Рішення

від 09.12.2014 по справі 915/1646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 915/1646/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Приватного підприємства "Рємус-Декор", вул. Енгельса, 50, м. Черкаси, 18001

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 56500

юридична адреса: АДРЕСА_2, 56500

про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року в сумі 70 430, 43 грн., в тому числі: 55 435, 10 грн. - суми боргу, 5 713, 26 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 9 282, 07 грн. - інфляційного збільшення суми боргу

Представники сторін в судове засідання не з'явились

Приватне підприємство "Рємус-Декор" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року в сумі 70 430, 43 грн., в тому числі: 55 435, 10 грн. - суми боргу, 5 713, 26 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 9 282, 07 грн. - інфляційного збільшення суми боргу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.10.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 30.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.10.2014 року відкладено розгляд справи на 20.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 року відкладено розгляд справи на 02.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.12.2014 року відкладено розгляд справи на 09.12.2014 року.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 09.12.2014 року не направили.

Ухвали господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі від 10.10.2014 року, про відкладення розгляду справи від 30.10.2014 року, від 20.11.2014 року, від 02.12.2014 року направлялись на адресу позивача, вказану у позовній заяві, а саме: Приватне підприємство "Рємус-Декор", вул. Енгельса, 50, м. Черкаси, 18001.

Факт отримання позивачем ухвал суду підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 51), підписом повноважного представника на повідомленні від 30.10.2014 року. Отже, позивач був обізнаний про розгляд справи.

Ухвали господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі від 10.10.2014 року, про відкладення розгляду справи від 30.10.2014 року, від 20.11.2014 року, від 02.12.2014 року направлялись судом на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 56500, вказану у позовній заяві та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 47).

Крім того, ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, 56500, вказану у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 82-83; 86-87).

Ухвали господарського суду Миколаївської області, направлені на адресу відповідача повернуті до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 52-54; 93-95).

При цьому, судом враховано наступне.

Явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином сторін про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 10.07.2014 року в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне.

01.05.2010 року між ПП "Рємус-Декор" (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 27.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець проводить оплату за товар по попередній оплаті в розмірі 50 % вартості товару, а 50% вартості з відстрочкою платежу не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання є дата, вказана продавцем у накладній.

Позивач свої зобов'язання за умовами договору виконав повністю, поставляв товар відповідно до накладних, який відповідач отримувала. Свої зобов'язання відповідач виконувала неналежним чином, з порушенням умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 55 435, 10 грн. Час отримання товару, його вартість та розрахунки за нього відображено в акті звірки взаєморозрахунків.

Зокрема, відповідно до видаткової накладної № РН-00010904 від 19.11.2010 року відповідач отримала товар на суму 52 242, 56 грн. Відповідно до видаткової накладної № РН-0000137 від 28.01.2011 року відповідач отримала товар на суму 54 435, 10 грн. За поставками відповідач розрахувалась не в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 509, 525, 610, 625, 626, 629, 655, 664 ЦК України, ст. 180 ГК України та умови договору позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 55 435, 10 грн. - суми боргу, а також нараховані 3 % річних та інфляційні втрати.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.05.2010 року між Приватним підприємством «Рємус-Декор» (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 27 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п. 1.1 Договору) (арк. справи 8).

Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного календарного місяця до закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах.

Суду не подано доказів направлення письмових повідомлень сторін щодо припинення або зміни договору.

Договір підписано представником позивача та відповідачем та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами Договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 2.1-2.3 Договору ціна на товар зазначається в накладних і встановлюється в національній валюті України. Валюта розрахунків - гривня. Загальна сума договору визначається сумою вартості товару, поставленого по всім взятим накладним, в період дії даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець проводить оплату за товар в безготівковій формі, згідно виписаних рахунків, за кожну партію товару. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець проводить оплату за товар по попередній оплаті в розмірі 50% вартості товару, а 50% вартості з відстрочкою платежу не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання є дата вказана продавцем у накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим Договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної).

Відповідно до п. 4.2 Договору товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем згідно з кількістю, вказаною в накладних.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року за період з 14.05.2010 року по 28.01.2011 року позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 272 070, 25 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № РН-0000535 від 14.05.2010 року на загальну суму 15 634, 58 грн. (арк. справи 9);

- видаткова накладна № РН-0000655 від 28.05.2010 року на загальну суму 46 034, 75 грн. (арк. справи 10);

- видаткова накладна № РН-0000860 від 30.06.2010 року на загальну суму 44 039, 77 грн. (арк. справи 11);

- видаткова накладна № РН-0001386 від 03.09.2010 року на загальну суму 59 683, 49 грн. (арк. справи 12);

- видаткова накладна № РН-0001904 від 19.11.2010 року на загальну суму 52 242, 56 грн. (арк. справи 13);

- видаткова накладна № РН-0000137 від 28.01.2011 року на загальну суму 54 435, 10 грн. (арк. справи 14).

Крім того, позивачем було виставлено рахунки на оплату товару, а саме:

- рахунок-фактура № СФ-0000422 від 12.05.2010 року на загальну суму 15 634, 58 грн. (арк. справи 57);

- рахунок-фактура № СФ-0000473 від 28.05.2010 року на загальну суму 46 034, 75 грн. (арк. справи 58-59);

- рахунок-фактура № СФ-0000602 від 30.06.2010 року на загальну суму 44 039, 77 грн. (арк. справи 60-61);

- рахунок-фактура № СФ-0000943 від 03.09.2010 року на загальну суму 59 683, 49 грн. (арк. справи 62-63);

- рахунок-фактура № СФ-0001280 від 18.11.2010 року на загальну суму 52 242, 56 грн. (арк. справи 64-65);

- рахунок-фактура № СФ-0000107 від 28.01.2011 року на загальну суму 54 435, 10 грн. (арк. справи 66-67).

Судом встановлено що відповідачем отриманий товар було оплачено частково, на загальну суму 216 635, 15 грн. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку (арк. справи 16-44).

Відтак заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до видаткових накладних становить 55 435, 10 грн. (272 070, 25 грн. - 216 635, 15 грн.).

Наявність заявленої до стягнення суми заборгованості також підтверджується власною письмовою довідкою позивача, підписаною директором та головним бухгалтером та скріпленою печаткою (арк. справи 68).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суду не подано доказів сплати вказаної суми, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року станом на день розгляду справи становить 55 435, 10 грн., яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки в порушення приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України та п. 3.2 Договору відповідачем у встановлений умовами договору строк не виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, що порушує права позивача. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 9 282, 07 грн. та 3% річних в сумі 5 713, 26 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.13 року індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за порушення строків оплати за товар згідно видаткової накладної № РН-0001904 від 19.11.2010 року на суму 400 грн. та згідно видаткової накладної № РН-0000137 від 28.01.2011 року на суму 8882, 07 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, судом встановлено, що позивачем правильно враховано при розрахунку проведені відповідачем оплати, однак не було взято до уваги ті місяці, коли мала місце дефляція.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за допомогою Бази даних «Законодавство» судом встановлено, що за прострочення строків оплати за товар по видатковій накладній № РН-0001904 від 19.11.2010 року з врахуванням здійснених відповідачем оплат індекс інфляції за грудень 2010 року становить 400 грн., а за прострочення строків оплати за товар по видатковій накладній № РН-0000137 від 28.01.2011 року з врахуванням здійснених відповідачем оплат індекс інфляції за період з лютого 2011 року по серпень 2014 року становить 8 622, 33 грн.

Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 9 022, 33 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 259, 74 грн. слід відмовити.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за порушення строків оплати за товар згідно видаткової накладної № РН-0001904 від 19.11.2010 року за період з 04.12.2010 року по 13.01.2011 року на загальну суму 158, 63 грн., а за прострочення строків оплати за товар по видатковій накладній № РН-0000137 від 28.01.2011 року за період 13.02.2011 року по 31.08.2014 року нараховано 3 % річних на суму 5 564, 63 грн. Детальний розрахунок позивача зазначено в тексті позовної заяви (арк. справи 3).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Керуючись ст. 253, 254 ЦК України та п. 3.2 Договору, судом встановлено, що останній день строку оплати по видатковій накладній № РН-0001904 від 19.11.2010 року сплив 06.12.2010 року, тобто з 07.12.2010 року боржник є таким, що прострочив зобов'язання, а по видатковій накладній № РН-0000137 від 28.01.2011 року останній день строку оплати сплив 14.02.2011 року, тобто з 15.02.2011 року боржник є таким, що прострочив зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних по вищевказаних видаткових накладних за допомогою Бази даних «Законодавство» та з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Судом встановлено, що 3 % річних по видатковій накладній № РН-0001904 від 19.11.2010 року за період з 07.12.2010 року по 13.01.2011 року становлять 148, 77 грн.

Судом встановлено, що 3 % річних по видатковій накладній № РН-0000137 від 28.01.2011 року за період з 15.02.2011 року по 31.08.2014 року становлять 5 541, 33 грн.

Отже, позовна вимога в частині стягнення 5 690, 10 грн. - 3 % річних підлягає задоволенню. В решті 3% річних в сумі 23, 16 грн. слід відмовити.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року становить 1 218 грн.

За таких обставин в спірному випадку судовий збір з позовної заяви має становити 1 827, 00 грн. Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 679 від 10.07.2014 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 981, 57 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України суми судового збору в розмірі 154, 57 грн. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Приватного підприємства "Рємус-Декор" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року в сумі 70 430, 43 грн., в тому числі: 55 435, 10 грн. - суми боргу, 5 713, 26 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 9 282, 07 грн. - інфляційного збільшення суми боргу.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 56500; юридична адреса: АДРЕСА_2, 56500 (код НОМЕР_1) на користь позивача Приватного підприємства "Рємус-Декор", вул. Енгельса, 50, м. Черкаси, 18001 (код ЄДРПОУ 30842641):

- 55 435, 10 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять грн. 10 коп.) - основної заборгованості за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року;

- 9 022, 33 грн. (дев'ять тисяч двадцять дві грн. 33 коп.) - інфляційного збільшення суми боргу за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року;

- 5 690, 10 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто грн. 10 коп.) 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року;

- 1 819, 69 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять грн. 69 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в сумі 282, 90 грн. (двісті вісімдесят дві грн. 90 коп.) відмовити.

Повернути позивачу Приватному підприємству "Рємус-Декор", вул. Енгельса, 50, м. Черкаси, 18001 (код ЄДРПОУ 30842641) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 154, 57 грн. (сто п'ятдесят чотири грн. 57 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 679 від 10.07.2014 року, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що видати ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 15.12.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш