Ухвала

від 02.12.2014 по справі 804/11884/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 804/11884/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по справі № 804/11884/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та незаконними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс»; визнати протиправним і скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000042206 від 08.04.2013р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про збільшення суми грошового зобов'язання - сплати податку на додану вартість у сумі 511308,30 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 127827,08 грн., на загальну суму 639135,38 гривень.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки ДПІ щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Інтерколірметгруп», ПП «Сворог» та вказував на реальність цих господарських взаємовідносин, за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання та формувався податковий кредит. Крім того, позивач посилався на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000042206 від 08.04.2013р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про збільшення суми грошового зобов'язання - сплати податку на додану вартість у сумі 511308 грн. 30 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 127827 грн.08 коп., на загальну суму 639135 грн. 38 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Позивач своїм процесуальним правом щодо оскарження судового рішення, в частині не задоволених позовних вимог, не скористався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Індустріал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Сворог» за період листопад - грудень 2012р., з ТОВ «Інтерколірметгруп» за грудень 2012р., за результатами якої складено Акт № 918/226/30619540 від 20.03.2013 року.

В акті перевірки вказано на порушення ТОВ «ВО «Індустріал - Сервіс» вимог п. 185.1 ст. 185, п.198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за листопад та грудень 2012 року на суму 511308,30 грн.

Такі висновки ДПІ ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено господарські взаємовідносини ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ПП «Сворог», ТОВ «Інтерколірметгруп» результати яких відображено ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» у податковому обліку.

Вказані господарські операції ДПІ вважає нереальними. Як вбачається з Акту перевірки, висновки про нереальність господарських операцій зроблено з огляду на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сворог» від 28.01.2013р. №157/152/33248577, який надійшов від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та яким встановлена відсутність підприємства за місцезнаходженням, що унеможливило проведення звірки.

Крім цього, ДПІ вказує на те, що ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування товару від продавців до покупця.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» вимог податкового законодавства, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту, Акт перевірки №918/226/30619540 від 20.03.2013 року не містить.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0000042206, яким ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 639135, 38 грн., з яких за основним платежем 511307, 30 грн. та за штрафними санкціями 127827, 08 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару/послуг).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сворог», ТОВ «Інтерколіргруп».

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді ТОВ «ВО «Індустріал - Сервіс» укладено договори:

1. з ПП «Сворог» договір постачання № 39МТ від 01.11.2012 року, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається у видаткових накладних.

2. з ТОВ «Інтерколірметгруп» укладено договір постачання № 118МТ від 01.11.2012 року , про поставку товару, асортимент, кількість та ціна якого зазначається у видаткових накладних.

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується:

1.Між ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ПП «Сворог»

- видатковими накладними: від 05.11.2012р. № 81, від 08.11.2012р. № 82, від 13.11.2012р. № 83, від 19.11.2012р. № 84, від 20.11.2012р. № 85, від 26.11.2012р. № 86, від 30.11.2012р. № 87, від 04.12.2012р. № 453, від 07.12.2012р. № 454, від 10.12.2012р. № 455, від 14.12.2012р. № 456, від 17.12.2012р. № 457, від 21.12.2012р. № 458, від 26.12.2012р. № 459, від 28.12.2012р. № 460, від 29.12.2012р. № 461, від 29.12.2012р. № 462;

- податковими накладними: від 05.11.2012р. № 73, від 08.11.2012р. № 74, від 13.11.2012р. № 75, від 19.11.2012р. № 76, від 20.11.2012р. № 77, від 26.11.2012р. № 78, від 30.11.2012р. № 79, від 04.12.2012р. № 280, від 07.12.2012р. № 281, від 10.12.2012р. № 282, від 14.12.2012р. № 283, від 17.12.2012р. № 284, від 21.12.2012р. № 285, від 26.12.2012р. № 286, від 28.12.2012р. № 287, від 29.12.2012р. № 288, від 29.12.2012р. № 289;

- товарно-транспортними накладними: від 05.11.2012р., від 08.11.2012р., від 13.11.2012р., від 19.11.2012р., від 20.11.2012р., від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., від 04.12.2012р., від 07.12.2012р., від 10.12.2012р., від 14.12.2012р., від 17.12.2012р., від 21.12.2012р., від 26.12.2012р., від 28.12.2012р., від 29.12.2012р., які свідчать про факт транспортування товару від продавця до покупця.

2.Між ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ТОВ «Інтерколірметгруп»

- видатковими накладними від 29.12.2012р. № 182, від 29.12.2012р. № 183, від 29.12.2012р. № 184, від 29.12.2012р. № 185;

- податковими накладними від 29.12.2012р. № 69, від 29.12.2012р. № 70, від 29.12.2012р. № 71, від 29.12.2012р. № 72 ;

- товарно-транспортною накладною від 29.12.2012р.

Розрахунки між сторонами проводились грошовими коштами у безготівковій формі.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується актами списання матеріалів у виробництві: від 06.11.2012р. за № КА-0000457, від 29.12.2012р. за № КА-0000482, від 29.12.2012р. за № КА-0000477, від 29.12.2012р. за № КА-0000492, від 29.12.2012р. за № КА-0000493, від 30.12.2012р. за № КА-0000495, від 30.12.2012р. за № КА-0000494;

Надані позивачем документи, у їх сукупності, дозволяють визначитись зі змістом та обсягом господарських операцій, найменуванням поставленого товару, його кількістю та вартістю, сторонами господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановивши обставини справи, як свідчать про факт придбання товару, оплату вартості товару, у тому числі сплату ПДВ у його вартості, використання товару у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ДПІ щодо відсутності факту здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сворог», ТОВ «Інтерколірметгруп», а відповідно і про безпідставність висновків ДПІ щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Сворог», ТОВ «Інтерколірметгруп».

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання ДПІ в акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, оскільки такий акт може свідчити лише про не можливість проведення звірки платника податків, а не про нереальність господарських операцій, які здійснювались від імені такого платника податків.

Враховуючи те, що будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, акт перевірки не мітить, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по справі № 804/11884/13-а- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк