного рішення Кіровоградської міськради ОСОБА_1 було видано Державний акт КР 00009251 на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7749 від 02.02.1999 року.

У відповідачів також є Державний акт КР 010380 від 15.07.2008 року на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1, який був виданий на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань врегулювання земельних відносин».

Вважають рішення Кіровоградської міської ради № 405 від 28 грудня

2007 року незаконним, а державний акт на земелю недійсним, в зв'язку з

тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не погоджували межі земельної ділянки із землекористувачами сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Крім того, землі спільного користування визначені в Державному акті від 02.02.1999 року в Державному акті від 15.07.2008 року визначені як просто приватна земельна ділянка, належна позивачу - ОСОБА_4 та відповідачу - ОСОБА_5, землі спільного користування в даному Державному акті не вказані. При примайманні рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 Кіровоградською міською радою не було взято до уваги наявність державного акту № КР 00009251 від 02.02.1999 року із зазначенням в ньому земель спільного користування.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань врегулювання земельних відносин», на підставі якого було видано державний акт КР 010380 від 15.07.2008 року порушуються права позивачів.

Оскільки, позивачі посилались, що державний акт КР 010380 від 15.07.2008 року був виданий трьом співвласникам: ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, але так як ОСОБА_4 придбав частину домоволодіння ОСОБА_8, відповідачами окрім Кіровоградської міської ради вказані лише ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила задовольнити. Щодо клопотання представника відповідача про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності (а.с. 136-137), вказала, що позов пред'явлено в межах трирічного строку з часу коли позивачі дізнались про порушення своїх прав відповідачем ОСОБА_4

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в судове засідання не з»явились, повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача ОСОБА_4 озвучила приєднані до матеріалів справи письмові заперечення (а.с.125-129), зазначала, що позивачі не надали жодних належних та допустимих доказів в рахунок обґрунтування своїх вимог щодо незаконності Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідачів, та як наслідок порушення прав користування позивачів на земельну ділянку, задоволення їх вимог про скасування цього Державного акту на землю є недоведеним, відтак відсутні правові підстави задоволення вимоги про скасування рішення Кіровоградської міськради, а тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 надав до суду через представника клопотання, яким просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Представник відповідача Кіровоградської міської ради в судове засідання не з»явився, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи належним чином, надав до суду заяву, якою просив провести розгляд справи без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області в судове засідання не з»явилась, повідомлена судом про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 103 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови», ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власністю земельну ділянку площею 357,2 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 9-10/.

На підставі вказаного рішення Кіровоградської міськради ОСОБА_1 було видано Державний акт КР 00009251 на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7749 від 02.02.1999 року /а.с. 86/.

Згідно Державного акту КР 010380 від 15.07.2008 року на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1, який був виданий на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань врегулювання земельних відносин».

Згідно відповіді Управління Держземагенства у Кіровоградському району Кіровоградської області №768-/03/11-14 від 06.02.2014 року, відповідно до земельно-кадастрових даних управління Держземагентства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, на 1/13 частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0357 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 02.02.1999 року зареєстровано та видано гр. ОСОБА_1 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР №00009151 /а.с. 8/.

Відповіддю Управління Держземагенства у Кіровоградському району Кіровоградської області №6481/04/11-14 від 08.08.2014 року повідомлено, що згідно акту про встановлення та погодження меж земельної ділянки, суміжними землекористувачами являються Кіровоградська міська рада (землі загального користування) та ЖЕК№7. У зв»язку з тим, що по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 державний акт виданий у 1998 році, кадастровий номер не визначено та обмінний файл відсутній. На підставі вищевикладеного, надання відомостей, що між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є спільна межа, не є можливим /а.с. 124/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 квітня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл та виділ в натурі земельної ділянки, знесення самовільної прибудови -задоволено частково, проведено поділ в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 779 кв.м. між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1609, 1610/23 від 25.02.2013 p., складеного експертом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту Шевченко І.І. Виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 597, 50 кв.м., що відповідає його ідеальній частці 39/50 (в графічному додатку № 4 зазначено жовтим та бордовим кольором). Виділено ОСОБА_5 земельну ділянку площею 171, 38 кв.м., що відповідає її ідеальній частці 11/50 (в графічному додатку № 4 зазначено синім кольором). Земельну ділянку площею 20, 25 кв.м. (в графічному додатку № 4 зазначено білим кольором) залишено в спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про знесення самовільної прибудови літ. «а.4» відмовлено /а.с. 11-17/.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності і землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і ржавою виключно відповідно до закону. Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Статтею 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 155 ЗКУ у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 198 ЗКУ визначено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які включають геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, відновлення меж земельної ділянки на місцевості тощо.

Відповідно до ст. 79 ЗКУ земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Стаття 373 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на землю гарантується Конституцією України, аа згідно зі ст. 378 ЦКУ право власності особи на земельну ділянку може бути припинене лише за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Статтею 90 Земельного Кодексу України визначено права власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі,землі, тощо, та передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 ЗКУ держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За статтею 91 ЗКУ власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства, зберігати геодезичні знаки.

Статтею 158 Земельного Кодексу України визначені органи, що вирішують земельні спори. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ч. 1 ст. 33 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з п. 2.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року (втрата чинності - 23.08.2013р.), роботи зі складання держаного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включають встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки. У тому числі здійснюється кадастровакадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) її площі ділянки. За результатами кадастрових робіт складається кадастровий план земельної ділянки (п.2.4 вказаної Інструкції), який є складовою частиною технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Підставами для визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову про визнання акта недійсним.

Підставами для визнання рішення Кіровоградської міської ради недійсним можуть бути: невідповідність рішення вимогам чинного законодавства; невідповідність визначеній законом компетенції Кіровоградської міської ради; порушення у зв'язку з прийняттям рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позивачі у позові зазначали, що однією з основних підстав до задоволення позову є відсутність їх погодження меж земельної ділянки з відповідачами, що є порушенням ст. 151 ЗКУ, та наявність державного акту виданого відповідачам унеможливлює заїзд/виїзд із двору, оскільки землями загального користування зазначеними у Державному акті позивачів тепер користується позивач.

Суд пропонував провести відповідні експертні дослідження по питанням виниклого спору, проте представником позивача було зазначено про очевидність порушення прав позивачів за наявності плану зовнішніх меж земельної ділянки наведеного в Державному акті про право приватної власності на землю, розташованої по АДРЕСА_2 серії КР №00009251 від 02.02.1999 року. Також, суду було зазначено про достатність доказів, що містяться в матеріалах справи на обґрунтування позовних вимог.

Проте з такою позицією сторони позивача не можна погодитись. Відповідно до вимог ч.2 ст. 118 ЗК України для приватизації земельної ділянки необхідним є встановлення та узгодження розмірів такої.

Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами , як вже зазначалось передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) України своїм наказом від 18.05.2010 р. N 376 затвердив інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Позивачі посилаються, що ними не підписувався акт погодження меж земельної ділянки.

Складання такого акту покладено на землепроектну організацію, із обов'язковим зазначенням конфігурації земельної ділянки, а також відомостей про власників (користувачів) сусідніх ділянок.

Межі ділянки наносяться на місцевості комісією, до складу якої входять представники організації, що готувала проект. В присутності комісії сусідам пропонується ознайомитися із Актом встановлення та узгодження меж. В тому разі, коли сусід відмовляється підписувати акт, комісія своїми підписами підтверджує факт відмови.

Після цього Акт разом із проектною документацією надається до комісії із питань землеустрою відповідного органу місцевого самоврядування.

В тому разі, коли ця комісія через відсутність підпису сусіда забракує проектну документацію, виниклий спір вирішується в судовому порядку.

Суду не було надано акту погодження меж земельної ділянки складеного із порушенням норм чинного законодавства, клопотань про витребування та дослідження проектної документації по встановленню меж земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 не надходило.

За наявності експертного висновку, експертом було б досліджено план землеустрою міста, план забудови вулиці, чи кварталу, дані Державного земельного кадастру, документація про встановлення меж земельних ділянок.

Таким чином, судом не встановлена невідповідність Державного акту КР 010380 від 15.07.2008 року на право власності на земельну ділянку площею 779,00 кв. м. по АДРЕСА_1 виданого на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Матеріалами справи не доведено, що наявність Державного акту КР 010380 від 15.07.2008 року на право власності на земельну ділянку призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі.

Відтак, відсутні підстави для визнання рішення Кіровоградської міської ради від 28 грудня 2007 року № 405, в частині безоплатної передачі земельної ділянки розміром 779,00 кв. м. у власність ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5 по АДРЕСА_1недійсним, оскільки не доведено невідповідність рішення вимогам чинного законодавства; невідповідність визначеній законом компетенції Кіровоградської міської ради; порушення у зв'язку з прийняттям рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі. Питання заїзду/виїзду позивачам у двір через земельну ділянку належну відповідачам відноситься до спору про сервітутне право.

Щодо строку позовної давності про застосування якого заявлено стороною відповідача (а.с. 136-137), то змістом судового рішення по справі 2-501/2009року за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, Державного підприємства " Центр державного кадастру" від імені якого діє Кіровоградська регіональна філія про визнання недійсним рішення сесії Кіровоградської міської ради та визнання недійсним і скасування державного акту про право приватної власності на землю, спростовано доводи представника позивача, що про порушення своїх прав позивачі дізнались в межах трирічного строку встановленого ст. 257 ЦК України, оскільки підставою звернення ОСОБА_4 до суду було отримання ним Державного акту на земельну ділянку, який є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачами пропущений строк позовної давності, що в розумінні ст. 267 ЦК України є підставою до відмови у позові.

Проте, в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки суд прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позову по суті заявлених вимог, він не застосовує строк позовної давності за вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, з урахуванням роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від16.04.2004 N 7, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 2, 4, 5, 22, 81, 116, 120, 125,126,152, 153 158 ЗК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Кіровоградської міської ради про визнання рішення незаконним та визнання державного акту недійсним, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляцій скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда