Ухвала

від 12.02.2015 по справі 404/2359/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/322/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О. В.

Доповідач Белінська І. М.

УХВАЛА

Іменем України

12.02.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Кривохижі В.І.,

Чельник О.І.,

при секретареві - Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, - про визнання рішення Кіровоградської міської ради незаконним та про визнання державного акту на право власності на землю недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 Кіровоградської міської ради, яким з урахуванням уточнень просили визнати незаконним та скасувати п.19 Додатку № 25 до рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 р. № 405 щодо безоплатної передачі земельної ділянки розміром 799,00 кв. м. по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_12 а також визнати недійсним і скасувати Державний акт КР 010380 від 15.07.2008 року на право власності на земельну ділянку площею 779,00 кв. м. по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 103 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» позивачам було передано безкоштовно у приватну власністю земельну ділянку площею 357,2 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_2. На підставі цього рішення ОСОБА_5 було видано Державний акт КР 00009251 на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7749 від 02.02.1999 року.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 набули право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на підставі державного акта КР 010380 від 15.07.2008 року, який був виданий на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань врегулювання земельних відносин».

Вважали рішення Кіровоградської міської ради № 405 від 28 грудня 2007 року незаконним, а державний акт на земелю недійсним, в зв'язку з тим, що відповідачі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 під час виготовлення технічної документації по приватизації земельної ділянки не погодили межі земельної ділянки із землекористувачами сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1, зокрема з ними, що призвело до того, що землі спільного користування, визначені як такі у Державному акті від 02.02.1999 року, в Державному акті від 15.07.2008 року визначені як просто приватна земельна ділянка, належна відповідачам ОСОБА_8 і ОСОБА_9, тобто землі спільного користування в даному Державному акті не вказані. При примайманні рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 Кіровоградською міською радою не було взято до уваги наявність державного акту № КР 00009251 від 02.02.1999 року із зазначенням в ньому земель спільного користування.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань врегулювання земельних відносин», на підставі якого відповідачам було видано державний акт КР 010380 від 15.07.2008 року, порушується їх ( позивачів) право користування землями спільного користування для проїзду автомобілем.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14, яка просила задовольнити скаргу, представника ОСОБА_9 ОСОБА_15, яка визнала скаргу, представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_16, яка заперечувала проти доводів скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те. що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності погодження меж земельної ділянки, яка приватизується фізичною особою, власниками або землекористувачами суміжних земельних сам по собі не є підставою для визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про безоплатну передачу земельної ділянки у власність такій особі та для визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю , виданого на підставі такого рішення, за відсутності факту порушення таким рішенням прав та охоронюваних законом інтересів суміжних землевласників або землекористувачів.

Суд першої інстанції дійшов також висновку про недоведеність позивачами допустимими доказами факту порушення відповідачами їх земельних прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та(або) процесуального права.

Згідно із державним актом на право приватної власності на землю, виданим 2.02.1999 року, позивачам а також ОСОБА_17, ОСОБА_18 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка, площею 357,2 кв.м в межах згідно із планом, розташована по АДРЕСА_2, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 15.07.2008 року, відповідачам на праві спільної часткової власності належить присадибна земельна ділянка, кадастровий номер 3510100000:39:325:0026, площею 779 кв.м, розташована по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді. З цього ж державного акту видно, що дана земельна ділянка межує із землями загального користування Кіровоградської міської ради ( від літ. « А» до літ. «Б») та із землекористуванням по АДРЕСА_2 ( від літ. «Б» до літ. «А»).

У судовому засіданні представники ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не дали ствердної відповіді на питання, чи уся земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2 приватизована позивачами. Не заперечували, що за цією адресою проживають і інші особи, які до участі у справі не залучались.

Отже, з долучених до матеріалів справи документів не вбачається той факт, що належна позивачам на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_2 межує безпосередньо із земельною ділянкою по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сам по собі факт відсутності погодження суміжними землекористувачами або власниками земельних ділянок меж земельної ділянки, щодо якої складається кадастровий план, який є складовою частиною технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, не є підставою для відмови у видачі державного акта, скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки та для визнання державного акта недійсним.

Доводи позивачів про те, що відповідачами незаконно була приватизована земельна ділянка визначена у їх ( позивачів) державному акті як земля спільного користування , площею 197,2 кв.м, що становить 1/13 частку від усієї земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, є їх припущенням. Позивачі не зазначили та не надали доказів того факту, у чиєму спільному користуванні знаходилась ця частина земельної ділянки та на які правовій підставі. Опис меж належної позивачам земельної ділянки на плані зовнішніх меж не містить відомостей про те. що ця земельна ділянка межує із земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1. Не спростовані заперечення відповідача ОСОБА_8 про те, що належна йому земельна ділянка межує з боку АДРЕСА_1 із землями, що перебувають у власності територіальної громади м.Кіровограда, що вбачається з належного йому державного акта. Не надано інших належних та допустимих доказів ( ст.ст. 58, 59 ЦПК України) на підтвердження обставин, на які позивачі посилались як на підставу для задоволення позову, на що обґрунтовано послався суд у рішенні.

Суд першої інстанції оцінив надані сторонами докази з додержанням вимог ст.212 ЦПК України та дійшов правильного висновку про недоведеність позивачами факту порушення їх права власності або права користування належною їм земельною ділянкою внаслідок приватизації відповідачами сусідньої присадибної земельної ділянки, до складу якої увійшла частина земельної ділянки, визначена як земля спільного користування у виданому їм (позивачам) державному акті.

Відповідно до ч.3ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків. встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України. До апеляційного суду не надходило клопотань позивачів про витребування письмових доказів, про призначення відповідної експертизи, тощо.

Питання усунення перешкод у користуванні позивачами присадибною земельною ділянкою, а саме створення проїзду, можливо вирішити іншим способом, зокрема шляхом встановлення земельного сервітуту ( ч.2ст.404 ЦК України).

Таким чином, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і ухвалення нового рішення та задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч.1ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: