Ухвала

від 04.12.2014 по справі 816/3651/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 816/3651/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 816/3651/14

за позовом Приватного підприємства "Українська транспортно-торгова компанія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Українська транспортно-торгова компанія", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0004122301/103 та №0004132301/104.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 816/3651/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 04.12.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. (а.с. 128).

Позивач має Ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 134).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Українська транспортно-торгова компанія" по питанню взаємовідносин з ПП "Кремнет" за період з 01 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 22 лютого 2012 року №962/23-209/32534862 (а.с. 18-29).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів:

підпунктів 7.2.1, 7.2.3, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 7086 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 7086 грн.,

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22 травня 1997 року №273/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 8858 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 8858 грн.

На підставі акту перевірки від 22 лютого 2012 року №962/23-209/32534862 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року:

- №0004132301/104 (а.с. 30), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8857,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 7086 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1771,50 грн.

- №0004122301/103 (а.с. 32), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11072,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 8858 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2214,50 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 12 березня 2012 року №0004132301/104 та №0004122301/103, направив до Державної податкової адміністрації України в Полтавській області скаргу (а.с. 55-59) за результатами розгляду якої Державною податковою службою у Полтавській області залишено її без задоволення (а.с. 61-67). Повторна скарга подана до Державної податкової адміністрації України також залишена без задоволення (а.с. 68-78).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З дослідженого акту перевірки та прийнятих за результатами адміністративного оскарження рішень, слідує, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, слідує, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин ПП "Кремнет" із Приватним підприємством "Українська транспортно-торгова компанія" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що у грудні 2010 року позивач (Замовник) здійснював господарські операції (отримання транспортних послуг) із ПП "Кремнет" (Виконавець).

За наслідками отриманих послуг ПП "Кремнет" виписано позивачу податкову накладну від 30 грудня 2010 року №3012 (а.с. 40-41), рахунок №3012 від 30 грудня 2010 року (а.с. 38).

Також між сторонами складено акт виконаних робіт від 30 грудня 2010 року до рахунку №3012 від 30 грудня 2010 року (а.с. 39).

Розрахунок за придбані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Кремнет", що підтверджується випискою по банківському рахунку та підтверджено контролюючим органом у акті перевірки (а.с. 42).

Необхідність здійснення господарських операцій із ПП "Кремнет" позивач пояснював відсутністю у спірному періоді вільного власного автотранспорту для надання послуг з перевезення, у зв'язку із виконанням договорів транспортного експедирування.

Так, отримані послуги з перевезення ПП "Українська транспортно-торгова компанія" в подальшому реалізувало ТОВ "СВ-СМАРТ", що підтверджується наданими позивачем копіями документів первинного бухгалтерського обліку: рахунку фактури №0054 від 30 грудня 2010 року (а.с. 34), акту здачі-приймання послуг №ОУ-54 (а.с. 35-36), товарно-транспортних накладних (а.с. 43-54), банківської виписки (а.с. 37).

Окремо колегія суддів з приводу доводів Кременчуцької ОДПІ, про те, що ПП "Кремнет" не значиться як перевізник (автопідприємство), про відсутність мокрої печатки та реквізитів останнього на товарно-транспортних накладних, зазначає наступне.

Згідно абзацу 27 пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363 (далі по тексту - Правила) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно підпункту 11.5 пункту 11 Правил (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

З матеріалів справи слідує, що замовником на перевезення вантажів було ТОВ "СВ-СМАРТ", печаткою якого засвідчені товарно-транспортні накладні, вимоги стосовно засвідчення перевізником товарно-транспортної накладної Правилами не встановлюються.

Стосовно тверджень відповідача, що в податковій накладній місцезнаходження продавця зазначено - ПП "Кремнет" м. Кременчук, вул. 1905-го року, кв. 123, при фактичній та юридичній адресі м. Луганськ, вул. Краснодонська, 4, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно акту про результати камеральної перевірки податкових декларацій на додану вартість від 23 березня 2011 року №64/15-322 (а.с. 104-114) Приватне підприємство "Кремнет" зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних засідателів від 06 квітня 2009 року за №42670, згідно наданого рахунку №3012 від 30 грудня 2010 року адреса ПП "Кремнет": м.Кременчук, вул. 1905 року б., 1, кв. 123. Крім того, податкова накладна від 30 грудня 2010 року №3012, акт виконаних робіт від 30 грудня 2010 року та рахунок №3012 від 30 грудня 2010 року завірені печаткою ПП "Кремнет із зазначенням: Приватне підприємство "Кремнет, ідентифікаційний код 36410492, Полтавська область, м Кременчук.

На момент здійснення господарських операцій ПП "Українська транспортно-торгова компанія" із ПП "Кремнет" останнє було зареєстровано та знаходилося в місті Кременчуці.

Крім того, окремі, можливі неточності у заповненні податкової накладної не впливають на реальність господарських операцій з надання послуг, та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, якщо досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про фактичне виконання договору.

Отже, позивачем, на підставі податкової накладної та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а витрати по придбанню послуг віднесено до складу витрат відповідних звітних періодів.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ПП "Кремнет" фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у акті перевірки та у апеляційній скарзі на той факт, що у контрагента позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДР, судом оцінюються критично. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси.

Крім того, ані в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була надавати послуги, що придбавалися позивачем у ПП "Кремнет".

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Українська транспортно-торгова компанія" чи його контрагента ПП "Кремнет". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності надання послуг, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ПП "Українська транспортно-торгова компанія" фактично ґрунтуються на підставі Акту перевірки його контрагента. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані послуги відповідають меті діяльності позивача.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає підстави для висновку про відсутність в діях ПП "Українська транспортно-торгова компанія" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №962/23-209/32534862 від 22 лютого 2012 року, на підставі висновків якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0004122301/103 та №0004132301/104.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 816/3651/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Бартош Н.С. Подобайло З.Г.