Постанова

від 21.11.2014 по справі 815/4925/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4925/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Капітонова П.П.

представника відповідача Савецької Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс - Ель» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області при перевірці позивача шляхом обґрунтування оскаржуваного рішення посиланням на завідомо недостовірні відомості та втративши чинність норми;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.08.2014 року № 0002542202.

В обґрунтування правової позиції позивач зазначив, що посадові особи державної податкової служби при здійсненні перевірки ТОВ "Імпекс - Ель" використовували не офіційні закриті джерела інформації, які не зареєстровані державними органами та їх зміст жодною особою не контролюється, разом із цим позивач зазначає, що всі необхідні для підтвердження виконання експедитором послуг містяться у позивача, на які податковий орган не звернув уваги та в обґрунтування своїх міркувань посилається на необхідність наявності документів, які законодавцем були скасовані, таким чином, податковий орган безпідставно зазначив про ненадання платником податків до перевірки на підтвердження господарських операцій, що здійснювалися в період 3 01.05.2012 року по 28.02.2013 року, документів, а саме подорожних листів, оскільки законом України від 05.07.2011 року № 3665-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на подорожні листи та внесено зміни до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» на підставі наказу Міністерства інфраструктури № 983. Тобто, підприємства, які експлуатують транспортні засоби, з 2012 року мають право не виписувати водіям дорожні листи. Крім того, наказ Мінтранса та Мінстата України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» було скасовано 03.11.2006 року на підставі наказу Державного комітету статистики від 03.11.2006 року №507 /1059. Отже, при перевірці в результаті систематичного порушення податковим органом норм чинного законодавства України відповідачем були неправомірно без належного обгрутування та доказів винесено податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.08.2014 року № 0002542202.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (а/с.212-216) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.07.2014 року №274 та направлення від 17.07.2014 р. № 01-045/143, головним державним ревізором інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України , відповідно до постанови слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Голосіївсьокму районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Макаренко О.В. проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс - Ель" (код ЄДРПОУ 32004933) з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з платниками податків: товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Транс» (код ЄДРПОУ 33430872), приватного підприємства «Адвертайм Столиця» (код ЄДРПОУ 37422839), товариства з обмеженою відповідальністю «Епро-Дівайс» (код ЄДРПОУ 37896740), товариства з обмеженою відповідальністю «К-Левер» (код ЄДРПОУ 37140082) за період з 01.05.2012 по 28.02.2013 року.

Згідно п.2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 Порядку №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 15-09-22-02/0302/32004933 від 31.07.2014 р. яким встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст. 198, ПК України (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 Декларації) у розмірі 274116 грн.

13.08.2012 року позивачем до ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області були поданні заперечення на акт перевірки № 15-09-22-02/0302/32004933 від 31.07.2014 року.

20.08.2014 року відповідачем було надано відповідь на вищезазначені заперечення, в якій зокрема зазначено, що заперечення ТОВ «Імпекс-Ель» до акту перевірки № 15-09-22-02/0302/32004933 від 31.07.2014 року не можуть бути прийняті як підстава для скасування висновків зазначеного акта перевірки.

26.08.2014 року податковим органом на підставі акту перевірки № 15-09-22-02/0302/32004933 від 31.07.2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0002542202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 411174,00 грн.(а/с. 30).

Податковим органом при проведенні позапланової виїзної перевірки господарських відносин ТОВ "Імпекс - Ель" з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з платниками податків: ТОВ «ТВ Транс», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «К-Левер» за період з 01.05.2012 по 28.02.2013 року були використані: інформація комп'ютерних баз автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ГУ Міндоходів в Одеській області; постанова слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у. Києві майора податкової міліції Ю.В. Макаренко «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 22.04.2014 року, акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ГУ Міндоходів від 18.05.2013 р. № 40/22-00/33430872; акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів від 20.06.2013 року №394/22-2/37422839; договори по контрагентам; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові та видаткові накладні; платіжні доручення; оборотньо-сальдові відомості.

Судом встановлено, що у період з 01.05.2012 року по 28.02.2013 року ТОВ "Імпекс - Ель" мало взаємовідносини із ТОВ «ТВ Транс», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «К-Левер».

Так, між ТОВ "Імпекс - Ель" (Замовник) та ТОВ «ТВ Транс» (Експедитор) укладено договір експедиційного обслуговування автоперевезень на території України № 29-06 від 29.06.2013 р.(а/с. 70-72).

Предметом вказаного договору є організація та виконання перевезень вантажу автотранспортом, експедиційне обслуговування на території України.

Між ТОВ "Імпекс - Ель" (Замовник) та ПП «Адвертайм Столиця» (Виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №24123 від 24.12.2013 року , згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати транспортно-експедиторські послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а/с. 73-74).

Між ТОВ "Імпекс - Ель" (Покупець) та ТОВ «Епро-Дівайс» (Продавець) укладено договір постачання 11/09-12 від 11.09.2012 р.(а/с. 75-76).

Предмет вказаного договору: продавець зобов'язується поставити, а покупець отримати та сплатити на умовах цього договору товар. Найменування товару, його кількість та договірна ціна вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Сума договору складається відповідно із усіх сум всіх специфікацій, згідно яких товар був отриманий та оплачений.

Між ТОВ "Імпекс - Ель" (Замовник) та ТОВ «К-Левер» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №4/01-4 від 04.01.2013 р.

Предмет вказаного договору: виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по перевезенню вантажу, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов вищезазначених договорів та на підтвердження реального здійснення господарської операції, судом досліджені: рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, оборотньо-сальдові відомості, видаткові накладні, заявки до договорів, товарно-транспортні накладні, які наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.77-202), крім того представником позивача щодо придбаного товару (паливо дизельне) надано до суду: сертифікати відповідності, паспорти продукції (т.2 а.с.144-148)

В свою чергу судом встановлено, що податковим органом в ході провення перевірки використано постанова слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Ю.В. Макаренко «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 22.04.2014 року, акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ГУ Міндоходів від 18.05.2013 р. № 40/22-00/33430872 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВ Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень 2012 року»; акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів від 20.06.2013 року №394/22-2/37422839 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Адвертайм Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Престиж Строй 2012» за весь період діяльності».

Як зазначено у п. 3. Акта " Відповідно до постанови слідчого в ході досудового розлідування встановлено, що посадові особи ТОВ «Імекс-Ель» незаконно віднесли до складу податкового кредиту з ПДВ суми по нібито проведених у травні 2012 року - лютому 2013 року операціях з придбання у ТОВ «ТВ Транс», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «К-Левер» товарі (робіт ,послуг) ". Також встановлено, що ТОВ «ТВ Транс» перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. З березня 2012 року засновником та службовою особою ТОВ «ТВ Транс» є ОСОБА_5. Будучи додатково опитаним 04.02.2014 року ОСОБА_5 показав, що погодився стати директором ТОВ «ТВ Транс» на прохання знайомого, мети зайняття підприємницькою діяльністю не мав, фактично фінансово-господарською діяльністю не керував, будь-які первинні, бухгалтерські, а також податкові документи не підписував і до податкового органу не подавав.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що відповідно до висновку акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ГУ Міндоходів від 18.05.2013 р. № 40/22-00/33430872 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВ Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень 2012 року» господарські операції між ТОВ «ТВ Транс» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Також, у акті перевірки містяться посилання на висновки актів ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів:

- від 20.06.2013 року №394/22-2/37422839 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Адвертайм Столиця» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Престиж Строй 2012» за весь період діяльності», в якому зазначено, що операції по взаємовідносинам ПП «Адвертайм Столиця» із ТОВ «Престиж Строй 2012» рахуються розбіжності у складі податкового кредиту за рахунок встановлення ознак фіктивності та як наслідок нереальності здійснення зазначених фінансово-господарських відносин;

- від 22.03.2013 року №164/22-2/38182778 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж Строй 2012» при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року» за результатами якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень 2012 року - грудень 2012 року , які підпадають під визначення ст.185, ст. 187, ст. 188, ст.198 ПК України.

Разом із цим, податковим органом зазначено, що ТОВ «Імпекс-Ель» до перевірки не надані заявки на автоперевезення вантажів, дорожні листи, товарно-транспортні накладні, інформації про номери автомобілів, напівпричепів, фамілії та імена водіїв.

Надаючи належну правову оцінку спірним господарським операціям суд виходив з такого.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, слід зазначити, що п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Імекс-Ель» на укладення договорів з котрагентами (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Позивачем документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення нереального правочину не встановлено, що виключає таку його кваліфікацію.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Імекс-Ель» для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються відображенням у первинній документації ТОВ «Імекс-Ель»", яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу ТОВ «Імекс-Ель» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті перевірки у встановленому законом порядку, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Імекс-Ель» на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Отже, відповідачем не надано суду достовірних доказів, які б спростовували рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Тоді як, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг). В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів про відсутність змін в активах ТОВ «Імекс-Ель» внаслідок укладання нереальних правочинів та здійснення вищевказаних оподатковуваних операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Суд не враховує як належний доказ на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «ТВ Транс», ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Престиж Строй 2012», оскільки чинне податкове законодавство не ставить податковий облік платника податків в залежність від правомірності господарської діяльності його контрагентів.

Тому, припущення відповідача про нереальність здійснення господарських операцій, з посиланням на висновки, зроблені у вказаному акті, судом вважаються необґрунтованими.

При цьому, суд прийшов до висновку про відмову у позовній вимозі щодо визнання протиправними дії ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області при перевірці позивача шляхом обґрунтування оскаржуваного рішення посиланням на завідомо недостовірні відомості та втративши чинність норми, оскільки інформація, яка міститься у акті не може вважатись завідомо недостовірною, оскільки на час проведення не була спростована у встановленому законодавством порядку.

Також судвважає за необхідне звернути увагу на той факт, що законом України від 05.07.2011 року № 3665-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на подорожні листи.

Зміни до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" внесені 05.12.2013 року та діють з 14.01.2014 року.

Крім того, Наказ Мінтранса та Міністата України від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" скасовано 03.11.2006 року на підставі наказу Державного комітету статистики від 03.11.2006 року № 507/1059.

Пунктом 110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області аргументи є не достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адіміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.08.2014 року № 0002542202.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.08.2014 року № 0002542202.

21 листопада 2014 року