Ухвала

від 25.11.2014 по справі 813/9535/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 876/3003/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З. М., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Гнатик А. З.

представника відповідача Писарев О. Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Честер Плюс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 813/9535/13-а за позовом Приватного підприємства "Честер Плюс" до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, за участю третьої особи - Головного Управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними і скасування картки відмови у прийнятті митної декларації і рішення, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та курсової різниці,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2013 року Приватне підприємство "Честер Плюс" звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, яким просило визнати протиправним і скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00533; визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900105/2 від 21 жовтня 2013 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 8484,05 грн надмірно сплаченого податку на додану вартість та 85,57 грн курсової різниці.

Позов мотивує тим, що при митному оформленні придбаних товарів, було подано відповідачеві усі документи, перелік яких міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому, позивач вважає, що такі документи не містять ані розбіжностей, ані ознак підробки, а також у них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що факт розбіжності між платіжним дорученням та інвойсом було встановлено не під час митного оформлення, а при розгляді витребуваних документів, наданих позивачем пізніше. Крім того, розбіжності між платіжним дорученням та інвойсом виникли, оскільки відповідно до умов контракту саме наданим відповідачу інвойсом підтверджується асортимент та ціна товару. Інвойс вказаний в платіжному дорученні виданий як рахунок на оплату партії товару відповідно до контракту.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було укладено контракт на поставку і продаж продукції №01/28-07-2010 від 28 липня 2010 року з AKUMSAN PLASTIK URUNEL SANAYI VE TIKARET A.S. (Туреччина). За вказаним контрактом (договором) позивачем здійснювалися операції зі закупівлі комплектуючих до акумуляторів. Згідно з пунктами 2.1., 5.1. контракту, продаж здійснювався відповідно до інвойсу, пунктом 4.1. та змінами від 5 січня 2011 року визначено, що поставка здійснюється на умовах DAP Lviv, пунктами 5.3.-5.6. передбачено розрахунки на умовах передоплати за товар шляхом безготівкової оплати в євро.

З метою митного оформлення придбаних за контрактом товарів 18 жовтня 2013 року позивачем було подано до митного органу вантажну митну декларацію №209120000/2013/839040.

До декларації було додано документи, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема:

- уніфіковану митну квитанцію МД-1 від 16 жовтня 2013 року;

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22 листопада 2012 року;

- CMR від 10 жовтня 2013 року;

- CarnetTIR від 12 жовтня 2013 року;

- банківський платіжний документ №109 від 28 серпня 2013 року;

- банківський платіжний документ №113 від 30 вересня 2013 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) №104565 від 10 жовтня 2013 року;

- контракт на поставку і продаж продукції №01/28-07-2010 від 28 липня 2010 року;

- доповнення до контракту від 5 січня 2011 року, 15 жовтня 2010 року, 1 березня 2011 року, 18 березня 2011 року;

- довідку про проведення декларування валютних цінностей від 10 липня 2013 року;

- сертифікат про походження товару форми А №ВО765998 від 10 жовтня 2013 року;

- рішення органу з сертифікації №185/18-Л від 30 травня 2012 року;

- копію митної декларації країни відправлення;

- прайс-лист виробника товару.

З аналізу митної декларації позивача зрозуміло, що митна вартість товарів у ній була заявлена за основним методом визначення митної вартості, тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В ході розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, відповідачем було встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, містять неточності та розбіжності, що на думку відповідача може свідчити в тому числі й про підробку документів. Зокрема, у сертифікаті про походження товару, фактурі, контракті, пакувальному листі та прайс-листі наявна розбіжність у підписах відправника товарів. А окрім того, надані платіжні доручення №109 28 серпня 2013 року та №113 від 30 вересня 2013 року в графі "призначення платежу" містять посилання на інвойс №СН2208 від 22 серпня 2013 року, який не був наданий до митного оформлення, а подано було інший інвойс - №104565 від 10 жовтня 2013 року.

Враховуючи виявлені розбіжності на виконання частини 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем було запропоновано позивачеві надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (за переліком, визначеним митним органом) та проведена процедура консультацій.

Зокрема відповідач пропонував позивачу надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На виконання запиту відповідача позивачем 21 жовтня 2013 року було надано: прайс-лист виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні доручення.

Інші документи позивачем не надавались.

Відповідачем за результатами розгляду було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900105/2 від 21 жовтня 2013 року та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00533.

21 жовтня 2013 року позивачем подано нову вантажну митну декларацію з уточненою митною вартістю (визначеною відповідачем).

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.

Пунктом 2 (b) статті VII ГАТТ передбачено, що під "дійсною вартістю" повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною статті 55 МК передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивачем не було подано документів для усунення розбіжностей, що виникли, а відтак митний орган на виконання своїх повноважень виніс оскаржене рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00533.

Оскільки позивачем при поданні митної декларації заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів також погоджується з методом визначення митної вартості товарів обраним відповідачем (резервним), оскільки застосування інших методів було неможливим через неподання позивачем усіх необхідних документів та у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення -суду першої інстанції

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Честер Плюс" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 813/9535/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Матковська З. М.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 30 листопада 2014 року