Постанова

від 10.12.2014 по справі 821/1459/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1459/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісєст" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісєст" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2013 року №000752200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 155067,00 грн., з яких за основним платежем на 103378,00 грн., за штрафними санкціями на 51689 грн. та №0007532200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 327811,50 грн., з яких за основним платежем на 218541,00 грн., за штрафними санкціями на 109270,50 грн., №0007542200, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання реєстрів ведення податкового обліку доходів та витрат, дані яких використані при декларуванні податку на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки ДПІ щодо безтоварності операцій позивача з контрагентами є безпідставними, оскільки відповідачу під час перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення робіт вказаними контрагентами. Крім того, ТОВ зазначено, що позивачем виконано всі вимоги Податкового кодексу України (далі ПК України) щодо формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з вказаними контрагентами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19 листопада 2013 року №0007522200, №0007532200 та №0007542200.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 листопада 2013 року по 05 листопада 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за податкові періоди 2012 року та з ПДВ за червень, серпень, листопад 2012 року, липень 2013 року по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ПП "Агро Лагістик Прем'єр" у червні 2012 року, ПП "Євро Логістик Південь" у серпні 2012 року, ТОВ "ПМК-29" у листопаді 2012 року, ТОВ "Хозбудпоставка" у липні 2013 року та за всі податкові періоди подальшої реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11 листопада 2013 року №1317/21-03-22-05/34660629, яким встановлено порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого завищено витрати операційної діяльності по ПП "Агро Лагістик Прем'єр" у червні 2012 року на суму 204166,67 грн., по ПП "Євро Логістик Південь" у серпні 2012 року на суму 288109,16 грн., ТОВ завищені витрати по рядку 05 та 05.1 декларацій: за І півріччя 2012 року в сумі 204167,00 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 492276,00 грн. та відповідно за 2012 рік на суму 492276,00 грн. та занижено суму податку на прибуток за 2012 рік всього на суму 103378,00 грн., у тому числі: за І півріччя 2012 року в сумі 42875,00 грн. (за ІІ квартали 2012 року на суму 42875,00 грн.); за 3 квартали 2012 року в сумі 1033378,00 грн. (за ІІ квартал 2012 року - на суму 60503,00 грн.); за 2012 рік в сумі 103378,00 грн. та п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по ПП "Агро Лагістик Прем'єр" у червні 2012 року на суму 40833,00 грн., по ПП "Євро Логістик Південь" у серпні 2012 року на суму 57622,00 грн., по ТОВ "Хозбудпоставка" у липні 2013 року на суму 120085,90 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, всього у сумі 218541,00 грн., у тому числі: за червень 2012 року на суму 40833,00 грн., за серпень 2012 року на суму 57622,00 грн., за липень 2013 року на суму 120086,00 грн.. Крім того, в ході перевірки ТОВ не надано реєстрів ведення податкового обліку доходів та витрат, дані яких використані при декларуванні податку на прибуток, що є порушенням п.44.1 ст.44 ПК України.

На підставі акту перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року №000752200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 155067,00 грн., з яких за основним платежем на 103378,00 грн., за штрафними санкціями на 51689 грн., №0007532200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 327811,50 грн., з яких за основним платежем на 218541,00 грн., за штрафними санкціями на 109270,50 грн., №0007542200, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання реєстрів ведення податкового обліку доходів та витрат, дані яких використані при декларуванні податку на прибуток.

Винесення зазначених податкових рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ПП "Агро Лагістик Прем'єр", ПП "Євро Логістик Південь", ТОВ "Хозбудпоставка", а також враховував наявність належним чином оформлених первинних документів по операціях з вказаними контрагентами, а тому висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями є протиправним. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність нарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток на підставі податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2013 року №0007522200, №0007522200, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником своїх валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

На підтвердження обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ ТОВ посилалося на те, що вони були сформовані за наслідками виконання договорів субпідряду від 01 червня 2012 року № 1, від 01 серпня 2012 року № 01-08, від 04 серпня 2012 року № 04/08 та від 09 серпня 2012 року №09/12, укладених з ПП "Агро Лагістик Прем'єр", ПП "Євро Логістик Південь" та ТОВ "ПМК-29" з метою виконання основного договору підряду №1-3/21 на будівництво полігону твердих побутових відходів в смт.В.Лепетиха Херсонської області (пусковий комплекс), укладеного з Комунальною установою з капітального будівництва Херсонської обласної ради за результатами перемоги ТОВ в тендері 29 травня 2012 року.

Відповідно до п.7.1 договору підряду №1-3/21 від 29 травня 2012 року підрядник залучає для виконання робіт субпідрядні організації і забезпечує координацію їх діяльності на будмайданчику. Замовник погоджує перелік субпідрядників і має право відхилити залучення неспроможних організацій.

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем не було надано суду жодного доказу погодження переліку субпідрядних організацій замовником - Комунальною установою з капітального будівництва Херсонської обласної ради, в тому числі затвердження замовником обсягів зазначених у наданих позивачем первинних документах виконаних субпідрядниками робіт. Не було надано позивачем і будь-яких інших доказів зв'язку вказаних договорів субпідряду з договором підряду №1-3/21 від 29 травня 2012 року.

Крім цього, відповідно до п.1.1 та 1.2 вказаного договору підряду підрядник зобов'язується виконати вищевказані роботи згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією. Склад та обсяги робіт, які доручаються виконати підряднику визначаються проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Також, п.3.1 договору встановлено, що договірна ціна визначається у кошторисі, який є невід'ємною частиною договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня, а позивачем ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не було надано: проектну та дозвільну документацію, кошторис, які є невід'ємною частиною договору, а з наданих позивачем форм КБ-3 та КБ-2В вбачається, що передбачені договором підряду №1-3/21 від 29 травня 2012 року роботи були виконані самим ТОВ, що і було перевірено та затверджено підписом та печаткою замовника (т.1 а.с.78-98).

Крім того, п.3.1 договору підряду № 1-3/21 передбачено, що договірна ціна є твердою і складає 830298,00 грн..

В той же час, договірна ціна за договором субпідряду №1 від 01 червня 2012 року, який був укладений за твердженням позивача на виконання вказаного договору підряду № 1-3/21, також складає 830298,00 грн.. Окрім цього, з позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що за твердженням позивача для виконання договору підряду №1-3/21 на будівництво сміттєзвалища ТОВ укладало ще і інші договори субпідряду (№01/08, 04/08 та 09/12) на загальну суму 581063,00 грн. (т.1 а.с.99-100, 115-116, 136).

Таким чином, загальна сума, яку ТОВ повинно було сплатити контрагентам за договорами субпідряду, значно перевищує очікувані надходження від виконання основного договору підряду №1-3/21, і в ході розгляду справи позивачем не було надано суду будь-яких пояснень стосовно економічної доцільності та принципу комерційної вигоди, яку ТОВ ставило за мету при укладанні вказаних договорів субпідряду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2013 року між позивачем та ТОВ "Хозбудпоставка" був укладений договір субпідряду №0306-13, який за твердженням позивача укладався на виконання укладеного з Комунальною установою з капітального будівництва Херсонської обласної ради договору підряду №1-3/64 на будівництво дитячого садка на 45 місць по вул.Миру с.Залізний порт Голопристанського району Херсонської області від 20 вересня 2012 року.

Так, п.1.1 вказаного договору субпідряду передбачено, що субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи на будівництво дитячого садка відповідно до проектно-кошторисної документації.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не було надано відповідну первинну документацію, що підтверджувала б правомірність формування податкового кредиту та витрат. Так, матеріали справи містять лише два платіжні доручення, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року та податкову накладну від 03 липня 2013 року №3 на загальну суму 500000,00 грн., в якій, між іншим, не зазначено належним чином опис (номенклатура) послуг/робіт, їх кількість, обсяг, за виконання яких ТОВ було сформовано податковий кредит.

Також в ході розгляду справи позивачем не було надано суду жодного доказу узгодження з замовником залучення до виконання робіт в якості субпідрядника ТОВ "Хозбудпоставка", що передбачено п.9.1 - п.9.4 договору підряду №1-3/64 від 20 вересня 2012 року, а з наданих позивачем форм КБ-3 та КБ-2В вбачається, що передбачені вказаним договором підряду роботи були виконані самим ТОВ, що і було затверджено підписом та печаткою замовника (т.1 а.с.163-169).

Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами-субпідрядниками, не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування витрат та податкового кредиту, а будь-яких інших належних доказів на підтвердження фактичного здійснення цих операцій та їх зв'язку з господарською діяльністю ТОВ в ході розгляду справи позивачем надано не було.

При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції, якщо фактичне виконання цієї господарської операції не підтверджена відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року №0007542200, оскільки, ПК України не передбачено обов'язку ведення підприємством "реєстрів податкового обліку доходів і витрат", а також в зв'язку з відсутністю обґрунтування ДПІ відповідного порушення в акті перевірки.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився часткових порушень норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ частково.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісєст" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року за № 0007542200, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук О.В. Яковлєв