Постанова

від 16.04.2015 по справі 915/1646/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 915/1646/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Зелінський В.А., за довіреністю № б/н від 21.10.2014р.; Гричаненко О.М., за довіреністю № б/н від 08.07.2014р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014р.

по справі № 915/1646/14

за позовом Приватного підприємства „Рємус-Декор"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення заборгованості

Встановила:

У жовтні 2014 року Приватне підприємство „Рємус-Декор" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості за Договором купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року в сумі 70 430, 43 грн., в тому числі: 55 435, 10 грн. - суми боргу, 5 713, 26 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 9 282, 07 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Позов обґрунтований приписами ст.ст. 509, 525, 610, 625, 626, 629, 655, 664 Цивільного кодексу України та ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014р. (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 55 435, 10 грн. основного боргу, 9 022, 33 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 5 690, 10 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 1 819,69 грн. судового збору. В решті позову в сумі 282, 90 грн. відмовлено. Повернуто Приватному підприємству "Рємус-Декор" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 154, 57 грн.

Суд першої інстанції, посилаючись на норми зобов'язального права, дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу та доведеність обставин, на які посилається позивач, належними та допустимими доказами.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд задовольнив частково посилаюсь на власний розрахунок.

Розподіливши судові витрати суд першої інстанції застосував приписи статей Закону України «Про судовий збір».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, виходячи з фактичної суми боргу.

В апеляційній скарзі сторона посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме: справу розглянуто судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.

Також, апелянт не погоджується з сумою боргу та відповідно сумою штрафних санкцій посилаючись на власний акт звірки взаєморозрахунків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Зокрема, ухвала Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 19 березня 2015 року направлялась судом на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, вказану в апеляційній скарзі, договорі купівлі-продажу та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи була повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою. Заяви про зміну адреси апелянтом до Одеського господарського суду не надавалось.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

До початку розгляду справи позивачем надані додаткові докази, а саме довідки банку про обіг коштів карткових рахунках позивача. В обґрунтування доводів поважності причин ненадання зазначених доказів суду першої інстанції позивач посилається на доводи апеляційної скарги щодо оплати коштів на карткові рахунки позивача, потреба в спростуванні яких виникла лише на стадії апеляційного перегляду справи.

Судова колегія з урахуванням доводів апеляційної скарги визначила причину ненадання додаткових доказів суду першої інстанції поважною, та залучила їх до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2010 року між Приватним підприємством «Рємус-Декор» (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 27, за умовами якого продавець зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 2.1-2.3 Договору ціна на товар зазначається в накладних і встановлюється в національній валюті України. Валюта розрахунків - гривня. Загальна сума договору визначається сумою вартості товару, поставленого по всім взятим накладним, в період дії даного договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами пункту 3.1 Договору, покупець проводить оплату за товар в безготівковій формі, згідно виписаних рахунків, за кожну партію товару. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

У відповідності до п. 3.2 Договору, покупець проводить оплату за товар по попередній оплаті в розмірі 50% вартості товару, а 50% вартості з відстрочкою платежу не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання є дата вказана продавцем у накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим Договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем згідно з кількістю, вказаною в накладних.

Згідно пункту 8.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року.

Сторони погодили у п. 8.2 Договору, що у разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного календарного місяця до закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 27 від 01.05.2010 року за період з 14.05.2010 року по 28.01.2011 року позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 272 070, 25 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 9-14).

Крім того, позивачем було виставлено рахунки на оплату товару, а саме:

- рахунок-фактура № СФ-0000422 від 12.05.2010 року на загальну суму 15 634, 58 грн. (арк. справи 57);

- рахунок-фактура № СФ-0000473 від 28.05.2010 року на загальну суму 46 034, 75 грн. (арк. справи 58-59);

- рахунок-фактура № СФ-0000602 від 30.06.2010 року на загальну суму 44 039, 77 грн. (арк. справи 60-61);

- рахунок-фактура № СФ-0000943 від 03.09.2010 року на загальну суму 59 683, 49 грн. (арк. справи 62-63);

- рахунок-фактура № СФ-0001280 від 18.11.2010 року на загальну суму 52 242, 56 грн. (арк. справи 64-65);

- рахунок-фактура № СФ-0000107 від 28.01.2011 року на загальну суму 54 435, 10 грн. (арк. справи 66-67).

Встановлено, що всупереч домовленості відповідачем отриманий товар було оплачено лише частково, на загальну суму 216 635, 15 грн., що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку (арк. справи 16-44).

Відтак заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до видаткових накладних становить 55 435, 10 грн.

Наявність заявленої до стягнення суми заборгованості також підтверджується власною письмовою довідкою позивача, підписаною директором та головним бухгалтером та скріпленою печаткою (арк. справи 68).

Доказів оплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 55 435, 10 грн., що підлягає стягненню.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок інфляційних витрат зроблений судом першої інстанції як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства. Таким чином, за вказаним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 9 282, 07 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Ліга-Закон" перевірила розрахунок нарахованих відповідачу 3 % річних та встановила, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 5 690, 10 грн.

Доводи скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судом, через неповідомлення відповідача про час та місце судового розгляду спору, спростовуються матеріалами справи, а саме повернутими поштовими повідомленнями які були направлені на всі відомі суду адреси.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд прийняв всі передбачені ГПК України міри для сприяння в участі відповідача у розгляді справи та доведення ним суду своєї позиції та правомірно, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача розглянув справу за відсутністю його представника в порядку ст. 75 ГПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Посилання відповідача на акт взаєморозрахунків від 22.12.2014р. не приймається до уваги колегії суддів, оскільки він не підписаний збоку позивача.

Крім того, зазначена в акті взаєморозрахунків від 22.12.2014р. графа сплати відповідачем грошових коштів на картковий рахунок позивача, спростовується банківськими документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається. У зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014р. по справі № 915/1646/14 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.04.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська