Ухвала

від 04.12.2014 по справі 816/3464/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 816/3464/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р. по справі № 816/3464/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Механічно-ремонтний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0003612201/1553, № 0003622201/1554.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р. по справі № 816/3464/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 04.12.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, 21 червня 2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як юридична особа. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість. Відповідно до відомостей ЄДР, основним видом господарської діяльності підприємства є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин (КВЕД 25.11).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 18 червня 2014 року по 16 липня 2014 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 23 липня 2014 року № 1873/16-03-22-01-08/13951984 (том І а.с. 15-63).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 111191,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року - на 15598,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на 19043,00 грн., за IV квартал 2012 року - на 22033,00 грн., за І квартал 2013 року - на 7979,00 грн., за IV квартал 2013 року - на 46538,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на 93784,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року - на 4201,00 грн., за червень 2012 року - на 10654,00 грн., за липень 2012 року - на 9412,00 грн., за вересень 2012 року - на 40135,00 грн., за жовтень 2012 року - на 10148,00 грн., за листопад 2012 року - на 10835,00 грн., за лютий 2013 року - на 8399,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 23 липня 2014 року № 1873/16-03-22-01-08/13951984 контролюючим органом 14 серпня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003622201/1554 (т. 1, а.с. 13), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) на суму 93784,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46892,00 грн.; № 0003612201/1553 (т. 1, а.с. 10), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 111191,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 55596,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14 серпня 2014 року № 0003612201/1553, колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом вказаного рішення про збільшення ТОВ "Механічно-ремонтний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про те, що позивачем перевищено ліміти утворення металевої стружки, яка утворюється при обробці металу, допущено переробку зайвих 140,9 т металу та здійснено реалізацію власної продукції за цінами, нижчими за собівартість. Таким чином, відповідач пов'язує заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток з невключенням до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, які формують собівартість виготовленої продукції, та з безпідставним включенням збитків до складу витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податків витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг регулюються статтею 138 Податкового кодексу України (в редакції на час відображення спірних операцій в податковому обліку).

Відповідно до підпункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З акту перевірки від 23 липня 2014 року № 1873/16-03-22-01-08/13951984 вбачається, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ встановлено, що у періоді, охопленому перевіркою, ТОВ "Механічно-ремонтний завод" реалізовувало продукцію власного виробництва за цінами нижчими, ніж собівартість виготовленої продукції на 1297182,00 грн. згідно регістрів бухгалтерського обліку.

При цьому, як слідує з акту перевірки зазначений висновок Кременчуцької ОДПІ зумовлено аналізом господарської діяльності позивача, яка міститься у відомості № 16 реалізації по pax. 361 продукції, виписках оборотів з головної книги по рахункам: 701 - дохід від реалізації продукції, 901 - собівартість готової реалізованої продукції; 791 - фінансові результати від основної діяльності.

Проте, показники, що характеризують діяльність підприємства щодо надання послуг з металообробки (рах. 703) позивачем в ході проведення перевірки не досліджувались (т. І а.с. 26-27).

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, по кредиту - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінaнсові результaти".

Рахунок 90 має такі субрахунки: 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"; 902 "Собівартість реалізованих товарів"; 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"; 904 "Страхові виплати".

При цьому, колегія суддів враховує, що ТОВ "Механічно-ремонтний завод", крім реалізації продукції власного виробництва, в досліджуваному періоді також здійснювало діяльність щодо надання послуг з металообробки третім особам.

З акту перевірки вбачається, що в процесі визначення суми доходу підприємства відповідачем не включено до його складу роботи та послуги виробничого характеру (т. ІІ а.с. 49-220, т. ІІІ а.с. 6-136), які надавались ТОВ "Механічно-ремонтний завод" протягом періоду з квітня 2012 року по грудень 2013 року за господарсько-правовими договорами (рахунок 703).

Згідно відомостей головної книги позивача за 2013 рік дохід товариства за виконані роботи та послуги (pax. 703) склав 1034674,80 грн.

Цей дохід (рах.703) відображений перевіряючими в таблицях на стор. 4 та 5 акту перевірки та в додатку № 11б акту перевірки, проте не врахований податковим органом в розрахунку собівартості наведеної в таблиці на стор. 12 акту перевірки.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що рахунок бухгалтерського обліку 90 (собівартість реалізованої готової продукції) включає, крім собівартості реалізованої продукції , собівартість виконаних робіт (послуг).

Враховуючи викладене, дохід позивача, пов'язаний з виробничою діяльністю, складає: 1034674,80 грн. (рах.703) + 8836436,00 грн. (рах.701) = 9871110,80 грн.

Таким чином, різниця між доходом (рах.703 + pax. 701) та собівартістю (pax. 90) складає: 9871110,80 грн. - 9854364,00 грн. = 16746,80 грн.

Отже підприємством від здійснення господарської діяльності отримано прибуток.

Оскільки податкова помилково врахувала під час проведення перевірки тільки дохід (рахунок 701-продукція власного виробництва), з якого відраховано собівартість (рахунок 90), отримала з розрахунку збиток підприємства в розмірі 1297182,00 грн., з чого зробила висновок про реалізацію товарів по цінам нижче собівартості.

З огляду на викладене, доводи відповідача, про реалізацію ТОВ "Механічно-ремонтний завод" продукції власного виробництва та робіт (послуг) за цінами, що не є нижчими за їх собівартість, є безпідставними.

У ході перевірки контролюючим органом при співставленні обсягів обробленого у механічному відділенні металу, який обчислено згідно забірних карт матеріалів у виробництво і допустимого утворення стружки з обсягами зданої до утилізації стружки встановлено перевищення лімітів утворення стружки металу за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року на 43,328 т.

З акту перевірки слідує, що при здійсненні підрахунків фахівцями контролюючого органу не взято до уваги обсяг стружки металу, що утворився від виготовлення металопродукції з її обробленням в Котельно-зварювальному відділенні, оскільки для визначення гранично допустимих обсягів утворення стружки від обробки металу взято додаток до Пояснювальної записки до розрахунку утворення побутових і промислових відходів виробництва на 2013 рік "Розрахунок утворення відходів у механічному відділенні", відповідно до відомостей якого у інших відділеннях ТОВ "Механічно-ремонтний завод" відходи у вигляді стружки металу не утворюються.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органа, виходячи з того, що, по-перше, документ, на підставі якого фахівцями Кременчуцької ОДПІ здійснено розрахунки гранично допустимої кількості утворення металевої стружки, є лише звітним документом, що відображає фактичну кількість стружки, яка утворилась у певному відділенні підприємства протягом визначеного проміжку часу, та не може застосовуватись для визначення нормативу об'єму відходів (стружки металу) усіх відділень заводу, а по-друге, з матеріалів справи вбачається, що обробка металу з утворенням металевої стружки позивачем здійснюється також і в Котельно-зварювальному відділенні, в якому товариством здійснюється виконання робіт (послуг) з обробки металу та виготовлення металоконструкцій із застосуванням продольно-стругальних та радіально-свердлувальних верстатів, які знаходяться на балансі підприємства (т. ІІ а.с. 22-48), що не було взято до уваги перевіряючими.

З Додатку № 3 до Акту "Зведені дані лімітно-забірних карток Механічного відділення ТОВ "Механічно-ремонтний завод" (т. І а.с. 73-76) слідує, що контролюючим органом в ході визначення фактичних обсягів обробленого позивачем металу протягом періоду, охопленого перевіркою, безпідставно не взято до розрахунків деякі його позиції (труба, лист та інші), що фактично проходили металообробку, внаслідок якої утворювалась стружка чорних металів.

Фактичні обсяги обробки металопрокату чорних металів з утворенням стружки відображені в таблиці "Обсяги обробленого металу та виниклої стружки" та підтверджуються залученими до матеріалів справи документами: відомістю залишків на 31 березня 2012 року, лімітно-заборними картонками за період жовтень-грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року, матеріальними звітами за кожний звітний останній день за періоди : квітень-грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року, "Переліком актів виконаних робіт по ТОВ "Механічно-ремонтний завод" в розрізі виконаних робіт та кількості утворення стружки по відділеннях" (т. І а.с. 237-250, т. ІІ а.с. 1-48).

Крім того, при здійсненні розрахунків відповідачем не взяті до уваги дані залишків металу на 31 березня 2012 року, відомості лімітно-заборних карток Котельно-зварювального відділення, відомості складського обліку підприємства та відомості про кількість утвореної стружки від наданих позивачем послуг з обробки металу третім особам.

Так, серед видів діяльності, які здійснює позивач, є надання робіт (послуг) виробничого характеру іншим суб'єктам господарювання. ТОВ "Механічно-ремонтний завод" надає послуги виробничого характеру замовникам з обробки металу (сировина/металопрокат при цьому є власністю цих підприємств), стружка, яка утворюється в процесі обробки наданої сировини, залишається у власності підприємства.

Матеріалами справи підтверджено, що кількість такої стружки за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року становить 24,1643 т, що відображено в таблиці "Обсяги обробленого металу та утворення стружки" (т. І а.с. 238).

Факт надання позивачем послуг з обробки металу, що належить третім особам, підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг), пояснювальними записками до технологічного процесу по наданні послуг з виготовлення металевих виробів, довідками про наявність металевої стружки від обробки металу (т. ІІ а.с. 6-136).

Також з матеріалів справи слідує, що стружка, яка утворюється від обробки металу, оприбутковується на центральний склад згідно прибуткових ордерів в кількісному відображенні. Підприємством складається акт з відображенням найменування, ваги стружки, % засору, ціни реалізації, згідно договору купівлі-продажу металовідходів, укладеного з покупцем. Під час реалізації відходів (стружки) оформлюється рахунок-фактури, акт приймання металів (вторинних), згідно наданої довіреності, податкова накладна. Копія даних документів наявні в матеріалах справи.

Дохід від реалізації відходів (стружки) відображається на субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", собівартість реалізованої стружки відображається на субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів", що підтверджується додатками № 12а, 12б до акту перевірки та не заперечується відповідачем по справі.

Отже, враховуючи кількість залишків ТОВ "Механічно-ремонтний завод" станом на 31 березня 2012 року, кількість обробленого металу в Механічному та Котельно-зварювальному відділеннях заводу, а також кількість обробленого металу, що надавався замовниками для металообробки за період, охоплений перевіркою, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість розрахунків Кременчуцької ОДПІ, безпідставність доводів контролюючого органу щодо надмірного утворення стружки металу та, як наслідок, про непідтвердженість факту зайвої переробки металу.

Таким чином, є неправомірними і висновки відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та заниження податку на прибуток в розмірі, а відтак винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 0003612201/1553.

Щодо податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14 серпня 2014 року № 0003622201/1554, колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом вказаного рішення про заниження позивачем протягом періоду, що перевірявся, податку на додану вартість на 93784,00 грн., слугував висновок контролюючого органу про протиправність господарських правовідносин позивача з ТОВ "Дніпро-Метал", встановлених актом перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року № 885/22-1/35933777, а також із безпідставним формуванням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обґрунтованість розрахунків щодо обсягу обробленого металу через кількість утвореної стружки чорних металів досліджувалась судом при наданні оцінки податковому повідомленню-рішенню від 14 серпня 2014 року № 0003612201/1553.

Збільшуючи позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ "Дніпро-Метал" податковий орган виходив з того, що реальність операцій з вищевказаним суб'єктом господарювання неможливо підтвердити в зв'язку з відсутністю у контрагента позивача необхідних умов для досягнення відповідних результатів у силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, що на думку відповідача свідчить про відсутність у ТОВ "Дніпро-Метал" адміністративно-господарських можливостей щодо виконання господарських зобов'язань та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Дніпро-Метал" (Постачальник) 01 квітня 2011 року укладено договір поставки № 112223 (т. 1 а.с. 129-131).

Згідно умов вказаного Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар у кількості, асортименті, за цінами та стандартами, вказаними у додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлену відповідно до специфікацій продукцію та оплатити її вартість у розмірі та строки, передбачені цим Договором.

Пунктами 2.2, 2.3 Договору визначено, що відвантаження продукції Постачальником здійснюється залізничним транспортом у відповідності до вагонних норм відвантаження або автомобільним транспортом. Зобов'язання Постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі продукції Замовнику або перевізнику, про що свідчить дата відмітки залізничної транспортної накладної та станції відправлення, дата виписки автомобільної транспортної накладної або дата акта здачі-приймання товару (накладної).

З метою придбання металопрокату позивачем на адресу Постачальника направлено специфікації, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І а.с. 132-134).

" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Дніпро-Метал" Покупцю виставлено рахунки-фактури (т. І а.с. 138, 144, 150).

Надані позивачем копії платіжних доручень з відміткою банківської установи (т. І а.с. 139, 145, 152), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

За наслідками здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Дніпро-Метал" останнім виписано податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. І а.с. 140, 146, 151).

На підтвердження факту приймання-передачі товару, обумовленого договором від 01 квітня 2011 року № 112223, контрагентом позивача складено видаткові накладні (т. І а.с. 141, 147, 153).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії витягу з журналу довіреностей (т. І а.с. 136-137) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався представником підприємства позивача.

На підтвердження факту надходження товару на підприємство та його оприбуткування по бухгалтерському обліку позивачем надано документи первинного бухгалтерського аналітичного обліку, а саме прибуткові ордери (т. І а.с. 143, 149, 155).

Перевезення товару за договором з ТОВ "Дніпро-Метал" здійснена власним вантажним автомобільним транспортом позивача, що підтверджується копіями належним чином оформлених ТТН (т. І а.с. 142, 148, 154).

З наданого журналу обліку виїзду та в'їзду автотранспорту, слідує, що автомобілі та водії, які здійснювали перевезення товарно-матеріальних цінностей обліковані у журналах, а вказані данні щодо водіїв і автомобілів відповідають даним товарно-транспортних накладних (а.с. 158-211, т. 6).

Необхідною умовою для включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності. А саме, з матеріалів справи слідує, що ТОВ "Механічно-ремонтний завод" є підприємством-виробником будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій та спеціалізується на металообробці. Для виготовлення вищевказаних конструкцій використовується сировина, зокрема, металопрокат, який придбавався позивачем, в тому числі у ТОВ "Дніпро-Метал" (т. І а.с. 157-232).

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Дніпро-Метал" та інших первинних документів включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди, відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість та враховано при визначені сум податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України за результатами звітних періодів.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах відомостей акту перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року № 885/22-1/35933777, де зазначено, що контрагент позивача - ТОВ "Дніпро-Метал" не має виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та достатньої кількості штатних працівників та фахівців, тощо та сформовано висновок про неможливість здійснення цими підприємствами господарської діяльності з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством суб'єкти господарювання не обмежені у праві за відсутності/недостатності власних виробничих потужностей використовувати залучені на підставі цивільно-правових або господарсько-правових договорів активи.

Тобто, відсутність у ТОВ "Дніпро-Метал" виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, достатньої кількості штатних працівників та фахівців не є автоматичним доказом фіктивності угод, зазначених суб'єктів господарювання.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини між позивачем та ТОВ "Дніпро-Метал" відбулися у вересні 2012 року, проте акт перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська складений 26 лютого 2013 року, тобто майже через півроку після здійснення спірних правовідносин.

Слід зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту та витрат у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" А.Д. проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання контрагентом-постачальником його зобов'язань зі сплати податків. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2014 року № 0003612201/1553 та № 0003622201/1554, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р. по справі № 816/3464/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Бартош Н.С.