Постанова

від 16.12.2014 по справі 910/3246/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/3246/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від позивача - Григоренко А.О. (дов. від 01.01.2014),

від відповідача - Семенишена Р.В. (дов. від 20.10.2014),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014

у справі № 910/3246/14 (головуючий суддя - Гумега О.В., судді: Ващенко Т.М., Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена 17",

про захист авторського права

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/3246/14 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 12 180,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 243,60 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/3246/14 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 розгляд справи було відкладено на 16.12.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.

Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Слід зазначити, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Маша и Медведь» є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 21.06.2013 № 7101656УД.

Відповідно до Свідоцтва № 13631 від 22.04.2008 про реєстрацію та депонування твору - результату інтелектуальної діяльності, засвідчено, що в російському Авторському товаристві зареєстровано і депоновано результат інтелектуальної діяльності - малюнки персонажів до анімаційного дитячого серіалу під назвами: «Маша», «Ведмідь», автором яких, за його власною заявою, є Кузовков Олег Геннадійович, дата створення: 01.10.2007.

08.06.2010 ТОВ "Маша и Медведь" як ліцензіатом та Кузовковим Олегом Геннадійовичем як ліцензіаром, укладено договір № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) [далі - Договір], за умовами якого:

- ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків "Маша" і "Медведь", які використовуються у створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом сказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" слугують для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (за Договором далі - твори) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів (преамбула Договору);

- ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам (пункт 1.1 Договору);

- ліцензіар гарантує, що він особисто створив твори, є їх єдиним автором, на момент передачі прав за Договором ліцензіар є власником наданих ліцензіату прав на твори, при створенні творів ним дотримані охоронювані законом інтелектуальні права інших осіб (пункт 1.2 Договору);

- право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на термін з дати укладення Договору до 30.06.2025 включно (пункт 2.1 Договору);

- ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо такими способами:

відтворювати твори, тобто виготовляти один чи більше екземпляри творів та (або) їх частини в будь-якій матеріальній формі, у тому числі шляхом візуального запису без обмеження тиражу; "будь-яка матеріальна форма" - це у тому числі будь-які промислові вироби (сувеніри, предмети галантереї, текстильні, трикотажні вироби, ігри, іграшки та ін.), пам'ять ЕОМ без залежності від способу дії, оптичні диски, цифрові диски,носії високої чіткості, машинозчитувальні носії, магнітні стрічки, фото-кіно плівки будь-яких форматів, а також інші носії як відомі на момент укладення Договору, так і ті, що стануть відомими протягом строку дії Договору з рівня техніки;

розповсюджувати екземпляри творів;

здійснювати публічний показ;

імпортувати оригінали чи екземпляри творів;

надавати в прокат оригінали чи екземпляри творів;

публічно виконувати;

сповіщувати в ефір чи по кабелю;

здійснювати переклад чи іншу переробку;

доводити до загального відома;

використовувати шляхом включення до інших творів (підпункти 2.2.1 - 2.2.11 Договору);

- ліцензіат має право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 Договору);

- якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права; відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перепоною для самостійного вжиття ліцензіатом заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку (пункт 2.10 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом всього строку надання прав на використання творів, встановлених пунктом 2.1 Договору, які діють протягом строку дії виключних прав на складені об'єкти, в які будуть включені твори (персонажі, частини, елементи) (пункт 9.1 Договору).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" "Маша" і "Медведь" є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твори, власником виключних майнових авторських прав на які належать позивачу на підставі ліцензійного договору.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Як підтверджується матеріалами справи, 12.07.2013 в торговельному центрі, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 26-В, відповідачем був реалізований товар - комплект постільної білизни (комплект підлітковий) (АРТ: 13682 КПБ ПІДЛІТКОВИЙ, 210х143/214х14, вартість товару 229,99 грн.), на упаковці якого і безпосередньо на товарі зображені персонажі "Маша", "Медведь" із мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", що підтверджується фіскальним чеком від 12.07.2013 № 000038364, фотографією товару та відеофіксацією (а.с. 42-44, 91, т. 1).

На виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 позивач надав для огляду в судовому засіданні речовий доказ комплект постільної білизни підлітковий, артикул № 13682, вартістю 229,99 грн. з ПДВ), що був придбаний за фіскальним чеком № 000038364 від 12.07.2013 в торговельному центрі "Метро Кеш енд Кері" по просп. Московському, буд. 26-В в місті Києві.

При дослідженні вказаного речового доказу, колегією суддів встановлено, що на товарі містяться малюнки - зображення персонажів "Маша", "Медведь" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".

На думку колегії суддів, доводи відповідача щодо неможливості встановлення факту продажу вказаного вище товару саме в магазині "Метро Кеш енд Кері" спростовуються поданими позивачем доказами та підтверджують факт використання об'єктів авторського права шляхом їх розповсюдження в роздрібній мережі, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ "Маша и Медведь".

В свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження правомірного використання творів (персонажів "Маша" і "Медведь") відповідач суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно використовував об'єкти авторського права, виключні майнові авторські права на які належать позивачу, шляхом продажу товарів із зображенням персонажів "Маша", "Медведь" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".

У пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" частини другої вказаної статті передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

ТОВ "Маша и Медведь" визначено компенсацію в розмірі 240 мінімальних заробітних плат в сумі 292 320,00 грн. з метою недопущення повторного та рецидивного розповсюдження контрафактного товару на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була би значною для відповідача, з огляду на те, що відповідач неодноразово здійснював використання (реалізацію) контрафактного товару.

У підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2013 на підставі договору поставки товарів та надання послуг № 25016 від 01.03.2013, укладеного третьою особою (постачальник) та відповідачем (покупець), покупцем був оприбуткований товар - комплект постільної білизни підлітковий, артикул № 13682, в кількості 4 шт. на суму 702,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 807 від 11.06.2013.

Тобто, незаконно використавши спірні об'єкти інтелектуальної власності, відповідач отримав доход від його використання в розмірі 217,96 грн. (4 шт. * 229,99 грн. - 702,00 грн.).

Інших доказів, які б підтверджували реалізацію контрафактного товару в значних обсягах, суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про достатнє та співрозмірне застосування відповідальності до відповідача шляхом стягнення компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, враховуючи, що відповідачем отримано незначний прибуток від незаконного використання спірних об'єктів інтелектуальної власності.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн. Отже, станом на дату прийняття господарським судом рішення у даній справі з відповідача підлягає стягненню 12180 грн. (1218 грн. * 10) компенсації, а у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, про що правомірно зазначено у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини у розповсюдженні контрафактного товару з огляду на п. 5.1 договору поставки товарів та надання послуг № 25016 від 01.03.2013, яким сторонами узгоджено, що постачальник (третя особа) гарантує, що товари, які він продає за договором, не порушують права та законні інтереси третіх осіб, в тому числі, але не обмежуючись ними , права на інтелектуальну власність в формі патентів, торгових знаків, промислових зразків або матроських прав, а також не можуть нанести будь-якої шкоди покупцю (відповідачу) чи третім особам з причини продажу товарів, які постачаються постачальником покупцю.

Апеляційна колегія звертає увагу, що виходячи зі статті 626 Цивільного кодексу України, умови укладеного договору регламентують правовідносини між його сторонами, та не можуть встановлювати, змінювати або припиняти права та обов'язки будь-яких третіх осіб, в тому числі і правовласників об'єктів авторського права.

При цьому, на думку колегії суддів, порушення або неналежне виконання взятих сторонами за договором зобов'язань можуть бути підставою для настання цивільної відповідальності порушника, а не звільнення він відповідальності відповідача в межах правовідносин, які виникли з інших підстав, в даному випадку, у зв'язку з розповсюдженням відповідачем продукції, на яких відображено об'єкти авторського права без дозволу суб'єкта такого права - позивача у даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/3246/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Т.І. Разіна