Ухвала

від 02.12.2014 по справі 804/9691/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 804/9691/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКСИМА ПЛЮС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі №804/9691/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКСИМА ПЛЮС до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОКСИМА ПЛЮС звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська по формуванню в акті документальної позапланової перевірки ТОВ ПРОКСИМА ПЛЮС від 20 лютого 2014 року № 257/22-02/33808048 висновків про заниження ТОВ ПРОКСИМА ПЛЮС податку на додану вартість на загальну суму 3 918 822 грн., у тому числі за березень 2008 року на суму 618 862 грн., за квітень 2008 року на суму 51 881 грн., за травень 2008 року на суму 1212527 грн., за червень 2008 року на суму 1 006782 грн., за липень 2008 року на суму 184 079 грн., за серпень 2008 року 789 852 грн., за вересень 2008 року на суму 54839грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована необґрунтованістю заявлених вимог, оскільки акт перевірки, викладені в ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Оцінка обставин, які викладені в акті перевірки, висновків, які зроблені за результатами проведеної перевірки, надається при вирішення спору щодо оскарження рішень (дій) контролюючого органу, які прийняті (вчиненні) на підставі такого акту перевірки. Тобто, судом зроблено висновок про відсутність обставин, які б свідчили про порушення прав позивача та наявності підстав для захисту таких прав у спосіб, який визначено позивачем у поданому позові.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ ПРОКСИМА ПЛЮС подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини, які свідчать про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме несвоєчасне направлення наказу та направлення на перевірку. Крім цього, позивач зазначає те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення підприємством вимог Закону України Про податок на додану вартість , оскільки такий висновок зроблено без урахування усіх обставин господарських операцій, без дослідження первинних документів, а лише на підставі інформації, яку ДПІ отримала від слідчого відділу, зібрану у межах кримінального провадження.

У судове засідання позивач не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість прибуття у судове засідання директора підприємства у зв'язку з його відрядженням. Вивчивши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що позивач має повноважного представника, про що свідчать матеріали справи, зокрема, долучена довіреність (а.с.168), який не був позбавлений можливості, у разі відрядження директора підприємства, представляти інтереси позивача. Надання пріоритетності відрядженню над судовим засіданням є правом особи, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у встановлені законом строки.

Враховуючи викладене, справу розглянуто у відсутність представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу від 14.02.2014 року №89, у зв'язку з отриманням постанови слідчого від 23.12.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ ПРОКСИМА ПЛЮС , винесеної в рамках кримінального провадження № 42013040690000015 від 18.02.2013 року, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ ПРОКСИМА ПЛЮС з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Теком-Сервіс та ТОВ Авангардавто за період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 257/22-02/33808048 від 20.02.2014 року, в якому встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ПП Теком - Сервіс та ТОВ Авангардавто за період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року внаслідок чого, в порушення вимог: п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.97 року, занижено податок на додану вартість на загальну суму 3918822 грн., у т.ч. за березень 2008 року на суму 618862 грн., за квітень 2008 року на суму 51881 грн., за травень 2008 року на суму 1 212527 грн., за червень 2008 року на суму 1 006782 грн., за липень 2008 року на суму 184079 грн., за серпень 2008 року 789852 грн., за вересень 2008 року на суму 54839 грн.

З позовної заяви вбачається, що фактично підставою для звернення з позовом до суду стали висновки перевіряючих осіб, які викладені в Акті перевірки та які зводяться до того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП Теком-Сервіс та ТОВ Авангардавто внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, заявляючи вимоги у такий спосіб позивач фактично просить визнати протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому, позивач не врахував, що захисту підлягають порушенні або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

Позивачем не надано доказів того, що за результатами проведеної перевірки ДПІ приймалися будь-які рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань, учинялися будь-які дії, зокрема, внесення до облікових даних платника податків відомостей про його податкові зобов'язання, враховуючи висновки, які зроблено в Акті перевірки. Предметом позову не є оскарження рішень ДПІ чи її дій, які приймалися (вчинені) за наслідками проведеної перевірки та складеного акту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у цій справі обставин, які свідчать про порушення прав позивача та наявності підстав для захисту таких прав у спосіб, який зазначено у позові.

Зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції та не стосуються підстав, з яких суд відмовив у задоволенні позову. Порушення відповідачем, на думку заявника апеляційної скарги, порядку проведення перевірки не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки такі доводи не відносяться до предмету спору, який стосується не дій по проведенню перевірки, а дій по формуванню в акті перевірки висновків про заниження податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України,суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКСИМА ПЛЮС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року по справі №804/9691/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 03.12.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк